Курсовая работа: Цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами

Курсовая работа: Цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Поняття нотаріальних дій та загальні правила їх вчинення

1.1 Поняття нотаріальних дій

1.2 Місце і строки вчинення нотаріальних дій

1.3 Підстави для відкладення чи зупинення нотаріальних дій

ІІ. Діяльність нотаріальних органів щодо встановлення і перевірки осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, підписання посвідчуваних документів

2.1 Порядок встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій

2.2 Перевірка дієздатності фізичних осіб, та правоздатності юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій

2.3 Підписання нотаріально посвідчуваних документів

ІІІ. Відмова у вчиненні нотаріальних дій

3.1 Дії нотаріуса при здійсненні відмови у вчиненні нотаріальних дій

3.2 Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні

ІV. Оплата нотаріальних дій

4.1 Справляння державного мита та оплата вчинюваних нотаріальних дій

4.2 Пільги щодо сплати державного мита

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На сучасному етапі проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини і громадянина, імплементації норм міжнародного права ставлять перед суспільством нові складні завдання. Перехід до ринкової форми господарювання, створення нових видів економічної діяльності потребують внесення істотних коректив в правове регулювання економічних відносин, формування і розвиток нових інститутів, до яких належить і відносно новий, як для України, інститут нотаріату.

Роль нотаріату в правовому забезпеченні економічних відносин підтверджено світовою практикою. Це пояснюється тим, що діяльність нотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя.

Людина щодня вступає у правовідносини. Найчастіше ці відносини є цивільно-правового характеру, починаючи від дрібного побутового правочину і закінчуючи створенням особливого суб’єкта - юридичної особи.

Актуальністю даної теми є те, що для нормальної життєдіяльності фізичній особі потрібна як правоздатність, так і дієздатність, без них ми не змогли б зробити зовсім нічого, нічого придбати, заповісти, оскаржити чи набути, звісно без нотаріальних органів також цього не відбувалося б, без виконання ними своїх обов’язків при вчиненні нотаріальних дій, недотримання встановлених законодавством норм, правил, інструкцій.

Діяльність нотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя країни. Від якості його роботи залежать нормальне функціонування цивільного обороту країни, ефективність охорони й захисту майнових прав та законних інтересів громадян і організацій, що ніколи не втрачає актуальності в нашій країні. Формування ринкової економіки, основу якої складає приватна власність, потребує посилення правового регулювання господарських відносин, а значить, і підвищення ролі нотаріату як регулятора цих відносин. Це, в свою чергу, визначає і завдання нотаріальних органів на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства.

Предметом мого дослідження виступають цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами.

Об’єкт дослідження становлять відносини, що виникають у процесі вчинення нотаріальних дій, їх оплаті, оскарженні тощо.

Основною метою цього дослідження є теоретико-правовий і науково-прикладний аналіз суспільного стану існуючої системи нотаріально-правового регулювання у сфері суспільно-правових відносин державного регулювання, правил здійснення нотаріальних дій, їх оплата, оскарження тощо, аналіз державної системи захисту прав та законних інтересів людини, розробка можливих шляхів їх подальшого розвитку та удосконалення в умовах розвитку ринкових відносин, гармонізації національного законодавства в досліджуваній сфері.

Завдання дослідження полягають у наступному:

  визначити поняття нотаріальних дій, правила, місце і строки їх вчинення, підстави відкладення та зупинення;

  сформулювати особливості встановлення та перевірки осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальних дій;

  визначити порядок та правила підписання нотаріальних документів;

  проаналізувати підстави відмови від вчинення нотаріальних дій, визначити порядок та особливості оскарження такої відмови;

  вкзазати порядок оплати нотаріальних дій, надання пільг при сплаті державного мита;

  вказати недоліки та прогалини чинного законодавства, що регламентує відносини між нотаріусом і його клієнтом при вчиненні нотаріальних дій;

  розробити рекомендації щодо усунення недоліків чинного законодавства щодо вдосконалення існуючого механізму вчинення нотаріальних дій.

Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень.

Нотаріус має розрізняти свої інтереси та інтереси особи, яка звертається до нього, керуючись тим, щоб саме інтереси останньої були якнайкраще забезпечені. Передбачені законом персоніфіковані обмеження у праві вчинення нотаріальних дій - один із дійових засобів посилення об’єктивності нотаріуса (ст. 9 Закону України "Про нотаріат").

У спілкуванні з особами, які до нього звертаються, нотаріус зобов’язаний сприяти їм у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів, роз’яснювати права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Для цього нотаріус повинен усвідомлювати межі своїх знань із предмета, не перебільшувати значущості власних послуг для особи, поважати право особи на консультацію в іншого спеціаліста, діяти як чесний і відвертий порадник і утримуватися від участі у справах свого клієнта з питань, не пов’язаних із його професією.

Моя курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

Перший розділ Поняття нотаріальних дій та загальні правила їх вчинення складається з трьох підпунктів. В ньому розкривається поняття нотаріальних дій, місце і строки їх вчинення, а також підстави для відкладення чи зупинення нотаріальних дій.

Другий розділ має назву Діяльність нотаріальних органів щодо встановлення і перевірки осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, підписання посвідчуваних документів, цей розділ також складається із трьох підпунктів. В ньому визначено порядок встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій, перевірки дієздатності фізичних осіб, та правоздатності юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, а також умови і порядок підписання нотаріально посвідчуваних документів.

Третій розділ Відмова у вчиненні нотаріальних дій включає визначення дій нотаріуса при здійсненні відмови у вчиненні нотаріальних дій та особливості оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

Останній четвертий розділ Оплата нотаріальних дій має також два підрозділи. В ньому визначено порядок справляння державного мита за вчинення нотаріальних дій та надання пільг щодо сплати державного мита.

В процесі написання курсової роботи я використовувала різні джерела. Зокрема, нормативно-правові джерела: Конституція України, Закон України «Про нотаріат», Закон України «Про електронний цифровий підпис», Консульський статут України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» , Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, Положення про державний нотаріальний архів, Указ президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» та інші; наукову літературу: Довідник нотаріуса: зразки нотаріальних документів, роз’яснення, коментарі Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В., Комарова В.В. Нотаріат в Україні, Кондратенко М.І. Законодавство України про нотаріат, Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні, Семаков Г.С., Кондратова С.П. Нотаріат в Україні, Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні, Сміян.Л., Ю. Нікітін, П. Хоменко Нотаріат в Україні та інші. Також я використовувала деякі періодичні видання: Юридичний вісник України Степаненко В. «Нотаріат: пошук нових підходів», Русецька Ольга «Нотаріат реформовано», Пашковська Тетяна «Нотаріат: перезавантаження» та «Сучасні тенденції розвитку нотаріату в Україні» автор невідомий; Юридичний журнал Право України Л. Єфіменко «Реформа нотаріату – виклики сьогодення» та інші.

До своєї курсової роботи я додала такі додатки: договір купівлі-продажу квартири, а також земельної ділянки, попередній договір на укладення договору купівлі-продажу квартири, договір довічного утримання, договір позики грошових коштів, заява про згоду на тимчасовий виїзд за кордон дитини, заява про прийняття спадщини за заповітом

довіреність на користування автомобілем, доручення на управління і розпорядження майном, доручення на продаж квартири та інші.

І. ПОНЯТТЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ТА ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЇХ ВЧИНЕННЯ

1.1 ПОНЯТТЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

У чинному нотаріальному законодавстві не дано визначення поняття нотаріальної дії, хоча цей термін широко використовується. Під нотаріальною дією розуміється посвідчення безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, а також вчинення інших дій, спрямованих на позасудову охорону прав і інтересів осіб, що належать до повноважень нотаріальних органів. Окрім того, нотаріальна дія є окремою дією нотаріуса чи іншої уповноваженої особи, вчинення якої не є підприємницькою діяльністю, не має на меті одержання прибутку та здійснюється в інтересах особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на такі категорії осіб: державні (у державних нотаріальних конторах та архівах) та приватні нотаріуси; посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів; консульські установи і дипломатичні представництва України, а також головні лікарі лікарні, їх заступники по медичній частині, чергові лікарі, начальники госпіталів, директор і головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів, капітани суден, командири військових частин, начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, начальники експедицій мають право вчиняти такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів та доручень. Нотаріуси та інші посадові особи вчиняють нотаріальні дії в порядку та з дотриманням правил, встановлених чинним законодавством, а також норм міжнародного права та міждержавних угод. Правила вчинення та реєстрації нотаріальних дій, юридична сила актів є однаковими для державних та приватних нотаріусів. Звичайно, окремі нотаріальні дії різняться сукупністю вимог до їх вчинення, але існують певні загальні правила нотаріального провадження, до яких слід віднести:

  Місце і строки вчинення нотаріальних дій;

  Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій;

  Перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб, що беруть участь в угодах, а також перевірка повноважень представників;

  Підписання нотаріально посвідчуваних документів;

  Витребування відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій;

  Вимоги до документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій;

  Заходи що вживаються нотаріусами та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії при виявленні порушень закону;

  Відмова у вчиненні нотаріальних дій;

  Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні;

  Нотаріальне діловодство;

  Оплата нотаріальних дій.

Вчинена нотаріальна дія є безспірним фактом, що не потребує додаткового доказу в суді, інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, якщо рішенням суду, що вступило в законну силу, не було встановлено іншого.

1.2 МІСЦЕ І СТРОКИ ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених Законом "Про нотаріат" та інших випадків, передбачених законодавством України (до уваги беруться правила предметної та територіальної компетенції).

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів.

В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах діяльності нотаріуса – нотаріального округу. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу.

Нотаріальний округ – територія, в межах якої приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і має нотаріальне бюро (контору).

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. В містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. Перелік нотаріальних округів, а також кількість нотаріусів у кожному нотаріальному окрузі затверджує Міністерство юстиції України.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Потреба у вчиненні нотаріальних дій поза приміщенням нотаріальної контори державного нотаріального архіву, чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса виникає в більшості випадків з поважних причин, до яких можна віднести захворювання, інвалідність, похилий вік особи, яка звертається до нотаріуса. На практиці таким чином найчастіше посвідчуються заповіти, договори довічного утримання, дарування, довіреності. Слід відзначити, що в такому випадку нотаріусу відшкодовуються фактичні транспортні витрати, здійсненні ним для виїзду у зазначене місце.

Строки вчинення нотаріальних дій. За загальним правилом, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. Однак за певних обставин можливе відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії.

1.3 ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДКЛАДЕННЯ І ЗУПИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Відкладення нотаріальної дії можливе з ініціативи нотаріуса чи іншої уповноваженої на те особи, а також з ініціативи заінтересованих осіб.

Підставами для відкладення вчинення нотаріальної дії з ініціативи нотаріуса є:

1. Необхідність витребування додаткових відомостей, або документів від громадян, посадових осіб, підприємств, установ і організацій. У такий спосіб нотаріуси сприяють додержанню принципів законності та об’єктивності вчинення нотаріальних дій допомагають громадянам та юридичним особам у здійсненні їхніх законних прав та інтересів. У деяких випадках подання необхідних документів вимагається нотаріусом від громадянина, що звертається за вчиненням нотаріальної дії, що іноді ускладнюється рядом обставин.

Наприклад, орган РАЦСу відмовляється видати свідоцтво про смерть спадкоємцеві, який не є родичем померлого; деякі документи взагалі не видаються на руки заінтересованим особам.

Згідно з установленим Законом України «Про нотаріат» місячним строком для витребування відомостей і документів нотаріус указує в межах цього строку відповідний термін, протягом якого він має одержати відомості й документи.

2. Направлення документів на експертизу, якщо у нотаріуса виникають сумніви щодо достовірності документів.

3. Впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії, наприклад, коли відповідно до закону нотаріус повинен отримати згоду інших співвласників на відчуження одним із співвласників частки свого майна.

В будь-якому випадку строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, не може перевищувати одного місяця.

За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом, і набуття чинності рішення суду.

Перелік підстав для відкладення вчинення нотаріальної дії не є вичерпним - законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.

Закон України «Про нотаріат» не вказує, як слід нотаріусові процесуально оформити відкладення і зупинення нотаріальної дії. Необхідність процесуального оформлення цих дій нотаріуса можна обґрунтувати тим, що таке оформлення буде застереженням для подання на нотаріуса необґрунтованих скарг з боку заінтересованих осіб, до того ж це буде полегшувати і організовувати роботу нотаріуса. Винесення письмової постанови з обґрунтуванням підстав відкладення і зупинення вчинення нотаріальної дії буде найбільш доцільним процесуальним оформленням цих дій.

ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ І ПЕРЕВІРКИ ОСІБ, ЯКІ ЗВЕРНУЛИСЯ ЗА ВЧИНЕННЯМ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ, ПІДПИСАННЯ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧУВАНИХ ДОКУМЕНТІВ

2.1 УСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИ, ЯКА ЗВЕРНУЛАСЯ ЗА ВЧИНЕННЯМ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЇ

Установлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.

Встановлюється особа громадянина за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України "Про нотаріат").

По-перше, паспорт. Мається на увазі, що це може бути паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний або службовий паспорт, національний паспорт іноземця чи документ, що його заступає із зазначенням законності перебування в Україні (віза).

По-друге, посвідчення особи. До них відносять посвідчення особи моряка, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, довідка про звільнення з місць позбавлення волі. Але посвідчення особи моряка не може бути використане для встановлення особи при укладанні цивільно-правових угод, банківських операціях, оформленні доручень для представництва.

Встановлення осіб, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за свідоцтвом про народження і підтвердженням одного з батьків, що ця особа є його дитиною.

Встановлення особи громадянина можливе і за іншими документами, які не викликають сумнівів щодо особи громадянина.

Якщо нотаріальна дія вчиняється представником за дорученням фізичної чи юридичної особи, то нотаріусом перевіряється і особа представника. А у випадках, коли за громадянина, який внаслідок фізичної вади, хвороби чи з будь-яких інших причин не може підписати угоду, заяву або інший документ, підписується інший громадянин, то нотаріус установлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а також особу громадянина, який за нього підписався.

Документи, що посвідчують особу громадян, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, їхніх представників, а також представників установ, підприємств та організацій, повертаються особам, що їх подали, без залишення копій, але в реєстрі обов'язково треба записати найменування документа, його номер, дату видачі й найменування установи, яка видала документ. Тільки у випадках засвідчення вірності копій документа чи виписок із документа не вимагається вказувати в реєстрі всі дані документа, пред'явленого для встановлення особи громадянина. Досить у реєстрі зробити позначку "Особу встановлено".

Треба також вказати, що не по кожній нотаріальній дії можна пред'являти всі перераховані в Інструкції документи, які свідчать про особу громадянина. З урахуванням характеру нотаріальної дії вимагаються й певні документи, що встановлюють особу громадянина.

Якщо поданий нотаріусу документ не дає можливості зробити висновок щодо тотожності громадянина з особою, зображеною в цьому документі, громадянин, який звертається за вчиненням нотаріальної дії, має право запросити свідків. При неможливості залучення свідків або у разі необхідності перевірки дійсності поданого документа, даних, що в ньому містяться, чи інших обставин нотаріус має право направити запит до відповідних уповноважених органів.

Реквізити документа, за яким встановлено особу громадянина, записуються нотаріусом у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Копія документа, на підставі якого встановлюється особа, долучається нотаріусом до примірника правочину (свідоцтва), що залишається в його справах.

2.2 ПЕРЕВІРКА ДІЄЗДАТНОСТІ ГРОМАДЯН ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЯКІ ЗВЕРНУЛИСЯ ЗА ВЧИНЕННЯМ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

У статті 44 Закону України « Про нотаріат» закріплюється перевірка дієздатності громадян та юридичних осіб які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат» (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов’язків між його членами.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

Нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

2.3 ПІДПИСАННЯ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧУВАНИХ ДОКУМЕНТІВ

При посвідченні правочинів та вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

За загальним правилом, підписання правочинів, заяв та інших документів здійснюється в присутності нотаріуса або уповноваженої посадової особи, а якщо документ був підписаний без їхньої участі, — громадянин повинен особисто підтвердити, що це його підпис.

Якщо громадянин унаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням у його присутності та в присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. При цьому нотаріус встановлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, і особу громадянина, який за нього підписується. Про причини, з яких даний громадянин не міг підписати документ власноруч, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за такого громадянина не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, нотаріус зачитує йому текст необхідного документа (про що робиться відповідна помітка); якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.

Якщо глухий, німий або глухонімий громадянин, який звернувся до нотаріуса, письменний, він сам читає і підписує документ; якщо неписьменний — при вчиненні нотаріальної дії повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися з ним, пояснити зміст і наслідки вчинюваної нотаріальної дії, а також засвідчити своїм підписом, що зміст правочину відповідає волі такого громадянина.

Згідно з чинним законодавством, нотаріус може не вимагати з'явлення кожного разу відомих йому посадових осіб юридичних осіб, якщо він має зразки підписів цих осіб, одержані при особистому зверненні, і справжність їхнього підпису не викликає сумніву.

Не дозволяється застосування зразків підписів при посвідченні правочинів, тексти яких викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Застосування електронного цифрового підпису (Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-ІУ) на правочинах здійснюється нотаріусом при наявності технічних можливостей роботи з електронними документами на підставі попередньої письмової згоди підписувача на застосування електронного цифрового підпису. Заява повинна містити перелік правочинів, на яких застосовуватиметься електронний цифровий підпис. У разі застосування електронного цифрового підпису нотаріус повинен встановити особу підписувача та перевірити його дієздатність, а також обсяг правоздатності юридичної особи та повноважень її представника.

Перевірка цілісності електронного документа здійснюється шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Як оригінал електронного документа не може бути застосоване свідоцтво про право на спадщину; документ, який, відповідно до законодавства, може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів та інших випадків, передбачених законом.

Чинність і належність відкритого ключа підписувачу перевіряється за допомогою посиленого сертифіката ключа, виданого акредитованим центром сертифікації ключів. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа (стаття 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Посилений сертифікат ключа може бути як в електронній формі, так і у формі документа на папері.

При посвідченні правочинів нотаріусом у текстах правочинів також мають зазначатись: для фізичних осіб — ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, для юридичних осіб — ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна завірена уповноваженою особою довідка або (витяг), фотокопія якої (го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.

ІІІ. ВІДМОВА У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

3.1 ДІЇ НОТАРІУСА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ВІДМОВИ У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Нотаріус чи інша посадова особа відмовляють у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень, коли угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті чи положенні.

Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що по­рочать честь і гідність громадян.

Нотаріус повинен викласти причини відмови у письмовій формі (на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії) і у три­денний строк винести мотивовану постанову про таку відмову і роз'яснити порядок її оскарження в суді (ст. 50 Закону).

Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні

Для запобігання порушенню законності та охорони прав громадян і юридичних осіб важливе значення мають урегульовані законодавством підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій (ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Стаття 49 Закону регулює загальні підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, що їх можна виділити у дві групи. Перша група - це підстави, які взагалі не дають можливості вчинити нотаріальні дії. До другої групи відносять підстави, які не дають можливості вчинити нотаріальну дію в якийсь момент, але після усунення їх вчинення нотаріальної дії стає можливим.

Таким чином, до першої групи підстав відмови належать:

  вчинення дії, що суперечить закону;

  подання документів для вчинення нотаріальної дії, які суперечать закону або містять відомості, що принижують честь і гідність громадян;

  суперечність цілям, указаним у статуті чи положенні угоди, що укладається від імені юридичної особи;

  якщо вчинення дії взагалі не входить до компетенції нотаріальних органів.

До другої групи підстав відмови відносять:

  звернення за вчиненням нотаріальної дії не до того нотаріуса чи посадової особи, які мають право вчинити цю нотаріальну дію;

  звернення за вчиненням нотаріальної дії недієздатної особи;

  звернення за вчиненням нотаріальної дії представника, який не має необхідних повноважень;

  звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка знаходиться в стані афекту, алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Відповідно до закону відмова у вчиненні нотаріальної дії або неправильне її вчинення можуть оскаржуватися в суді (ст. 50 Закону України "Про нотаріат"). Такі справи розглядаються судом у порядку окремого провадження. Внаслідок розгляду і вирішення цих справ суд може визнати незаконними вчинені конкретні нотаріальні дії та скасувати їх або зобов'язати нотаріуса чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії, вчинити ті чи ті нотаріальні дії, якщо в цьому було неправомірно відмовлено.

3.2 ОСКАРЖЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ АБО ВІДМОВИ У ЇХ ВЧИНЕННІ

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Заінтересована особа має право подати скаргу до районного (міського) суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконкому місцевої ради чи робочого місця приватного нотаріуса.

Скарги на дії консульських службових осіб і працівників консульських установ розглядаються в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського статуту України), а не в судовому порядку. Такі скарги подаються на ім'я голови консульської установи України або на ім'я дипломатичного представника України в країні перебування або до Міністерства закордонних справ України.

Законом визначено й підсудність справ по скаргах на дії посадових осіб, які посвідчують заповіти й доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"). Такі скарги подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в цьому посвідчені капітаном морського судна чи судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

Заінтересованими особами, які мають право подати скаргу на нотаріальні дії чи на відмову в учиненні їх, є особи, відносно яких мала бути вчинена нотаріальна дія, або громадяни чи організації, що брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується.

Для принесення скарги на дії нотаріуса чи посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, законодавством передбачено десятиденний строк. Цей строк обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органові, що виконує нотаріальні дії, чи безпосередньо до суду. Пропущений заінтересованою особою строк для принесення скарги може бути поновлений судом за наявності поважних причин пропуску строку.

Особливістю цієї категорії справ є те, що скарга чи заява подаються до суду через нотаріуса або посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії. Нотаріус чи посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, повинні передати скаргу, заяву зі своїми поясненнями щодо сутності скарги, заяви разом з оригіналами або копіями необхідних документів до суду протягом трьох днів з дня одержання скарги чи заяви.

Суттєвою обставиною розгляду цих справ є правильне визначення кола заінтересованих осіб. Крім скаржника, у справі беруть участь нотаріуси та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, як заінтересовані особи. Вони мають усі права, передбачені ст. 99 ЦПК України, і несуть передбачені законом обов'язки. Якщо справа порушується за заявою прокурора, суд притягує до участі у справі осіб, відносно яких вчинялася нотаріальна дія чи було відмовлено в її вчиненні. Крім того, заінтересованими особами можуть бути родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління, інші спадкоємці.

Якщо вчинення нотаріальної дії зачіпає права і обов'язки особи, яка безпосередньо приймала участь у здійсненні нотаріальної дії, то вона може подати скаргу на дії нотаріуса, яка буде розглядатися в порядку окремого провадження.

Таким чином, у порядку позовного провадження розглядаються заяви інших осіб, котрі оспорюють права та обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальної дії.

ІV. ОПЛАТА НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

4.1 СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА ТА ОПЛАТА ВЧИНЮВАНИХ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Питання, пов’язані з оплатою нотаріальних дій, регулюються: Законом України «Про нотаріат», декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, указами Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій».

Державне мито справляється за ставками, в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа, наприклад, вартості відчужуваного майна.

Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань із рахунку платника в кредитній установі чи митними марками.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, що є в справах нотаріальної контори, копій документів, - одночасно з видачею. При цьому за дії, вчинені виконкомами сільських рад, державне мито сплачується виключно готівкою. Виконком сільської ради видає платникові квитанцію про сплату мита, а на документах, що видаються платникові, а у відповідних документах і в книгах сільської ради робиться відмітка про суму стягнутого мита і вказується номер квитанції.

У державних нотаріальних конторах у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума внесеного державного мита, дата й номер банківського документа.

За видачу свідоцтв про право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, що переходить у спадок, визначеної на день відкриття спадщини. У тих випадках, коли є кілька спадкоємців (у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом чи тих, які мають право на обов'язкову частку) державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцеві.

За наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у тій сумі, що відповідає їхній частині у спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину вони досягли повноліття.

Якщо за заявою спадкоємців свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї частки, що вказана у виданому свідоцтві. У разі видачі в подальшому свідоцтва на решту майна мито обчислюється із загальної його вартості, а до сплати пред'являється різниця між обчисленою сумою та сумою, сплаченою за видачу попередніх свідоцтв.

За повторні свідоцтва про право на спадщину, що видаються на підставі ухвали суду про недійсність попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або ж за заявою платника зараховується в рахунок суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.

За видачу свідоцтв про право на спадщину акредитивів і чеків Державного експортно-імпортного банку України державне мито сплачується на загальних підставах.

За видачу подружжю свідоцтва про право на спадщину майна, нажитого за час шлюбу, після смерті одного з них державне мито справляється з вартості тієї його частки, що фактично переходить у спадок.

Під час обчислення суми державного мита за посвідченням договорів відчуження нерухомого майна, що знаходиться у власності фізичних або юридичних осіб, вартість таких договорів приймається виходячи з суми Договору, але не нижче від його інвентаризаційної чи балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів та зносу на момент відчуження, про що вказується в довідках-характеристиках бюро технічної інвентаризації.

Державне мито за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, переданих громадянам безплатно для ведення підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, обчислюється з суми договору, але не нижче від нормативної ціни земельної ділянки, встановленої Законом України "Про плату за землю".

За посвідчення договорів, платежі за які провадяться періодично (наприклад, за договором оренди майна), сума з якої обчислюється і сплачується державне мито, визначається з загальної суми платежів за договір за весь час його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, то мито обчислюється і сплачується, виходячи з загальної суми платежів за договором, але не більш ніж за три роки.

За посвідчення договорів, суму яких визначено виразом "від-до", державне мито обчислюється виходячи з більшої суми. Отже, за посвідчення договорів міни державне мито. За посвідчення договорів про поступку вимозі та переведення боргу, про продовження строку дії раніше укладеного договору або збільшення початкової суми договору державне мито обчислюється виходячи з оцінки нездійснених прав і невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума раніше укладених договорів.

За посвідчення договору майнового найму, за умовами якого до суми платежів зараховується вартість зведених наймачем будівель та інших споруд, обладнання приміщень, вартість проведеного наймачем капітального ремонту тощо, сума, з якої обчислюється і справляється мито, визначається з розміру платежів за договором, з урахуванням витрат наймача.

За вчинення нотаріальних дій державне мито справляється в таких розмірах:

• за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина-продавця — 1% суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина-продавця — 1 % суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ці положення встановлені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 23 березня 1999 p. № 539-XIV. Особливу увагу необхідно акцентувати на тому, що ці ставки державного мита поширюються лише на угоди щодо переліченого майна, продавцем якого є громадянин. Ці ставки не поширюються на угоди, де відчужувачем нерухомого майна виступають юридичні особи, а також на угоди, де відчужувачем є громадянин, але він не є продавцем. Наприклад, при відчуженні майна — даруванні, громадянин власник не є продавцем, бо він виступає як даритель, так само як і при угоді довічного утримання відчужувач не виступає продавцем майна. Вказані ставки поширюються лише на угоди купівлі-продажу та міни нерухомого майна;

• за видачу свідоцтва про право на спадщину для використання його за кордоном у разі, коли вартість спадкового майна на день учинення нотаріальних дій невідома, державне мито справляється в розмірі 0,03% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств, а також за посвідчення договорів застави — 0,1 % вартості майна, що викуповується, або предмета застави;

• за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів: дітям, одному з подружжя, батькам — 1% суми договору, не нижчої від дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму, а в разі відчуження іншим особам — 5% суми договору, не нижчої від дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;

• за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці,

— 5% суми договору, але не менш як 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці, — 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення заповітів — 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за видачу свідоцтва про право на спадщину: одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі, іншим спадкоємцям — 0,5% суми спадщини;

• за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу, — 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення доручень на право користування й розпорядження майном, окрім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій: дітям, одному з подружжя, батькам — 0,03, іншим громадянам — 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами: дітям, одному з подружжя, батькам — 0,1, іншим громадянам — 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення загальних доручень на право користування майном, якщо доручення видається дітям, подружжю, батькам, — 0,03, а якщо іншим особам, то 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення загальних доручень на право користування транспортними засобами: дітям, подружжю, батькам

— 0,1, іншим громадянам — 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за посвідчення інших доручень — 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за вжиття заходів до охорони спадкового майна — 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян;

• за вчинення морського протесту — 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків — 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за вчинення виконавчих написів — 2% суми, що стягується, але не менш як 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за засвідчення вірності перекладу документа з однієї мов на інші (за сторінку) — 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за засвідчення вірності копій документів та витягів із них (за сторінку) — 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ) — 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств, організацій, селянських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об'єднань іншим громадянам та організаціям, а також вчинення інших, передбачених ст. 34 Закону України "Про нотаріат", дій, — 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

• за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів — 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Державне мито не сплачується, якщо в спадкове майно входять вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, а також суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.

Звільняються від сплати державного мита при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці, якщо в спадщину входить майно осіб селянського (фермерського) господарства, а спадкоємці є членами цього господарства.

Державне мито з угод, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною, якщо вона також не звільнена від сплати мита.

Державне мито підлягає поверненню частково або повністю в тому випадку, коли мито було внесено в більшому розмірі, ніж це передбачено законом, а також коли державна нотаріальна контора або виконком місцевої ради відмовив у вчиненні нотаріальних дій.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви, яка повинна бути подана протягом року від дня зарахування державного мита до бюджету, до державної нотаріальної контори. На підставі цієї заяви нотаріальна контора подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом із заявою платника і свій висновок. У висновку вказується, з яких обставин є підстава для часткового чи повного повернення державного мита. Крім того, нотаріальна контора подає оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі.

Повернення державного мита, сплаченого до виконкому сільської ради, проводиться цим виконкомом на підставі письмового розпорядження голови виконкому із зазначенням причин, за яких виникла потреба повернення державного мита.

Оплата вчинюваних приватним нотаріусом дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"), але не менша ніж державне мито за відповідні дії. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, також провадиться за домовленістю сторін.

Усі суми, що їх отримує приватний нотаріус за вчинення нотаріальних дій, є його доходом. З отриманого доходу в порядку, встановленому чинним законодавством, приватний нотаріус сплачує податки. Оподаткування доходу приватного нотаріуса провадиться не тільки на підставі Закону України "Про нотаріат", яким передбачено справляння з доходу приватного нотаріуса прибуткового податку, а й на підставі інших нормативних актів. Так, Закон України "Про збір обов'язкове державне пенсійне страхування" визначає приватних нотаріусів як платників податку на обов'язкове державне пенсійне страхування, а Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" визначає приватних нотаріусів як платників збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

4.2 ПІЛЬГИ ЩОДО СПЛАТИ ДЕРЖАВНОГО МИТА

Законодавство передбачає певні пільги щодо сплати державного мита. Від сплати державного мита звільняються:

  громадяни - за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги та пенсій, а також у справах опіки й усиновлення;

  громадяни - за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ та організацій;

  фінансові органи та державні податкові інспекції - за видачу їм свідоцтва і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;

  громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; пільга зі сплати державного мита в цьому випадку надається щодо дій і документів, які стосуються безпосередньо цих громадян, незалежно від того, хто звернувся за вчиненням у їхніх інтересах дій та одержанням документів;

  громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного й гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. проживали або відпрацювали в зоні безумовного відселення не менш як два роки, а в зоні гарантованого добровільного відселення - принаймні три роки;

  громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони проживали або відпрацювали в цій зоні не менш як чотири роки;

  інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку;

  інваліди І та II груп;

  місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих рад, підприємства, установи, організації, колективні сільськогосподарські підприємства, що купують житлові будинки з надвірними будівлями (крім м. Києва та курортних місцевостей), квартири для громадян, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир;

  всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, Українська спілка ветеранів Афганістану, громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне громадське об'єднання "Організація солдатських матерів України" за вчинення всіх нотаріальних дій;

  Пенсійний фонд України, його підприємства, установи та організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення;

  Національний банк України та його установи.

Окремо слід сказати про пільги, що їх мають громадяни при видачі свідоцтва про право на спадщину. Від сплати державного мита звільняються громадяни, якщо їм видається свідоцтво про право на спадщину, в яку входить майно осіб, котрі загинули, захищаючи СРСР та Україну, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули чи померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.

Не сплачують державного мита особи, якщо спадщина складає майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку.

Звільняються від сплати державного мита спадкоємці, якщо в спадщину входить будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартира, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, а спадкоємці проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Не втрачають такого права спадкоємці, які проживали із спадкодавцем, але тимчасово виїхали з постійного місця проживання у зв'язку з навчанням, тривалим відрядженням, проходженням військової служби.

При видачі громадянам свідоцтва про право на спадщину на житлові будинки в сільській місцевості для надання пільги по сплаті державного мита обов'язковою умовою є майбутнє проживання спадкоємців у цьому будинку. Спадкоємці, одержуючи свідоцтво про право на спадщину, сплачують державне мито в установленому порядку. Надалі, з пред'явленням відповідних документів про прописку або реєстрацію місця проживання у спадковому будинку та довідки з місця роботи в сільській місцевості, за заявою громадянина державне мито підлягає поверненню, якщо не минуло року з дня зарахування його до бюджету.

Державне мито не сплачується, якщо в спадкове майно входять вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, а також суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.

Звільняються від сплати державного мита при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці, якщо в спадщину входить майно осіб селянського (фермерського) господарства, а спадкоємці є членами цього господарства.

Державне мито при видачі свідоцтва про право на спадщину не сплачують також неповнолітні громадяни.

За доручення й заповіти, посвідчені службовими особами в порядку ст. 40 Закону України "Про нотаріат", що прирівнюються до нотаріально посвідчених, а також доручення, що посвідчуються організацією, в якій працює або навчається довіритель, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання чи адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, державне мито не сплачується.

ВИСНОВКИ

Нотаріальні дії здійснюються згідно правил вчинення нотаріальних дій, які визначені Законом України «Про нотаріат», «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій», декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та іншими нормативно-правовими актами та інструкціями. Дотримання цих правил гарантує правильність оформлення документації та усунення помилок вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93, 103Закону «Про нотаріат», та інших випадків, передбачених законодавством України.

Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються Міністерством юстиції України.

За загальним правилом, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. Однак за певних обставин можливе відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії.

Установлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.

Встановлюється особа громадянина за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України "Про нотаріат").

Також нотаріус зобов’язаний згідно статті 44 Закону України « Про нотаріат» перевірити дієздатність громадян та юридичних осіб які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат»

При посвідченні правочинів та вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Для запобігання порушень законом передбачена відмова нотаріусом чи іншою посадовою особою у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень, коли угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті чи положенні.

З метою захисту прав та інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Оплата вчинюваних приватним нотаріусом Дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"), але не менша ніж державне мито за відповідні дії.

У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині п’ятій статті 8 Закону «Про нотаріат», видається дублікат втраченого документа.

Контроль за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання ними своїх обов'язків здійснюється з метою реалізації повноважень Міністерства юстиції України, головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління юстиції), передбачених статтею 33 Закону України "Про нотаріат".

Однією з найважливіших умов інтеграції України до світового співтовариства є приведення її законодавства до рівня світових стандартів. Ця умова поширюється і на форми та правові засади функціонування ряду державних інституцій. Серед таких інституцій важливе місце займає нотаріат, що нині з маловажливої інституції, якою він був за часів існування радянської соціально-економічної та правової системи, перетворився на впливовий інститут держави.

Проте, прийнявши у 1993 році Закон «Про нотаріат», який одразу був визначений таким, що має перехідний характер, законодавець за 17 років не спромігся визначитись із новим законодавчим актом, який повинен регулювати діяльність нотаріату на перспективу.

На розгляд до Верховної Ради було передано велику кількість проектів Закону «Про нотаріат», однак, через їхню невідповідність світовим стандартам та відсутність єдності у підходах до розуміння засад діяльності нотаріату серед наших народних обранців, закон таки не був прийнятий.

Звичайно, ці процеси негативно впливають на діяльність нотаріату. Усвідомлюючи це, Міністерство юстиції робить спроби локальними нормативно-правовими актами виправити ситуацію, проте, цього недостатньо. Серед започаткованих Мін’юстом України заходів щодо впорядкування організації діяльності нотаріату важливе місце посідає розроблення основних засад нормативного документа, яким упорядковуватимуться тарифи на оплату нотаріальних дій. Початок роботи над цим проектом викликав далеко неоднозначну реакцію серед приватних нотаріусів-практиків, і це абсолютно зрозуміло, оскільки колеги побоюються зниження доходів. Однак викликає подив реакція незначної частини нотаріусів, які невиправдано звинувачують розробників у бажанні здійснити негативний вплив на організацію діяльності нотаріату в цілому. Можливо, це викликано відсутністю належної інформації.

Визначаючи необхідність підготовки цього документа, Мін’юст керувався тим, що обравши стратегічним напрямом розвиток національного нотаріату, його входження до сім’ї латинського нотаріату, ми повинні привести національне законодавство до стандартів, чинних у цих країнах. Практично усі країни латинського нотаріату встановили тарифи на оплату за вчинення нотаріальних дій. Звичайно, вони суттєво відрізняються між собою, оскільки різними є підходи, що відображають національні особливості, але такі тарифи існують вже протягом багатьох десятиліть.

Зараз, коли гострота проблеми впровадження тарифів на нотаріальні дії знята листом Мін’юсту від 22.02.2008 р. № 31-12-62, у нотаріусів є можливість підготуватися до подальших кроків держави щодо запровадження зазначених тарифів з тим, аби ці тарифи були продуманими і виваженими, відображали сутність нотаріальної діяльності і не завдавали шкоди ні нотаріусам, ні громадянам України.

Перед тим, як затвердити остаточну організацію діяльності нотаріату в Україні необхідно докладно опрацювати і відповідні джерела Франції, Німеччини, Латвії, Естонії, Молдови, Росії, Польщі та ряду інших країн латинського нотаріату з питань формування нотаріальних тарифів, а також інших важливих норм нотаріального процесу, що потребують вдосконалення в Україні.

Впровадження тарифної сітки зі сплати нотаріальних правочинів на цьому етапі, без реформування системи нотаріату, потребує глобального переформатування цих відносин у чинному законодавстві та вирішення ряду питань, серед яких:

- внесення відповідних змін до Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно-правових актів стосовно уніфікації оплати за нотаріальне посвідчення у державних нотаріальних конторах та приватними нотаріусами;

- визначення показників, на яких повинен ґрунтуватися тариф;

- обґрунтування застосування цих показників стосовно тарифів на окремі нотаріальні дії;

- визначення кола осіб, які звільняються від оплати за нотаріальне посвідчення, а також осіб, що можуть мати пільги з оплати нотаріальних послуг.

Можливо переведення державних нотаріальних контор на самофінансування сприятливо вплинуло б на вдосконалення державних нотаріальних контор.

Такий крок вирішив би низку питань, серед яких, крім уніфікації оплати за нотаріальне посвідчення, є зняття тягаря фінансування державних нотаріальних контор з держбюджету; збільшення надходжень до держбюджету; можливість забезпечення відповідності організації робочого місця нотаріуса в державній нотаріальній конторі до робочого місця приватного нотаріуса тощо. За такого підходу зникає необхідність у відокремленій нормативній регламентації порядку оплати нотаріальних дій, вчинюваних державними і приватними нотаріусами.

Суттєве коло проблем піднімається при розгляді відносин між самими нотаріусами.

Нотаріуси - це певна професійна спільність людей. І члени цієї спільності мають допомагати один одному.

У розмаїтті нашого законодавства, в умовах неврегульованості багатьох правових питань велику роль відіграє нотаріальна практика. А становлення нотаріальної практики можливе лише в умовах постійного спілкування, вислуховування різних думок і дослідження висновків. Як сьогодні ти поставишся до запитання свого колеги, таке ж ставлення побачиш завтра щодо питання, яке виникло в тебе. Причому специфічність їх діяльності за нинішнього стану суспільства полягає в тому, щоб надати громадянам та юридичним особам допомогу у вирішенні їхніх питань саме тоді, коли це їм необхідно, і швидко зорієнтуватись у проблемах, які в них виникають, і способах їх вирішення.

Нотаріус, до якого звертається за консультацією колега, повинен висловити свою думку чи дати рекомендацію якомога швидше. Але водночас нотаріус, який співпрацює з колегою, мусить зберігати свою професійну незалежність, яка дає йому право самостійно працювати й приймати рішення.

Зважаючи на викладену інформацію, жорсткі державні вимоги, фінансові бар'єри та законодавчу невизначеність, можна дійти висноску, що питання переходу України до системи Міжнародного союзу латинського нотаріату ще не скоро буде вирішене.

Той шлях, яким іде нотаріат України у своєму розвитку, є нелегким. Але до нас цим самим шляхом ішли нотаріати різних країн. І їхній досвід у побудові нотаріальної системи треба прийняти до уваги.

Усе те, що служить становленню нотаріату України як органу незалежного, об’єктивного, де працюють і мають працювати люди високої професійної та людської гідності, нам треба сприймати, берегти й застосовувати.

На мою думку, норми нового закону мають бути спрямовані на реформування нотаріату України як інституту захисту прав громадян та юридичних осіб, вдосконалення механізму допуску громадян до нотаріальної діяльності, посилення вимог до рівня кваліфікації осіб, що мають намір займатися нотаріальною діяльністю, а також покращення доступу громадян до нотаріальних послуг та їх якості, непорушності правил їх здійснення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30

2.  Закон України «Про нотаріат» від 02.09.93, ВВР, 1993, N 39 із відповідними змінами.

3.  Закону України «Про електронний цифровий підпис» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36

4.  Указ президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» вiд 10.07.1998 № 762/98

5.  Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» вiд 21.01.1993 № 7-93 Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 13

6.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» від 5 березня 2009 р. N 161

7.  Положення про державний нотаріальний архів Затверджено Наказом Міністра юстиції України від 18.05.2009 N 870/5

8.  Положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, Затверджено Наказом Міністра юстиції України від 04.01.98 N 3/5

9.  Порядок здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання ними своїх обов'язків Затверджено Наказом Міністерства юстиції України 14.09.2004 N 105/5

10.  Правила ведення нотаріального діловодства Затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 N 2368/5

11.  Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004р. N 283/8882

12.  Консульський статут України. Затв. Указом Президента України від 2 квітня 1994р. N 127/94

13.  Андреа Йемма. Нотариат в условиях рыночной экономики — 1992. - № 17-18.

14.  Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В. Довідник нотаріуса: зразки нотаріальних документів, роз’яснення, коментарі / Відп. Редактор Станік С.Р. – К.: Істина, 2000 р. – Вип. 1

15.  Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В. Довідник нотаріуса: запитання і відповіді / Відп. Редактор Станік С.Р. – К.: Істина, 2000 р. – Вип. 2

16.  Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотаріат і нотаріальний процес: Підручник. – Харків, 2000 р.

17.  Комарова В.В. Нотаріат в Україні: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2006.

18.  Кондратенко М.І. Законодавство України про нотаріат. – К.: Юрінком Інтер, 2006 р.

19.  Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: навч. Посібник/ за відп. ред. Л.К.Радзієвської. – К.: Юрінком Інтер, 2001 р.

20.  Семаков Г.С., Кондратова С.П. Нотаріат в Україні: курс лекцій. МАУП 2002.

21.  Сміян.Л., Ю. Нікітін, П. Хоменко Нотаріат в Україні навчальний посібник. (2-е видання, стереотипне) Київ 2008 р.

22.  Фурса С.Я., Фурса Є.І. . Нотаріат в Україні. Теорія і практика: навч.посібник для студ. Вищ.навч.закл. – К А.С.К., 2001р.

23.  Фурса С.Я., Нотаріальний процес: теоретичні основи. – К А.С.К., 2002 р.

24.  Ярков В.В. Профессия нотариуса // Нотариус. — 2000. — № 4.

25.  Шевченко О.М., Дмітрієва Н.П. Реформування законодавства України про нотаріат / Влада. Людина. Закон. №1 – 2003 р.

26.  Юридичний журнал Право України Л. Єфіменко «Реформа нотаріату – виклики сьогодення» №8, 2008 р.

27.  Юридичний вісник України. Степаненко В. «Нотаріат: пошук нових підходів», Рубрика: Комплексні галузі, №11(559)

28.  Юридичний вісник України. Русецька Ольга «Нотаріат реформовано», Рубрика: У фокусі, №41 (693)

29.  Юридичний вісник України. Пашковська Тетяна «Нотаріат: перезавантаження», Рубрика: Професія, №26 (678)

30.  Юридичний вісник України. «Сучасні тенденції розвитку нотаріату в Україні», Рубрика: Міжгалузеві інститути, №16 (460)

Додаток 1

ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

місто Харків, третього квітня дві тисячі дев’ятого року.

Попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому глузді, ясній пам’яті та діючи добровільно, ми, нижчепідписані: гр. Іванов Іван Іванович, ІдН: 1111111111, що мешкаю за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 111, кв. 1, далі по тексту “Продавець”, з однієї сторони та гр. Петров Петро Петрович, ІдН: 2222222222, що мешкаю за адресою: м. Харків, вул. Центральна, 222, кв. 2, далі по тексту “Покупець”, з другої сторони, склали договір про таке:

1.  Гр. Іванов Іван Іванович, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, передав, а гр. Петров Петро Петрович, прийняв у власність належний Продавцю на праві приватної власності житловий будинок № 27 (двадцять сім) по вулиці Іванівська в с. Васильці Харківського району Харківської області, сплативши за нього грошову суму, вказану у п.5. цього договору.

2.  На земельній ділянці розташовані: житловий будинок - літ. «А-1» (шл/блок), житловою площею 19,50 кв.м., загал. площею 62,50 кв.м., та надвірні будівлі: льох-сарай – літ. «Б», лазня-сарай – літ. «В», ворота - № 1, паркан - № 2, вбиральня – № 3, колодязь ½ частина - № 4, трубчатий колодязь - № 5, душ - № 6.

3.  Цей будинок з надвірними будівлями належить Продавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11.11.2001р. приватним нотарусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за р. № 6275, та зареєстрованого Балаклійським БТІ 16.05.2005 р., в реєстр.книзі № 1, запис 111, реєстраційний номер – 762222626.

4.  Загальна вартість житлового будинку з надвірними будівлями згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17622229 від 04.02.2008 р., виданого Балаклійським БТІ становить – 65948 (шістдесят пۥять тисяч дев’ятсот сорок вісім) гривень.

5.  Продаж зазначеного будинку провадиться за 38500 (тридцять вісім тисяч п’ятсот) гривень, які гроші я, Продавець, одержав повністю від Покупців у належних частинах в момент підписання цього договору.

6.  Своїм підписом під цим договором, я, Продавець, підтверджую факт повного розрахунку за проданий будинок і відсутність щодо Покупців будь-яких претензій фінансового характеру.

7.  Я, Продавець, свідчу, що заборгованості з оплати послуг за газопостачання та користування електроенергією на момент оформлення цього договору немає.

8.  Відчужуваний будинок оглянутий мною, Покупцем. Недоліки або дефекти, що перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваного будинку я, Покупець, не маю і приймаю його у технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

9.  Продавець свідчить, що згаданий будинок з надвірними будівлями до цього часу нікому іншому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено, під заставою (в тому числі податковою), в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесено.

10.  Ми, Продавець і Покупець, підтверджуємо, що на час укладання договору ми: розуміли значення своїх дій і керували ними; не визнані судом недієздатними або обмеженими у своїй дієздатності; нас не примушено укласти цей договір на вкрай невигідних для себе умовах в наслідок збігу тяжких обставин; уклали цей договір не внаслідок помилки, без наміру приховати інші угоди.

11.  Продавець зобов’язується звільнити будинок від належних йому речей, особи, які там прописані, будуть виписані до 09.02.2008 р.

12.  Покупець після нотаріального посвідчення цього Договору не несе відповідальності по боргам Продавця.

13.  Продавець свідчить, що вчинення цього правочину не суперечить правам та інтересам його малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей. Сторонам нотаріусом роз’яснено зміст ст. 203 ЦК України.

14.  Всі витрати, пов’язані зі складанням цього договору та його нотаріальним оформленням, в тому числі зі сплатою суми (плати) в розмірі державного мита, несе Покупець.

15.  За домовленістю сторін цей договір укладено за місцем знаходження сторін правочину відповідно до статті 55 Закону України «Про нотаріат».

16.  Підставою виникнення права власності у Покупця є державна реєстрація даного договору. За домовленістю сторін право власності буде зареєстровано в БТІ до моменту повного розрахунку.

17.  За згодою сторін зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди, посвідченої нотаріально. Таким же шляхом договір купівлі-продажу може бути розірвано.

При відсутності домовленості (згоди) питання вирішуються у судовому порядку.

В такому ж порядку вирішуватимуться питання, що стосуються тлумаченням договору чи визнання його недійсним.

18.  Цей договір складено і підписано в двох примірниках, з яких перший примірник залишається на зберіганні у справах приватного нотаріуса, а другий примірник видається Покупцю.

19.  Зміст ст. 120 Земельного Кодексу України, ст. 210, 229-235, 379-381, 383, 659, 660 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 60, 65, 177 Сімейного Кодексу України, зміст ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. в редакції від 24.01.2006 р. №45, за № 572, п. 9 статті 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 21.07.1999 року, ст. 212 Кримінального кодексу України, а також правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного майна, сторонам за цим договором, нотаріусом роз’яснено.

Підписи:

Продавець: _______________________________________

Покупець: _________________________________________

Третього квітня дві тисячі дев’ятого року цей договір посвідчено мною, Чижовою Н.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Договір підписано сторонами у моїй присутності.

Особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність гр. Іванову Івану Івановичу відчужуваного житлового будинку № 27 (двадцять сім) по вулиці Іванівська в с. Васильці Харківського району Харківської області, перевірено.

У відповідності до статті 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає державній реєстрації.

Зареєстровано в реєстрі за №

Cтягнуто плати за домовленістю

Приватний нотаріус Н.А. Чижова

Додаток 2

Приватний нотаріус Іванова Світлана Миколаївна

Україна, Київ, т.. Червоноармійська, 23а, т.. 288-03-07, 278-20-02

ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

земельної ділянки

Місто Київ, ___________________ дві тисячі ________ року.

Попередньо ознайомившись з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, діючи добровільно, ми:

гр. _________________________________, ідентифікаційний номер _______________, який мешкає за адресою: м. Київ, т.. __________, буд. №__, т.__, (надалі – ПРОДАВЕЦЬ) та т.. ________________________________, ідентифікаційний номер _______________, який мешкає за адресою: м. Київ, т.. ___________________, буд. № _____, (надалі – ПОКУПЕЦЬ), з другої сторони, домовилися про наступне:

1.   ПРОДАВЕЦЬ продав, а ПОКУПЕЦЬ купив земельну ділянку площею т.. 0,________ га, що знаходиться за адресою: Київська область, ___________________ район, с. ______________, т.. ______________, цільове призначення якої – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

2.   Ця земельна ділянка належить ПРОДАВЦЮ на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ____ №____________, виданого ___________ 200__року Управлінням земельних ресурсів у ______________ районі Київської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №____________________, кадастровий №_______________________________

3.   Продаж вчинено за ______________ (______________________) гривень, що, згідно курсу НБУ на день укладення цього договору, еквівалентно _________________ (___________ тисяч) доларів США, які ПродавЕЦЬ повністю отримав від Покупця до підписання цього договору.

4.   Ринкова вартість земельної ділянки становить ___________ (__________________________) гривень, згідно Висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного ТОВ «__________________» «___» ____________ 200__ року.

5.  ПродавЕЦЬ гарантує, що прихованих недоліків земельна ділянка не має, до укладення цього договору нікому іншому вона не відчужена, під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб (право наймача, право застави, право довічного користування, сервітутів тощо), як в межах так і за межами України немає.

6.  Факт відсутності заборони відчуження зазначеної земельної ділянки підтверджується довідкою, виданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу _____________ 200__ року.

7.  Ми, ПродавЕЦЬ та Покупець підтверджуємо, що цей правочин відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного, удаваного, не є зловмисним, а також будь-які обставини помилки, обману, насильства, тяжких обставин для вчинення цього правочину відсутні.

8.  Земельна ділянка, що відчужується, візуально оглянута мною, Покупцем, до підписання цього договору, недоліків чи дефектів, які перешкоджали б її використанню за призначенням на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик земельної ділянки до ПродавцЯ я не маю.

9.  Згідно вимог ст..125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає у ПОКУПЦЯ після одержання ним Державного акту на право власності на земельну ділянку. До цього ПродавЕЦЬ несе повну відповідальність за використання земельної ділянки відповідно до умов її надання і здійснення комплексу заходів щодо охорони землі.

10.  Всі спори, котрі можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів – у судовому порядку.

11. Відповідно до Висновку №___________ про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, виданого Управлінням земельних ресурсів у __________________ районі Київської області «__» ____________ 200__ року вищезазначена земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням обов’язків землевласників та змісту добросусідства (ст.. 91 Земельного кодексу України). Використовуватися за цільовим призначенням (ст.. 20 Земельного кодексу України), з вимогами до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності (ст.. 35 Закону України «Про охорону земель»).

12. Невід’ємною частиною договору є:

·  план земельної ділянки з визначенням її розмірів, державний акт на право приватної власності на землю;

·  довідка про визначення грошової оцінки земельної ділянки (визначається згідно Закону України “Про плату за землю”);

·  висновок про наявні обмеження (обтяження) на використання земельних ділянок, виданий Управлінням земельних ресурсів у _________________ районі Київської області

13. Цей договір є підставою для видачі державного акту на право приватної власності на землю.

14. Витрати, пов’язані зі складанням цього договору несуть Покупець та ПродавЕцЬ за домовленістю.

15. Цей договір укладено за згодою дружини Продавця - ___________________________, викладеної у вигляді заяви-згоди на продаж земельної ділянки, справжність підпису на якій засвідчено Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ______________ 200__ року за реєстровим №_______.

Цей договір складено в трьох примірниках, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса, а інші видаються Сторонам договору.

Підписи: _________________________________ _______________________________________

______________ 200__ року, цей договір посвідчено мною, Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Договір підписано сторонами у моїй присутності. Особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ______________________________ земельної ділянки, що відчужується, перевірено.

У відповідності до ст.. 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає державній реєстрації.

Зареєстровано в реєстрі за №

Стягнуто плати згідно ст.. 31 Закону України «Про нотаріат»

Приватний нотаріус:

Додаток 3

Договір доВІЧНОГО УТРИМАННЯ

місто Харків, десятого березня дві тисячі дев’ятого року.

Попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому глузді, ясній пам’яті та діючи добровільно, ми, нижчепідписані: Іванов Іван Іванович, 17.06.1936 р.н., ІдН: 1111111111, що мешкаю за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 111, кв. 1 (надалі - Відчужувач), з однієї сторони і гр. Петров Петро Петрович, ІдН: 2222222222, що мешкаю за адресою: м. Харків, вул. Центральна, 222, кв. 2, (надалі – набувач майна), з другої сторони, діючи добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, склали договір про таке:

1.  Я, Іванов Іван Іванович, передаю у власність гр. Петрову Петру Петровичу належну мені на праві приватної власності квартиру № 87 (вісімдесят сім) в будинку № 67 (шістдесят сім) по вулиці Ленінградська в місті Харкові, взамін чого я, Петров Петро Петрович, зобов’язуюсь надавати Відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення.

2.  Квартира № 87 складається з двох жилих кімнат, житловою площею – 27,50 кв. м., загальною площею – 45,00 кв. м.

3.  Ця квартира належить відчужувачу на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11.11.2001р. приватним нотарусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за р. № 6275, зареєстрованого у КП «ХМБТІ» 1111.2001 р. та записаного в реєстрову книгу № 1 за № П-1-11853, реєстраційний номер – 111111.

4.  Загальна вартість квартири № 87, яка є предметом даного договору, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21197149 від 16.04.2009 р., виданого КП “ХМБТІ” становить – 25874 (двадцять пۥять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні.

5.  Ми, сторони, оцінюємо цю квартиру у 50000 (пۥятдесят тисяч) гривень.

6.  Іванов Іван Іванович залишається проживати у відчужуваній квартирі № 87.

7.  За згодою сторін обов’язок набувача майна по наданню Відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді:

-  забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі;

-  забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря). Вартість продуктів визначається виходячи з середніх цін на продукти у період їх придбання;

-  забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям;

-  здійснення догляду та надання необхідної допомоги;

-  надання побутових послуг (прання постільної білизни – один раз на 10 днів, ремонт побутової техніки тощо);

-  забезпечення належними лікувальними засобами;

-  забезпечення послугами адвокатів та нотаріусів.

8.  Грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі однієї мінімальної пенсії.

9.  Відчуження вказаної квартири за життя відчужувача не допускається.

10.  Випадкова загибель квартири не звільняє набувача майна від обов'язків, взятих на себе за цим договором.

11.  набувач зобов’язується у разі смерті Відчужувача поховати його.

12.  На цю квартиру приватним нотаріусом ХМНО Чижовою Н.А. накладається заборона відчуження.

13.  Відчужувач свідчить, що на момент підписання цього договору щодо квартири не існує будь-яких прав третіх осіб (у тому числі права власності або права користування нею малолітніми, неповнолітніми дітьми, які будуть порушені даним правочином), а також відсутні будь-які обставини, які обмежують чи забороняють Відчужувачеві здійснити її вільне відчуження, зокрема, що квартира раніше не відчужена, не знаходиться у цивільно-правовій чи податковій заставі, не передана у оренду чи найм, не передана як внесок до статутного капіталу, будь-якого фонду юридичної особи, не обтяжена будь-якими іншими зобов'язаннями або речовими правами третіх осіб, у тому числі правами сервітуту, під забороною (арештом) вона не перебуває. Самовільних переобладнань та перепланувань у квартири немає. Відчужувач свідчить, що йому не відомо про існування відносно квартири або прав на неї судового чи іншого спору.

14.  набувач майна свідчить, що до підписання цього договору квартира ним оглянута, інженерні комунікації та засоби обліку електроенергії, газу, води знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням. Недоліків, які перешкоджають використанню квартири за її цільовим призначенням та які не застережені Відчужувачем, на момент огляду набувачем майна не виявлено.

15.  Відчужувач свідчить, що квартира є його особистою власністю, і набувачУ майна цей факт відомий.

16.  набувач майна свідчить той факт, набуває квартиру ні з ким не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі та не проживаючи фактично однією сім’єю

17.  Всі витрати, пов’язані зі складанням цього договору та його нотаріальним оформленням, в тому числі зі сплатою суми (плати) в розмірі державного мита платить набувач майна.

18.  У разі смерті НАБУВАЧА МАЙНА обов’язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких перейде відчужена за цим договором квартира. При відсутності у НАБУВАЧА МАЙНА спадкоємців або при відмові їх від цього договору довічного утримання квартира, що відчужена з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві.

19.  Зміст ст.ст. 565, 567, 569, 744-758 Цивільного кодексу України, 60, 61 Сімейного Кодексу України, а також зміст ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. в редакції від 24.01.2006 р. №45, за № 572, сторонам за цим договором, нотаріусом роз’яснено.

20.  Ми, сторони, підтверджуємо, що на час укладання договору ми: розуміли значення своїх дій і керували ними; не визнані судом недієздатними або обмеженими у своїй дієздатності; нас не примушено укласти цей договір на вкрай невигідних для себе умовах в наслідок збігу тяжких обставин; уклали цей договір не внаслідок помилки, без наміру приховати інші угоди.

21.  Цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у разі невиконання його умов та відмовлення від добровільного розірвання однією із сторін договір довічного утримання може бути розірвано за рішенням суду:

-  на вимогу Відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання Набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;

-  на вимогу Набувача.

Договір довічного утримання припиняється зі смертю Відчужувача.

22.  Набувач стає власником майна, переданим йому за договором довічного утримання з моменту нотаріального посвідчення цього договору та державної реєстрації.

23.  Цей договір складено і підписано в двох примірниках, з яких перший примірник зберігається у справах приватного нотаріуса, а другий видається набувачу майна.

Підписи:

Відчужувач ______________ //

набувач майна ____________ //

Десятого березня дві тисячі дев’ятого року цей договір посвідчено мною, Чижовою Н.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Договір підписано сторонами у моїй присутності.

Особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність гр. Іванову Івану Івановичу відчужуваної квартири № 87 (вісімдесят сім) в будинку № 67 (шістдесят сім) по вулиці Ленінградська в місті Харкові, перевірено.

У відповідності до статті 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає державній реєстрації.

Зареєстровано в реєстрі за №

Стягнуто плати за домовленістю, відповідно до Закону України «Про нотаріат»

Приватний нотаріус Чижова Н.А.

Заборона відчуження

місто Харків, десятого березня дві тисячі дев’ятого року.

Мною, Чижовою Н.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, на підставі ст. 73 Закону України “Про нотаріат” та в зв’язку з посвідченням цього договору довічного утримання накладається заборона на відчуження квартири № 87 (вісімдесят сім) в будинку № 67 (шістдесят сім) по вулиці Ленінградська в місті Харкові, належної Іванову Івану Івановичу до припинення договору довічного утримання.

Зареєстровано в реєстрі №

Стягнуто плати за домовленістю згідно ст. 31 Закону України "Про нотаріат»

Приватний нотаріус Н.А. Чижова

Додаток 4

Договір позики грошових коштів

м. Харків, дванадцятого вересня дві тисячі восьмого року.

Ми, що нижче підписані: гр. Іванов Іван Іванович, ІдН: 1111111111, що мешкаю за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 111, кв. 1, далі по тексту “Позикодавець”, з однієї сторони, та гр. Петров Петро Петрович, ІдН: 2222222222, що мешкаю за адресою: м. Харків, вул. Центральна, 222, кв. 2, на момент підписання цього договору ніде не працюю, далі по тексту “Позичальник” з другої сторони, перебуваючи при здоровому глузді, ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, обізнані із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно власного вільного волевиявлення, котре відповідає нашій внутрішній волі, склали договір про таке:

1.  Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти у сумі 17280 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень, а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором.

2.  грошові кошти, які є предметом цього договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору.

3.  В разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України Позичальник зобов’язується повернути суму грошей у гривнях, що еквівалентна 3600 (три тисячі шістсот) доларам США за офіційним курсом Національного Банку України на день платежу.

4.  Позичальник зобов’язаний повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому Позикодавцем) згідно умов цього договору у строк до дванадцятого березня дві тисячі десятого року.

5.  Повернення позики повинно бути здійснено у місті Харкові шляхом особистої передачі Позичальником грошей Позикодавцю. За домовленістю сторін сплата часток позики підтверджуватиметься відповідними розписками Позикодавця про одержання грошей, які останній видаватиме Позичальнику щоразу після відповідних платежів

6.  Позика вважається повернутою в момент отримання Позикодавцем грошей від Позичальника.

7.  Якщо позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю суми позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, тобто несплачену у строк суму основного боргу та три проценти річних від простроченої суми.

8.  В разі прострочення повернення позики згідно п. 4 цього договору, а також при порушенні Позичальником умов сплати Позикодавець вправі буде пред’явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України.

9.  Цей договір укладається за домовленістю сторін без встановлення забезпечення.

10.  За згодою сторін зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди, посвідченої нотаріально. При відсутності домовленості (згоди) питання вирішуються у судовому порядку.

В такому ж порядку вирішуватимуться питання, що стосуються тлумаченням договору чи визнання його недійсним

11.  Зміст ст.ст. 167, 177, 179, 375, 376, 524-533, 536, 537, 545, 598-600, 604, 605, 610-625, 1046-1052 Цивільного кодексу України нам, сторонам за цим договором, нотаріусом роз’яснено.

12.  Сторони стверджують один одному та повідомляють усім зацікавленим у тому особам, що: володіють українською мовою, що дало їм можливість правильно та однозначно зрозуміти та протлумачити цей договір; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску, договір укладається за згодою другого з подружжя кожної зі сторін.

13.  Всі витрати, пов’язані з укладанням та нотаріальним посвідченням цього договору, несуть сторони у рівних частинах.

Цей договір складено та нотаріально посвідчено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса, а другий – у Позикодавця, який зобов’язується після повного виконання Позичальником зобов’язання за цим договором передати цей примірник Позичальнику з відміткою про одержання грошей, а у випадку неможливості повернення боргового документа – вказати про це у розписці, яку він повинен видати Позичальнику відповідно до вимог статті 545 Цивільного кодексу України.

Підписи:

Позикодавець _________________________________________

Позичальник __________________________________________

Дванадцятого вересня дві тисячі восьмого року цей договір посвідчено мною, Чижовою Н.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Договір підписано сторонами у моїй присутності.

Особу сторін встановлено, дієздатність їх перевірено

Зареєстровано в реєстрі за №

Стягнуто плати за домовленістю, згідно ст. 31 Закону України “Про нотаріат”.

Приватний нотаріус Н. А. Чижова

Додаток 5

Приватний нотаріус Іванова Світлана Миколаївна

Україна, Київ, вул. Червоноармійська, 23а, тел. 288-03-07, 278-20-02

П О П Е Р Е Д Н І Й Д О Г О В І Р

Місто Київ, ______________________ дві тисячі ____________ року.

Ми, гр. _____________________________________, ідентифікаційний номер ____________, __________________________________________, ідентифікаційний номер ____________, мешкають за адресою: м. Київ, вул. _________________, буд.___, кв.____,- (надалі – Продавці), з однієї сторони та _________________________________, ідентифікаційний номер ___________, яка мешкає за адресою: __________________ область, __________________ район, с. ______________, пров. _____________, буд.___, (надалі – Покупець), склали цей договір про таке:

1. За цим Попереднім договором сторони зобов’язуються в строк до «___» ________ 200__року укласти договір купівлі-продажу (далі - Основний договір) квартири номер ___ (_______________), що знаходиться в будинку пiд номером ____ (_____________________) по вулиці ________________ в місті Києві на умовах і в порядку встановлених цим Договором.

2. Істотні умови Основного договору:

2.1. Продавці- __________________________, ідентифікаційний номер ______________, ___________________________, ідентифікаційний номер _______________, Покупець- ___________________________, ідентифікаційний номер __________________

2.2. Об’єкт купівлі-продажу - квартира номер ______ (__________________), що знаходиться в будинку пiд номером _________ (_____________) по вулиці __________________ в місті Києві право власності Продавців на яку підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим __________ 200__ року Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» _______________________ району м. Києва, згідно з розпорядженням №______ від ________________ 200__ року, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єктів нерухомого майна ______________ 200__ року за реєстровим №________.

2.3. Продавці гарантують відсутність будь-яких прав та претензій третіх осіб, судових справ стосовно Об’єкта купівлі-продажу, а також те, що право на об’єкт купівлі-продажу не перебуває в податковій заставі.

2.4. Ціна – визначається сторонами у сумі в гривнях ____________ (_________________________) гривень, що, згідно курсу НБУ на день укладення Основного договору, повинно бути еквівалентно ____________ (___________________________) доларів США. В разі зміни НБУ курсу долара США до гривні, сторони домовилися про те, що ціна об’єкта продажу в гривнях буде еквівалентна _______( ____________________) доларів США.

2.5. Сторони домовилися, що витрати по укладенню Основного договору несуть за домовленістю.

2.6. Сторони повинні виконати взаємні обов’язки за основним договором (Продавці – передати майно, а Покупець – сплатити відповідну грошову суму) під час укладення Основного договору.

2.7. Продавці зобов’язуються на день укладення Основного договору сплатити заборгованість по комунальних платежах, за спожиту електроенергію, за телефонні переговори. Погашення заборгованості проводиться до оформлення договору купівлі-продажу під час підписання якого пред’являються квитанції, що підтверджують погашення заборгованостей.

2.8. Інші умови Основного договору, які не встановлені цим договором погоджуються сторонами в основному договорі.

2.9. Продавці гарантують, що до укладення Основного договору квартира буде збережена в її теперішньому стані.

3. Я, ________________________ передаю _________________________, _______________________ гроші в сумі ___________ (______________) гривень, що, згідно курсу НБУ на день укладення цього договору, еквівалентно ________ (______________) доларів США на доказ укладення та забезпечення виконання договору купівлі-продажу квартири номером ___ (_____________________), що знаходиться в будинку пiд номером ___ (____________) по вулиці _____________________ в місті Києві, з належних до сплати _________ (___________________) доларів США. Сума _____ (___________________) гривень, що, згідно курсу НБУ на день укладення цього договору, еквівалентно __________ (_______________) доларів США буде вважатися завдатком і буде врахована при здійсненні розрахунку при укладенні Основного договору як частина коштів, що сплачена попередньо за Об’єкт купівлі продажу, зазначеного в п.2.2 .

4. У разі, якщо одна сторона ухиляється від виконання зобов’язань за цим договором (тобто ухиляється від укладення Основного договору) інша сторона вправі звернутися до суду з вимогою про примушення укласти Основний договір на умовах визначених Попереднім договором.

5. У випадку ухилення від укладення Основного договору купівлі-продажу гр.гр. ________________, та/або _______________________ ними має бути повернуто суму ____________ (________________________) гривень, що згідно курсу НБУ на день укладення цього договору еквівалентно ___________ (______________) доларів США, на день виконання зобов’язання гр. _______________________________.

У випадку ухилення від укладення Основного договору гр. ______________________________ гроші в сумі ______ (__________________) гривень, що, згідно курсу НБУ на день укладення цього договору, еквівалентно ________ (__________________) доларів США, залишаються у громадян ____________________________ , _______________________________.

6. Зміст ст. 526, 635 Цивільного кодексу України, та ст. 65, 67 Сімейного Кодексу України сторонам роз’яснено.

7. Сторони домовилися, що укладення Основного договору відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд.23»а», офіс 22.

8. За згодою сторін, всі витрати пов’язані з посвідченням цього Попереднього договору вони несуть у рівних частках.

Цей Попередній договір складено, підписано та посвідчено в трьох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса, а інші видаються сторонам.

Підписи:___________________________________ _________

___________________________________________

_________________ 200__ року, цей договір посвідчений мною, Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Договір підписано сторонами у моїй присутності. Особу громадян, які підписали цей договір, встановлено, дієздатність їх перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за №

Стягнуто плати згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Приватний нотаріус:

Додаток 6

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Світлана Миколаївна

Україна, м. Київ, вул. Червоноармійська, 23а, тел 288-03-07

З А П О В І Т

Місто Київ, ________________________ дві тисячі _______________ року.

Я, __________________, «_____» __________ 19______ року народження, місце народження: __________________ область, ________________ район, с. ___________, ідентифікаційний номер ________________, мешкаю за адресою: ______________ область, м. ____________, вул. ____________, буд. __ (_______),

на випадок своєї смерті роблю таке розпорядження:

належну мені квартиру пiд номером ____ (_______________), що знаходиться в будинку під номером ____ (_________) по вулиці ________________ у місті Києві,

З А П О В І Д А Ю:

___________________________________________, «___» _____________ 19___року народження.

Зміст ст. ст. 1241, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.

Заповіт складено на прохання гр. ______________________ та з його слів нотаріусом у робочому приміщенні нотаріуса за адресою: місто Київ, вул. Червоноармійська, 13 год. 00 хв., і підписано в двох примірниках, з яких один залишається в справах приватного нотаріуса Іванової С.М., а другий - видається Заповідачу.

_______________________________________________________

_______________________________________________________

ПІДПИС: ____________________

Місто Київ, «_____» _________ 200__ року, цей заповіт посвідчено мною, Івановою Світланою Миколаївною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Заповіт підписав гр. __________________________ у моїй присутності.

Особу заповідача гр. ______________ , встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за №

Сплачено плати згідно ст.31 Закону України "Про нотаріат"

Приватний нотаріус:

Додаток 7

ЗАПОВІТ

місто Харків, двадцять восьмого березня дві тисячі дев’ятого року.

Я, гр. Іванов Іван Іванович, ІдН: 1111111111, місце народження: м. Харків (паспорт МН 764567, виданий 28.09.2005 р. Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 11.11.1911 р.н.), що мешкаю за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 111, кв. 1, володіючи вільно в повному обсязі українською мовою, розуміючи значення своїх дій, добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного, так і морального, на випадок своєї смерті

роблю таке розпорядження:

все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що мені буде належати та на що я за законом матиму право,

з а п о в і д а ю

гр. ПЕТРОВУ ПЕТРУ ПЕТРОВИЧУ, 22.11.1922 р.н., що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Ленінградська, 125, кв. 12.

Зміст ст.ст. 1241, 1254, 1307 Цивільного кодексу України мені приватним нотаріусом роз`яснено.

Цей заповіт складено в приміщенні, що є робочим місцем приватного нотаріуса, о 12 годині 25 хвилин та підписано в двох примірниках, з яких перший примірник залишається на зберіганні у справах приватного нотаріуса, а другий — видається заповідачу.

Заповіт вчинено за допомогою технічних засобів, прочитано мною вголос та підписано мною особисто.

Підпис: ______________________________________

Двадцять восьмого березня дві тисячі дев’ятого року цей заповіт посвідчено мною, Чижовою Н.А., нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Заповіт записаний мною, нотаріусом, зі слів Іванова Івана Івановича.

Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем Івановим Іваном Івановичем і власноручно підписаний нею у моїй присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його (її) перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за №

Cтягнуто плати за домовленістю, згідно з ст. 31 Закону України "Про нотаріат"

Приватний нотаріус Н.А. Чижова

Додаток 8

Заява на згоду на тимчасовий виїзд за кордон дитини

КОМПЕТЕНТНИМ ОРГАНАМ

гр. _________________________________,

який зареєстрований за адресою:

м. _________, вул. _____________, буд.__, кв.__

гр. _________________________________,

яка зареєстрована за адресою:

м. __________, вул. ______________, буд.___, кв.__

ЗАЯВА

Ми батьки, ____________________, ___________________, даємо згоду на тимчасовий виїзд за кордон до ______________ та назад на Україну нашого малолітнього сина ____________________, «___» ________ 19___ року народження, у супроводі ________________ («__» _________ 19__ р.нар.), у період з ______________ 200__ року по ______________ 200__ року, яка буде відповідати за його життя та здоров’я, якій дозволяємо вирішувати всі питання, пов’язані з перебуванням нашого сина за кордоном.

_________________ 200__ року.

Підписи_________________________________

________________________________

_____________________ дві тисячі ___________ року, місто Київ, Україна.

Я, Іванова Світлана Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, засвідчую справжність підписів ______________________ , _____________________, які мешкають за адресою: м. _________, вул. _______________, буд.____, кв._____, котрі особисто з‘явилися до мене, відомі мені як особи, зазначені в цьому документі, підписали його у моїй присутності і належним чином підтвердили оформлення цього документу.

Зареєстровано в реєстрі за № ___________ , ______________

Стягнуто плати- згідно ст. 31 Закону України

“Про нотаріат”

Приватний нотаріус:

Додаток 9

ДОВІРЕНІСТЬ

місто Харків, вісімнадцятого квітня дві тисячі дев’ятого року.

Я, гр. Іванов Іван Іванович, ІдН: 1111111111 (паспорт МН 764567, виданий 28.09.2005 р. Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, в якому у графі «Сімейний стан» є запис про реєстрацію шлюбу 13.11.1976 р. з гр. Фадєєвим О.І.), що мешкаю за адресою: м. Харків, вул. Арктики, 10, кв. 39, перебуваючи при здоровому глузді, ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно власного вільного волевиявлення, котре відповідає моїй внутрішній волі, у відповідності до вимог ст. 244 Цивільного кодексу України на підставі укладеного з повіреним усного договору, цією довіреністю уповноважую гр. ПЕТРОВа ПЕТРа ПЕТРОВИЧа, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Ленінградська, 125, кв. 12,

розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду тощо), слідкувати за технічним станом і проводити поточний ремонт належного мені на підставі технічного паспорту автомобіля ГЖ № 991111, виданого 04.09.1991р. МРЕВ УВС м. Харкова

АВТОМОБІЛЯ

q  марка, модель – м412иЭ,

q  рік випуску 1992,

q  двигун – 3581110,

q  кузов, шасі – 291104,

q  реєстраційний номер – 1111оо,

в тому числі з правом керування при цьому, експлуатації, виїзду за кордон. В разі використання за межами України необхідно отримати в органах УДАІ відповідне свідоцтво про реєстрацію ТЗ на період поїздки за кордон.

За даною довіреністю Повірений (-а,-і) уповноважений (-а,-і) сплачувати передбачені законодавством всі податки та збори, пов’язані з автомобілем та його відчуженням, а також податок з доходів фізичних осіб, передбачений Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Для чого надаю йому (їй, їм) право: представляти мої інтереси в органах нотаріату, відповідних органах Державтоінспекції або в будь - яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов’язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля, його переобладнанням (зміна типу і моделі автомобіля, кольору, заміну в установленому порядку двигуна, кузова, інших деталей), ремонтом, проходженням технічного огляду; оформлення документів на митницях, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля; зняти автомобіль з обліку, якщо в тому буде потреба; одержати транзитні номери, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, дублікат реєстраційного документа в разі його втрати, підписувати вищезазначені договори розпорядження та користування (в тому числі й договір оренди) автомобілем, одержувати належні мені за результатами згаданих угод грошові суми; у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяну шкоду повіреною особою іншим транспортнии засобам під час керування автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, якщо в тому буде необхідність, від мого імені угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати по таким угодам грошові суми у розмірах згідно із калькуляційними або за домовленістю, вчиняти також всі інші юридично значимі дії, пов’язані з цією довіреністю.

Довіреність видана терміном на три роки та дійсна до вісімнадцятого квітня дві тисячі дванадцятого року з правом передовіри повноважень третім особам та з правом використання автомобіля за межами України, з правом одержання у відповідному підрозділі ДАЇ на період поїздок за кордон Свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

Зміст п.п. 4,5 ст. 203, 237-250, 1000-1010, 1187 Цивільного кодексу, ст. 60, 65, 74 Сімейного кодексу, п.1.2 ст. 1, ст. 7, 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” мені нотаріусом роз’яснено..

Довіреність мною прочитана, її зміст мені зрозумілий і відповідає моїй волі.

Підпис: ______________________________________

Вісімнадцятого квітня дві тисячі дев’ятого року цю довіреність посвідчено мною, Чижовою Н.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Довіреність підписана гр. Івановим Іваном Івановичем у моїй присутності. Особу його (її) встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі №

Стягнуто плати за домовленістю

Приватний нотаріус Н.А. Чижова

Додаток 10

Д О В І Р Е Н І С Т Ь

місто Харків, одинадцятого квітня дві тисячі дев’ятого року.

Я, гр. Іванов Іван Іванович, ІдН: 1111111111 (паспорт МН 764567, виданий 28.09.2005 р. Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області), що мешкаю за адресою: м. Харків, вул. Арктики, 10, кв. 39, цією довіреністю уповноважую гр. ПЕТРОВа ПЕТРа ПЕТРОВИЧа, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Ленінградська, 125, кв. 12,

вести мої справи в усіх без винятку судових, державних, органах місцевого самоврядування, правоохоронних, слідчих органах, органах виконавчої служби, судах будь-якої юрисдикції та інстанції, в т.ч. Апеляційному суді, Касаційному суді, Верховному суді України, Господарському суді, та інших установах України, користуючись усіма правами без будь-яких обмежень, що їх закон надає позивачеві, відповідачеві, третій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному та потерпілому, у тому числі з правами: пред’являти позов, закінчувати справи миром, визнавати або відмовлятися частково або повністю від позивних вимог, подавати скарги до вищих інстанцій, одержувати копії рішень, ухвал, виконавчих листів, пред’являти виконавчі листи до стягнення, одержувати присуджені гроші та майно.

Для чого надаю йому (їй, їм) право: робити від мого імені заяви як усні, так і письмові; підписувати будь-які документи, які стосуватимуться наданих довіреністю повноважень; одержувати, а також подавати від мого імені будь-які документи з метою виконання цієї довіреності; розписуватися за мене в разі необхідності, вести справи, пов’язані з порушенням належних мені прав, підписувати позовні заяви, включаючи представництво перед компетентними органами, суді та господарському суді, одержувати докази для суду, знайомитися з матеріалами цивільних справ, у яких я є стороною, та виконувати всі інші дії в межах та обсязі, передбачених законодавством для такого роду повноважень.

Довіреність видана терміном на три роки та дійсна до одинадцятого квітня дві тисячі дванадцятого року.

Зміст п.п. 4,5 ст. 203, 237-250, 1000-1010 Цивільного кодексу мені нотаріусом роз’яснено.

Довіреність мною прочитана, її зміст мені зрозумілий і відповідає моїй волі.

Підпис ______________ / /

місто Харків, одинадцятого квітня дві тисячі девۥятого року цю довіреність посвідчено мною, Чижовою Н.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Довіреність підписана гр. Івановим Іваном Івановичем у моїй присутності.

Особу його (її, їх) встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за №

Cтягнуто плати за домовленістю, згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Приватний нотаріус Н.А.Чижова

Додаток 11

Заяви про прийняття спадщини за заповітом

______________ державна нотаріальна контора.

Заявник: громадянство, П.І.Б., рік народження,адреса, поштовий індекс, інші засоби зв'язку_.

ЗАЯВА

про прийняття спадщини за заповітом

Сьомого числа, квітня місяця, дві тисячі дев’ятого року, помер мій батько (П.І.Б.), який постійно проживав за адресою: ____________.

На випадок своєї смерті мій батько склав заповіт на моє ім’я, посвідчений 28 вересня 2006 року та зареєстрований за № _____, державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори (П. ініціали) (або приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (П. ініціали)).

Після його смерті відкрилася спадщина:

 двокімнатна квартира за адресою: ____________;

 ___________________________________________;

 ___________________________________________.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України я, (П.І.Б.), маю право на спадкування за заповітом та бажаю прийняти спадкове майно.

Інших, окрім мене, спадкоємців у заповіті не призначено.

Спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України не має (або є моя неповнолітня сестра (дочка спадкодавця, П.І.Б.), яка мешкає за адресою: ____________).

Всі необхідні документи для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом будуть додатково надані.

ДОДАТКИ:

- копія документу, що посвідчує особу;

- копія свідоцтва про народження заявника;

- оригінал (копія) заповіту;

- (бажано) копія свідоцтва про смерть.

Заявник __________________ (П. ініціали).

 (Дата).

Засвідчений нотаріусом підпис заявника (якщо заява про прийняття спадщини за заповітом разом із доданими до неї копіями документів будуть відправлені цінним або рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Додаток 12

Доручення на управління і розпорядження майном

ДОРУЧЕННЯ

Місто Чикаго, сімнадцяте жовтня двотисячного року.

Я, гр. Висоцький Сергій Миколайович, 01.01.1950 року народження, паспорт СК 373567, виданий 17.09.1999 р. органом 3USA2, який прописаний в Україні за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 27, кв. 125, і тимчасово мешкає в США за адресою: 5674 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622, та іменується в подальшому “Доручитель”, доручаю

гр. Траєвському Володимиру Карловичу, 12.05.1947 року народження, паспорт AE 679805, виданий 27.12.1997 р. органом 1235, який мешкає за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 15, кв. 19, від мого імені

УПРАВЛЯТИ і РОЗПОРЯДЖАТИСЯ всім моїм майном, з чого б воно не складалось і де б не знаходилось, укладати всі не заборонені законом угоди по управлінню і розпорядженню майном: купувати, продавати, дарувати, приймати в дар, обмінювати, заставляти і приймати в заставу будівлі та інше майно, проводити розрахунки за укладеними угодами; приймати спадщину або відмовлятися від неї; отримувати належне мені майно, гроші (вклади), цінні папери, а також документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, в тому числі з відділень ощадних та інших банків України, поштових відділень зв'язку і телеграфу на всіх підставах, одержувати поштову, телеграфну та іншу кореспонденцію, в тому ж числі грошову і посилочну, вести від мого імені справи у всіх державних, комерційних та громадських організаціях, а також мої справи у всіх судах з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому ж числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, зміни предмету позову, укладання мирових угод, оскарження рішення суду, отримання або пред'явлення виконавчих документів до виконання, отримання майна або грошей.

Доручення видане без права передоручення терміном на три роки і дійсне до сімнадцятого жовтня дві тисячі третього року.

Підпис: _____________________ (Висоцький С.М.)

Місто Чикаго, 17 жовтня 2000 року, це доручення посвідчено мною, ____________ _________________________________ — консулом Генерального консульства України в м. Чикаго.

Доручення підписав гр. Висоцький Сергій Миколайович у моїй присутності.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за номером _______________.

Консульський збір стягнуто.

Консул

Додаток 13

Доручення на продаж квартири (в т.ч. від імені неповнолітнього)

ДОРУЧЕННЯ

Місто Чикаго, сімнадцятого травня дві тисячі першого року.

Я, гр. Рудько Катерина Федорівна, 01.01.1950 року народження, яка діє від імені і як законний представник на підставі дозволу опікунської ради Печорської районної державної адміністрації м. Києва, 24 листопада 1995 року за номером 1415/6-27, від імені свого неповнолітнього сина Рудька Сергія Петровича, 17 лютого 1983 року народження, які прописані в Україні за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 14, кв. 30, і тимчасово мешкають в США за адресою: 5674 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622, а також гр. Рудько Петро Миколайович, 01.04.1949 року народження, що мешкає за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 98/2, кв. 59, та гр. Алєйнікова Олена Олександрівна, 04.07.1958 року народження, що мешкає за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 14, кв. 30, доручаємо

гр. Нікуліну Евгенію Аркадійовичу, 01.01.1960 року народження, що мешкає за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 28, кв. 11,

від нашого імені продати за ціну і на умовах за його розсудом належну нам на праві власності квартиру, котра знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 14 (чотирнадцять), кв. 30 (тридцять).

Для цього надаємо йому право: подавати від нашого імені заяви, одержувати необхідні довідки, документи, підписати договір купівлі-продажу, підписуватись за нас, одержати належні нам гроші і робити всі інші дії, пов'язані з цим дорученням.

Доручення видане без права передоручення.

Доручення дійсне до сімнадцятого травня дві тисячі четвертого року.

Підписи: _________________________ (Рудько К.Ф.)

_________________________ (Рудько П.М.)

______________________ (Алєйнікова О.О.)

Місто Чикаго, 17 травня 2001 року, це доручення посвідчено мною, ____________ _________________________________ — консулом Генерального консульства України в м. Чикаго.

Доручення підписали гр. Рудько Катерина Федорівна, що діє від свого імені і як законний представник від імені свого неповнолітнього сина Рудька Сергія Петровича, 7 лютого 1983 року народження, гр. Рудько Петро Миколайович, гр. Алєйнікова Олена Олександрівна в моїй присутності.

Особи їхні встановлено, дієздатність та повноваження законного представника гр. Рудько Катерини Федорівни перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за номером _______________.

Консульський збір стягнуто.

Консул

Додаток 14

Доручення для дій від імені неповнолітнього

ДОРУЧЕННЯ

Місто Чикаго, сімнадцяте жовтня двотисячного року.

Я, гр. Войтушенко Ольга Олександрівна, 01.01.1950 року народження, яка прописана в Україні за адресою: м. Київ, вул. Блюхера, буд. 5, кв. 62, і мешкає в США за адресою: 789 N. Drive, Apt. #34, Chicago, IL 60622, та діє як законний представник від імені свого неповнолітнього сина гр. Пластовця Артура Олександровича, що мешкає за адресою: м. Київ, вул. Блюхера, буд. 5, кв. 62, 29 червня 1987 року народження, доручаю

гр. Войтушенку Петру Олександровичу, 01.01.1945 року народження, що мешкає за адресою: м. Київ, пр. Воз'єднання, буд. 26/2, кв. 44, від мого імені та від імені неповнолітнього вкласти в Акціонерне товариство відкритого типу “УКРНІЇПЛАСТМАШС” належний гр. Пластовцю Артуру Олександровичу приватизаційний майновий сертифікат, серія КЇ № 1143174, вид. 24 жовтня 1995 року Ощадбанком України, відділення 5395/0522, і одержати акції, виписані на ім'я Пластовця Артура Олександровича.

Для цього надаю йому право: подавати від імені Пластовця Артура Олександровича заяви. Одержувати необхідні довідки, документи, підписуватись за гр. Пластовця Артура Олександровича і виконувати усі інші дії, пов'язані з цим дорученням.

Доручення видане без права передоручення.

Доручення дійсне до сімнадцятого жовтня дві тисячі третього року.

Підпис: _____________________ (Войтушенко О.О.)

Місто Чикаго, 17 жовтня 2000 року, це доручення посвідчено мною, _________________________ _________________________________ — консулом Генерального консульства України в м. Чикаго.

Доручення підписано гр. Войтушенко Ольгою Олександрівною, яка діє як законний представник від імені свого неповнолітнього сина гр. Пластовця Артура Олександровича, 29 червня 1987 року народження, в моїй присутності.

Особу гр. Войтушенко Ольги Олександрівни встановлено, дієздатність і повноваження її перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за номером _______________.

Консульський збір стягнуто.

Консул

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 31 січня 1992 року N 2

Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні

Із змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року N 13, від 13 січня 1995 року N 2, від 1 листопада 1996 року N 12, від 25 травня 1998 року N 15

Розгляд судами справ за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні є важливою гарантією прав громадян, юридичних осіб і інтересів держави.

Вивчення судової практики в цих справах свідчить, що вони в основному вирішуються судами правильно. Разом з тим є випадки, коли суди розглядають ці вимоги в окремому провадженні при наявності спору про право цивільне; неточно визначають процесуальне становище осіб, які беруть участь у справі, вирішують справи всупереч законодавству, що регулює вчинення певних нотаріальних дій; не реагують окремими ухвалами або поданнями на причини виявлених правопорушень.

Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Звернути увагу судів на необхідність усунення недоліків, що мають місце у практиці розгляду ними справ за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні.

Вирішення цих справ у точній відповідності з законодавством має сприяти зміцненню законності в сфері цивільних правовідносин, що виникають із нотаріально-посвідчених договорів, оформлення спадкових прав і виконавчих написів, вчинення інших нотаріальних дій.

2. При розгляді справ даної категорії належить керуватись статтями 285 - 288 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), відповідними нормами законів України "Про нотаріат", "Про власність" та нормами цивільного і іншого законодавства України, що стосується нотаріальних дій, які належить вчинити.

(пункт 2 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

3. За правилами глави 39 ЦПК в порядку окремого провадження розглядаються скарги на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні громадян і юридичних осіб, відносно яких вчинена нотаріальна дія або одержана відмова на її вчинення. В такому ж порядку розглядаються справи, порушені у зв'язку з протестом прокурора на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні.

Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутись до суду з відповідним позовом. Якщо така особа звернулась зі скаргою на нотаріальну дію, суддя стосовно до правил ч. 3 ст. 255 ЦПК відмовляє у прийнятті заяви і роз'яснює заявникові його право на пред'явлення позову.

4. Скарга (протест) на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні подається на ім'я районного (міського) народного суду за місцем знаходження державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, іншого відповідного органу, робочого місця приватного нотаріуса, до відання яких віднесено їх вчинення (частини 1 - 3 ст. 285 ЦПК, ст. 50 Закону України "Про нотаріат"), через цей орган.

(абзац 1 пункту 4 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

Нотаріальна контора або інший орган, що виконує нотаріальні дії, зобов'язані направити суду скаргу (протест) з необхідними матеріалами та своїми поясненнями не пізніше трьох днів з дня одержання скарги, незалежно від строку її подачі. Питання про додержання заявником встановленого для подачі скарги (протесту) десятиденного строку вирішує суд. Цей строк обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органу, що виконує нотаріальні дії, або безпосередньо до суду.

Пропущений з поважних причин строк на подання скарги (протесту) може бути поновлений судом на прохання заінтересованої особи (прокурора). Скарга (протест), подана після закінчення цього строку, залишається без розгляду відповідно до ст. 85 ЦПК, якщо суд не знайде підстав для його поновлення або про поновлення строку не заявлялось прохання. Ухвала про залишення скарги без розгляду не є перешкодою для пред'явлення відповідного позову.

Оскільки справи даної категорії розглядаються судом за правилами ЦПК з винятками і доповненнями, зазначеними в главі 39, скарга (протест) за формою і змістом мають відповідати вимогам ст. 137 ЦПК. При подачі скарги без додержання вимог цієї норми закону суддя на підставі ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення скарги без руху і надає заявникові строк для виправлення її недоліків, а якщо протягом цього строку вони не будуть усунені, повертає скаргу, постановивши про це мотивовану ухвалу.

5. Роз'яснити судам, що в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні відповідно нотаріуси та інші органи, що виконують нотаріальні дії, беруть участь як заінтересовані особи (ст. 98 ЦПК) і несуть обов'язки та користуються правами, передбаченими ст. 99 ЦПК, в тому числі правом оскаржувати рішення і ухвали суду.

(абзац 1 пункту 5 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

Якщо справа порушується за протестом прокурора, суд притягує до участі в справі як заявника особу (осіб), відносно якої вчинялась опротестована нотаріальна дія або відмовлено вчинити таку дію.

6. Судам слід мати на увазі, що в порядку окремого провадження справи за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні розглядаються за умови, що у заявника відсутній спір про право цивільне, підвідомчий суду.

Якщо заявник оспорює достовірність засвідченого факту, права і обов'язки, основані на вчиненій нотаріальній дії, чи правильність документів, необхідних для цього, або коли іншими особами оспорюються права і обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальних дій, заяви розглядаються в порядку позовного провадження. Не можуть, наприклад, розглядатись в порядку окремого провадження за правилами глави 39 ЦПК скарги на відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за пропуском строку на прийняття її з посиланням на поважність причини цього, скарги, в яких оспорюється правильність (дійсність) прийнятої відмови від спадщини, достовірність документів про правоздатність, дієздатність, повноваження учасників договору.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 255 ЦПК, якщо в матеріалах, що надійшли зі скаргою, є дані про наявність спору про право цивільне, підвідомчого суду, суддя відмовляє в прийнятті скарги і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах, а коли це виявлено при розгляді справи - суд залишає скаргу без розгляду із зазначеними роз'ясненнями.

7. Для забезпечення правильного та своєчасного розгляду скарг (протестів) суддя, порушуючи справу, зобов'язаний відповідно до вимог ст. 143 ЦПК провести всі необхідні дії для підготовки її до судового розгляду. Зокрема, витребувати документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, іншого документу, виданого нотаріальним органом: документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника тощо): постанову нотаріуса або відповідний акт іншого органу (службової особи), що виконує нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; витребувати документи, які заявник просив посвідчити або засвідчити.

(пункт 7 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

8. При вирішенні питання про обгрунтованість скарг суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому як потурання відхиленням від зазначеного порядку, так і формального скасування нотаріальної дії, коли ці відхилення не вплинули на її вчинення. Зокрема, нотаріальна дія не може бути скасована лише з мотивів недодержання таємниці її вчинення, оскільки за ч. 7 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" правовим наслідком цього порушення є притягнення до встановленої законодавством відповідальності винних службових осіб.

(абзац 1 пункту 8 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

Відмова у вчиненні нотаріальної дії визнається обгрунтованою, якщо вчинення такої дії суперечить закону, дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою, або з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа чи її представник, який не має необхідних повноважень, або якщо угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні, а також коли подані для вчинення нотаріальної дії документи не відповідають вимогам діючого законодавства або містять відомості, що порочать честь, гідність громадян (ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

(абзац 2 пункту 8 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

9. Судам необхідно враховувати, що нотаріуси, а також посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких рішенням виконавчого комітету відповідної Ради покладено вчинення нотаріальних дій, зобов'язані посвідчувати не тільки угоди, щодо яких законодавством встановлена обов'язкова нотаріальна форма, а й інші угоди, які сторони бажають укласти в такій формі (ст. 54 Закону України "Про нотаріат").

(абзац 1 пункту 9 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15)

Громадянин вправі вимагати нотаріального посвідчення будь-якої незабороненої угоди щодо свого майна (наприклад, продати, обміняти автомобіль, в тому числі і куплений на пільгових умовах щодо черговості і переваг на продаж). Склад, кількість і вартість майна, що може набути за угодою громадянин, не обмежується, крім випадків, передбачених законом (ст. 13 Закону України "Про власність").

Для укладання угоди про відчуження майна, яке придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи за їх спільні кошти, чи майна осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, коли вони його придбали спільно, а інше не передбачалось їх письмовою угодою, або про передачу такого майна у користування, володіння іншим особам, у відповідності зі ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. 18 Закону України "Про власність" необхідна згода всіх учасників спільної сумісної власності.

(абзац 3 пункту 9 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

10. При вирішенні справ за скаргами на нотаріальні дії, пов'язані з посвідченням угод щодо володіння, користування або розпорядження жилими будинками, будівлями і приміщеннями або відмовою в цьому, судам, зокрема, належить виходити з того, що:

а) після повного внесення членом житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства внеску за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, викупу наймачем (придбання на інших підставах) жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду вони стають власниками зазначених приміщень чи будівель і відповідно до ст. 15 Закону України "Про власність" їм не може бути відмовлено в посвідченні укладеного на їх розсуд на це майно договору купівлі-продажу, міни, дарування, оренди або іншої угоди, що не суперечить закону, в тому числі в залежності від прийняття набувача до кооперативу, знаходження його на обліку для поліпшення житлових умов;

б) чинне законодавство не пов'язує можливість укладення громадянином договору купівлі-продажу, міни, дарування жилого будинку (частини його) залежно від дозволу на це виконкому місцевої ради, наявності у набувача прописки за місцем знаходження будинку;

(підпункт "б" пункту 10 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15)

Підпункт "в" пункту 10 виключено.

(згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

г) оскільки відповідно до ст. 30 ЗК при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право володіння та користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, тому і при укладенні громадянами договору купівлі-продажу, міни, дарування жилого будинку в сільській місцевості не потрібне попереднє вирішення питання про надання набувачу у володіння земельної ділянки при будинку.

(підпункт "г" пункту 10 змінено згідно з постановоюПленуму Верховного Суду від 25.12.92 р. N 13)

11. Розглядаючи справи за скаргами на нотаріальні дії, пов'язані з оформленням права на спадщину або відмову вчинити їх, судам слід мати на увазі, що:

а) скарги на відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю, який у шестимісячний строк вчинив передбачені ст. 549 ЦК дії, що свідчать про прийняття спадщини, розглядаються за правилами глави 39 ЦПК, крім випадків, коли у заявника відсутні необхідні для одержання цього свідоцтва документи і вимоги мають вирішуватись в порядку позовного провадження, або в порядку, передбаченому главою 37 цього ж Кодекс у, коли вони полягають у встановленні факту вступу в управління або володіння спадковим майном (п. 1 ст. 549 ЦК) і відсутній спір про право цивільне;

б) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які у встановлений строк вчинили передбачені законом дії по прийняттю спадщини, не обмежена певним строком давності;

в) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, яке спадкодавець заповів іншій особі (якщо вона не відмовилась від спадщини) або одержання за заповідальним розпорядженням вкладу, не може розглядатись як вчинення передбачених законом дій по прийняттю спадщини;

г) зроблене в останньому заповіті розпорядження на вклад в Ощадному банку України або в іншій відповідній кредитній установі України згідно зі ст. 544 ЦК скасовує дані раніше вкладником зазначеним установам на випадок смерті вказівки щодо цих вкладів;

(підпункт "г" пункту 11 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15)

д) при вирішенні питання про додержання вимог про право на обов'язкову частку в спадщині (ст. 535 ЦК) враховуються всі спадкоємці за законом, які могли бути закликані до спадкування (і ті, що не прийняли спадщину або відмовились від неї) і незаповідане майно, що перейшло до особи, яка має право на цю частку як до спадкоємця за законом, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку;

е) за змістом ст. 562 ЦК і ст. 67 Закону України "Про нотаріат" при наявності угоди між спадкоємцями про поділ спадкового майна свідоцтво про право на спадщину видається на реальні його частки згідно з цією угодою;

(підпункт "е" пункту 11 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

ж) питання про правильність дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на землю, надану громадянам для ведення селянського (фермерського) й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків і задоволення інших потреб, передбачених законом, належить вирішувати з урахуванням вимог ЗК про порядок та умови надання землі у приватну власність і розміри земельних ділянок, а також положень постанов Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" і "Про земельну реформу" та постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року "Про прискорення земельної реформи та приватизації землі".

(підпункт "ж" пункту 11 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15)

12. Роз'яснити судам, що згідно з статтями 34, 70 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя може бути видане не тільки державним, а й приватним нотаріусом. До виключної компетенції державного нотаріуса відноситься видача таких свідоцтв лише у разі смерті одного з подружжя (статті 36, 71 Закону).

(абзац 1 пункту 12 змінено згідно з постановами Пленумів Верховного Суду: від 13.01.95 р. N 2, від 01.11.96 р. N 12)

Такі свідоцтва про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видаються за місцем їх знаходження.

(абзац 2 пункту 12 змінено згідно постанови Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини.

(абзац 3 пункту 12 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 13.01.95 р. N 2)

В період шлюбу і після його розірвання це свідоцтво на частку видається на підставі і відповідно до спільної письмової заяви подружжя. У разі смерті одного з подружжя другому з них за його письмовою заявою свідоцтво може бути видане на половину спільного майна з обов'язковим повідомленням про це спадкоємців, які прийняли спадщину.

При відсутності спору про право на майно скарги подружжя і їх спадкоємців щодо вчинення або відмови у вчиненні цієї нотаріальної дії вирішуються в порядку окремого провадження за правилами глави 39 ЦПК.

Включення в свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя частини вкладу, внесеного відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" в Ощадний банк України чи іншу передбачену цим Законом кредитну установу, на який є заповідальне розпорядження другого з подружжя, який помер, може бути визнано обгрунтованим у тому разі, коли немає іншого спільного майна подружжя або частка спадкодавця в спільному майні була менша на суму, зазначену в цьому свідоцтві.

(абзац 6 пункту 12 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15)

13. При вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року N 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

(абзац 1 пункту 13 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 13.01.95 р. N 2, від 01.11.96 р. N 12)

За змістом ст. 385 ЦПК у передбаченому главою 39 цього Кодексу порядку оскаржується тільки відмова у вчиненні виконавчого напису, а правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, може бути оспорена боржником лише в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обгрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. У цих випадках справа розглядається в позовному провадженні, позивачем в якому є кредитор, а відповідачем - боржник.

14. Оскільки на справи за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні поширюються загальні правила цивільно-процесуального законодавства (ст. 255 ЦПК), рішення в цих справах мають відповідати вимогам статей 203, 231, 283 ЦПК.

В резолютивній частині рішення, зокрема, повинно бути зазначено про задоволення скарги або про повне або часткове залишення її без задоволення.

При задоволенні скарги на нотаріальні дії суд має їх скасувати, зазначивши, які саме нотаріальні дії, коли і ким вчинені, скасовуються. Задовольняючи скаргу на відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд в резолютивній частині рішення зазначає про скасування постанови (іншого відповідного акта) про це (з наведенням дати і органу, що її прийняв) і яку нотаріальну дію та хто повинен вчинити.

Суд не може в таких справах замість скасування нотаріальних дій визнавати недійсними посвідчені угоди; сам вирішувати питання про відповідні дії (наприклад, дозволити подарувати чи продати певне майно замість зобов'язання нотаріального органу виконати відповідну нотаріальну дію); зобов'язати орган, що виконує нотаріальні дії, вчинити дію, яка суперечить закону (посвідчити договір дарування державним підприємством своєму працівникові жилого будинку при відсутності на це дозволу власника тощо), або вчинити нотаріальну дію у зв'язку з поданням суду документів чи доказів, відсутність яких у заявника викликала відмову у вчиненні цих дій, оскільки зазначена обставина є підставою для нового звернення до нотаріального органу, а не для скасування його постанови.

При невиконанні рішення суду вживаються заходи, передбачені ст. 417 ЦПК.