Контрольная работа: Дії кримінального закону в часі. Ознаки злочину та вини

Контрольная работа: Дії кримінального закону в часі. Ознаки злочину та вини

Зміст

І. Практичне завдання № 1

ІІ. Практичне завдання № 2

ІІІ. Практичне завдання № 3

Список використаної літератури

Задача № 1.

Завідуюча міською лікарнею Кирєєва і головний бухгалтер лікарні Васько 28 квітня 2001 р. на бюджетні засоби, що поступили на погашення заборгованості по заробітній платні працівникам, придбали медичне устаткування вартістю 8 тис. грн.

3 вересня 2001 р. прокуратурою було збуджено кримінальну справу відносно Кирєєвой і Васько по ч.2 ст. 80-3 КК України 1960 р. (Порушення законодавства про бюджетну систему України).

1. Дайте коротку характеристику дії кримінального закону в часі.

2. Порівняйте ст. 80-3 КК України 1960 р. і ст. 210 діючого КК України. Який кримінальний закон слід застосувати відносно злочину, досконалого Кирєєвой і Васько?

3. Ознайомившися із ст. 210 У До України, визначте вид диспозиції і санкції.

Рішення:

Питання №1. Питання набрання законної сили законом врегульовані ч. 5 ст. 94 Конституції України так: "Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Такий же порядок передбачений і у ст. 4 Кримінального Кодексу України

Проміжок часу між моментом офіційного оприлюднення закону і моментом набрання ним чинності потрібен для того, щоб надати можливість населенню ознайомитися з законом та усвідомити його зміст, посадовим особам правоохоронних органів і органів суду - вивчити та зрозуміти новий кримінальний закон. Тому новий Кримінальний кодекс України 2001 р., прийнятий 5 квітня 2001 р., а набрав чинності з 1 вересня 2001 р.

Стаття 5 КК України визначає межі зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Отже, - закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У разі, якщо закон про кримінальну відповідальність встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, він не має зворотної дії в часі, а коли він частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність.

Питання №2. Розглянувши та опрацювавши статтю 80-3 Кримінального кодексу України від 1960 року та статтю 210 Кримінального кодексу України від 2001 року, можна дійти висновку, що диспозиції цих норм дублюються, тобто дії які зазначені в них, в обох випадках вважаються злочинами.

Що ж стосується санкцій (покарань), то тут є деякі розбіжності. Це проявляється у жорсткості покарання, тобто «новий кодекс» дещо пом’якшує відповідальність за вчинення даних правопорушень. Так ч.1 ст 210 ККУ (2001) передбачає покарання у вигляді штрафу, виправних робіт, обмеження волі до 3-х років з позбавленням права займатись певною діяльністю чи обіймати певні посади строком до 3-х років, а ч. 1 ст. 80-3 ККУ (1960) карає, за те ж правопорушення, позбавленням волі (від 1 до 3 років) або штрафом (до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), з позбавленням права займатись певною діяльністю чи обіймати певні посади строком до 3-х років. Ч. 2 ст 80-3 ККУ від 1960 року також обтяжує покарання, так як в якості покарання передбачає лише позбавлення волі, а також можливість конфіскації майна, у аналогічній же нормі кодексу від 2001 року як міру покарання також передбачено обмеження волі та анульовано конфіскацію майна.

Примітки обох аналізованих статей також мають певні відмінності, які виражаються у обчисленні великого та особливо великого розміру бюджетних коштів. Так ст.. 80-3 (1960 р.) великим розміром бюджетних коштів визначає суму, яка в сто і більше разів, а особливо великим розміром – суму, що в тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. В свою чергу ст.. 210 (2001 р.) підвищує суми до тисячі і більше та трьох тисяч і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Що стосується даної задачі, то щодо Кирєєвої та Васько будуть застосовуватись норми Кримінального кодексу України, який набрав чинності 1 вересня 2001 року, оскільки використана зловмисниками сума бюджетних коштів становить 8 тис. гривень – не є необхідною для відкриття кримінальної справи розміру коштів за «новим» кодексом. на підставі ч.1 ст. 5 цього кодексу, яка передбачає, що закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі. Отже Кирєєва та Васько не можуть бути піддані кримінальній відповідальності, а кримінальна справа проти них порушена незаконних підстав.

Питання №3. Щоб правильно відповісти на поставлене питання потрібно визначити, що норми особливої частини КК України поділяються на диспозиції та санкції.

Проаналізувавши зміст ст.. 210 КК України, можна зробити висновок, що диспозиція даної статті входить до такого виду диспозицій як «прості», тобто такі, що тільки вказують на злочинне діяння, без встановлення основних ознак даного злочину.

Що ж стосується санкції даної статті, то вона являється «комулятивною», так як передбачає, що при призначенні покарання можуть застосовуватись основні та додаткові покарання, шляхом їх поєднання.

Задача № 2.

Сидоров і Міхайлов зустріли на вулиці Сулімову. з якою вони знаходилися в неприязних відносинах. Сидоров образив Сулімову нецензурною лайкою, а Міхайлов завдав удару по обличчю. Бажаючи уникнути подальших образ, Сулімова кинулася бігти і, перебігаючи через проїжджу частину, потрапила під автомобіль і була смертельно травмована.

1. Що таке об'єктивна сторона злочину і які ознаки її характеризують?

2. Охарактеризуйте причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками як ознака об'єктивної сторони складу злочину.

3. Вирішіть питання про об'єктивну сторону злочину, досконалого Сидоровим і Міхайловим.

4. Чи є причинний зв'язок між їх діями і смертю Сулімової?

Рішення.

Питання № 1. Згідно чинного кримінального законодавства, об'єктивний бік злочину можна визначити, як зовнішнє виявлення злочинного посягання, а також об'єктивні умови місця, часу, засобу й обстановки скоєння злочину.

З вище наведеного поняття випливає ряд ознак, які відносяться до об'єктивного боку злочину. Зокрема - це:

- суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність);

- суспільне небезпечні наслідки цього діяння;

- причинний зв'язок між діянням і його наслідками;

- місце, час, засоби, обстановка скоєння злочину.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є суспільне небезпечне діяння.

Питання №2 Перед тим, як почати характеризувати причинно-наслідковий зв'язок між суспільно-небезпечним діянням та суспільно-небезпечним наслідком такого діяння потрібно визначити ці обидва поняття.

Отже, суспільно-небезпечне діяння - це дія, яка спрямована на заподіяння істотної шкоди суспільним відносинам, які перебувають під охороною кримінального закону, або створення реальної загрози заподіяння такої шкоди. Воно визначається низкою обставин, передусім: соціальною цінністю об'єкта посягання, характером наслідків посягання та його способом, обстановкою його вчинення, формою вини і метою посягання.

Що ж стосується наслідків діянь, то вони, як і самі дії, являються ознаками об’єктивного боку злочину, і дуже тісно взаємопов’язані між собою, оскільки суспільно-небезпечним наслідком є результат суспільно-небезпечного діяння чи бездіяльності, яке вчинене суб’єктом злочину. Також настання суспільно-небезпечного наслідку є неможливим в тому разі, коли дія чи бездіяльність не передбачені в кримінальному законодавстві як злочини.

Наслідки діяння не завжди співпадають із метою вчинення злочину.

Питання №3 При вирішенні даної ситуації – із встановленням об’єктивного боку злочину вчиненого Сидоровим та Михайловим стосовно Сулемової, потрібно визначити які конкретні дії передбачені в КК України вчинили Сидоров та Михайлов. Нанесення удару в обличчя передбачене в статті 126 ККУ «Побої і мордування». Об’єктивна сторона такого злочину включає суспільно-небезпечну протиправну дію і злочинний наслідок у вигляді фізичного болю та причинний зв'язок між діянням і наслідком. Але в даному випадку наслідком злочинних дій стала загибель потерпілої від травм отриманих від зіткнення з автомобілем коли вона намагалась уникнути побоїв з боку нападників. В цьому разі дії Сидорова і Михайлова можна також кваліфікувати як вбивство з необережності яке має вигляд злочинної недбалості (ч. 1 ст. 119 ККУ). Тобто, при вчиненні своїх дій зловмисники взагалі не розглядали настання смерті потерпілої як один із можливих наслідків своєї поведінки, хоча – якби вони виявили необхідну обачність – могли і повинні були такий варіант розвитку подій передбачити. Отже об’єктивною стороною даного злочину є дії вчинені нападниками, загибель постраждалої, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідком.

Питання №4 Наявність причинно-наслідкового зв’язку у даному випадку очевидний, так як Сидоров і Михайлов, зустрівши Сулимову, одразу ж самі почали до неї чіплятись (Сидоров ображав потерпілу ненормативною лексикою), а Михайлов навіть наніс їй удар в обличчя.

Сулимова почала перебігати проїжджу частину задля того, щоб уникнути подальших образ та побоїв, і в результаті цього потрапила під автомобіль та отримала смертельні травми. Звідси і випливає, що коли б зловмисники не приставали до потерпілої – вона б не побігла через дорогу і не загинула. Отже Сидоров і Михайлов винні у вчиненні вбивства з необережності.

Також дії цих двох осіб можна кваліфікувати, як такі, що вчинені у співучасті (ч. 1 ст. 28 ККУ) – під час виконання злочину вони діяли як співвиконавці, але попередньо про це не домовлялись.

Задача № 3.

Відпочиваючи на дачі. Дубняк скуповував у жителів довколишнього села сушені гриби і, приїжджа в місто, продавав їх за більш високою ціною. Кивалов, що купив у Дубняка гриби, приготував з них солянку і пригостив нею своїх гостей. Один з гостей - Вірченко – отруївся грибами, які були отруйними, і помер.

1. Що таке суб'єктивна сторона злочину і які ознаки її характеризують?

2. Що таке вина, чим визначається її зміст, єство, ступінь і форми?

3. Чи є вина в діях Кивалова і Дубняка, якщо є, то визначите її форму?

4. Чи зміниться кваліфікацію. якщо Кивалов попередив гостей про те, що гриби він купував "на руках" і сам їх ще не пробував?

Рішення

Питання №1

Суб'єктивна сторона злочину - це його внутрішній бік, тобто психічне ставлення особи до скоєного злочину.

Суб'єктивний бік, згідно чинного кримінального законодавства, включає в себе такі ознаки:

- вина (це обов'язкова ознака) злочину;

- мотив злочину;

- мета злочину.

У кримінальному праві склад злочину розглядається як загальна підстава кримінальної відповідальності, причому не лише тоді, коли злочин скоєно, а й при замаху на злочин й при співучасті у злочині.

Питання №2.

Основною і обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони кожного складу злочину є вина особи. Принцип кримінальної відповідальності особи за наявності її вини законодавче сформульований у Конституції України: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". У КК поняття вини дано в ст. 23, де названі дві її форми: вина у формі умислу і вина у формі необережності.

Вина - це лише психічне ставлення особи до злочинного діяння, яке вона вчиняє, та наслідків такого діяння. Це положення не може бути витлумачене в тому розумінні, що вина є загальною підставою кримінальної відповідальності. У ст. 23 йдеться про те, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті злочинні діяння та їх суспільне небезпечні наслідки, щодо яких була встановлена вина такої особи.

Передумовою вини є осудність особи, яка вчинила злочин, і досягнення нею встановленого щодо кримінальної відповідальності за такий злочин віку.

Питання № 3.

Проаналізувавши викладену в задачі ситуацію можна дійти висновку, що в діях Дубняка немає складу злочину, так як його дії не передбачені кримінальним законодавством України, як такі, що мають суспільно-небезпечний характер.

Що ж стосується Ківалова, то його дії можна кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 ККУ як умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Це складний злочин, його об'єктивна сторона включає діяння, що потягло два наслідки, а саме: тяжке тілесне ушкодження і викликану ним смерть Вірченка. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується подвійною формою вини - непрямим умислом щодо тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (у формі недбалості) щодо смерті.

Необхідною умовою застосування вказаної норми є наявність необережної вини щодо факту смерті Вірченка. Якщо така вина відсутня (Ківалов не передбачав і не повинен був чи не міг передбачити настання смерті), настання цього результату не може розцінюватись як кваліфікуюча ознака умисного тяжкого тілесного ушкодження, а отже буде застосовуватись ч. 1 ст121 ККУ – умисне тяжке тілесне ушкодження.

Питання № 4.

У тому разі, якщо Ківалов попередив своїх гостей про купівлю грибів «на руках», а також про небезпечність їх вживання, тоді у діях Ківалова складу злочину немає, так як відсутня об’єктивна сторона злочину, тобто немає бездіяльності (Ківалов попередив гостей про небезпеку вживання вказаної грибної страви) – звідси випливає відсутність причинно наслідкового зв’язку між попередженням про небезпеку та смертю потерпілого внаслідок вживання страви всупереч небезпеці, а отже і кримінальної відповідальності Ківалов не несе.

Список використаної літератури

1.  Конституція України 1996 р.

2.  Кримінальний Кодекс України від 1.09.2001 р.

3.  Кримінальний Кодекс УРСР від 28.12.1960 р.

4.  Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., перероб. і доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2003.

5.  Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007.

6.  Таций В.Я. Обэкт и предмет преступления. – Харьков, 1988р.

7.  Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков, 1982.