9. Об’єкти і суб’єкти внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит – незалежна діяльність на підприємстві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах. Внутрішній аудит проводиться усередині організації за вимогою керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх функцій вони залежать від керівництва.

Виділяють такі об’єкти ВА: ведення бух. обліку, достовірність звітності, стан активів під-ва, здійс-ня податкового обліку, забезпеченість власними засобами, фінансова стійкість, платоспроможність, структура управління під-вом, система внутрішньогоспод. контролю, якість роботи економічних і технічних служб, планування, нормування, стимулювання, організація і технологія вир-ва, процеси господарської діяльності, виконавча дисципліна та ін. Проте вище виділений об’єкт ВА “ведення бух. обліку” деякі джерела розглядають як вид послуг зовнішнього аудиту.

Суб’єктами ВА є

-служби ВА, які надають такі послуги як: складання звітності, ведення БО, видавнича діяльність, юридична експертиза і консультації, захист інтересів клієнта в арбітражі, підготовка бухгалтерського персоналу та ін.

-внутрішні аудитори, що часто здійснюють аналіз фінансового стану під-ва через показники ліквідно-сті, економічну активність, прибутковість та ін., та інші послуги , вище згадані.

23. Створення і повноваження САУ.

Створення професійної громадської організації аудиторів України (САУ):

аудитори України мають право об'єднатися в громадську організа-цію за професійними ознаками (Спілку аудиторів України), дотримуючись вимог ЗУ “Про ауд.діял-сть” та інших законів України.

Спілка аудиторів України повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів.

Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки при наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.

Повноваження професійної громадської організації  аудиторів України (Спілки аудиторів України):

повноваження професійної громадської організації аудиторів Украї-ни визначаються ЗУ “Про АД”, Законом України "Про об'єднання громадян" та Статутом професійної громадської організації аудито-рів України (Спілки аудиторів України).

З метою забезпечення соціального захисту своїх членів Спілка аудиторів України може створювати відповідні фонди, в тому числі фонд соціального страхування.

У порядку, встановленому ЗУ “Про АД”, Спілка аудиторів України має право:

- делегувати своїх представників до Аудиторської палати України та достроково їх відкликати;

- порушувати клопотання про припинення повноважень членів Ауди-торської палати України, які делеговані Міністерством фінансів України, Головною державною податковою інспекцією України, Національним банком України, Міністерством статистики України та Міністерством юстиції України;

- вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти норм і стандартів аудиту.

Рішення та клопотання з питань делегування, відкликання та припинення повноважень членів Аудиторської палати України приймаються з'їздом Спілки аудиторів України або правлінням з наступним затвердженням таких рішень з'їздом.

19. Права аудиторів.

Аудитори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи,які мають відношення до предмету перевірки і знаходятьсяяк у замовника, так і у третіх осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмету перевірки, зобов’язані надати їх на вимогу аудитора. Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній фор-мі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб’єкта проведення конт-рольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється первірка документів;

5)залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівниц-твом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господа-рюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

20. Обов’язки аудиторів.

Аудитори і аудиторські фірми зобов’язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан б/о і звітності, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встеновленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення б/о і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману припроведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг;

Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

7. Аудит- його поняття.

Аудит- це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, пер-винних документів,та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів госпо-дарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язко-вий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).

8. Аудитор.

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об’єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог ЗУ “Про АД” та інших законів України. Для здійснення аудиторської діяльності одноосо-бово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпора-тивних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

80 Послуги по визначенню фінансового стану під-ва, стратегії його розвитку.

Під аудитом фінансового стану розуміють оцінку облікової та іншої економічної інформації шляхом вивчення реально існуючих звязків між показниками.

Метою аудиту фінансового стану є:

1)визначення сутності та змісту ділової активності клієнта;

2)оцінка фін.-господ.перспектив клієнта;

3)виявлення зон можливих навмисних помилок в звітності клієнта;

4)скорочене деталізоване тестування на основних стадіях аудиту.

Використовуються такі методичні прийоми: метод читання зовнішньої звітності; метод порівняльного аналізу облікових та звітних данних клієнта за минулі періоди; метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора.

В роботі аудитора особливе значення має аналіз та читання Б, так як використовуючи інформацію, яка отримана за результатами аналізу є можливість прийняти обгрунтоване управлінське рішення. Оцінити динаміку та преспективну зміну прибутку під-ва, оцінити ресурси, які мають під-ва, зміни, які відбулись, та ефективність їх використання. Більш детально при аудиті досліджується фін.-господ.діяльність для виявлення хворих статтей Б,оцінка майнового стану, фін.стану, ділової активності, аналіз рентабельності та ін.

Важливим показником фін.стану під-ва є наявність власних облігових коштів. При його врахуванні необхідно мати на увазі, що частина ОЗ та капітальних вкладень може бути відтворена за рахунок довгострокових і середньострокових кредитів та довгострокових позикових коштів.

Фін.стан залежить від рентабельності під-ва. Розрізняють 2 групи показників рентабельності:

1)вкладених коштів (майна під-ва) та їх окремих видів;

2)продукції.

По першій групі розрізняють показники рентабельності: а)всього майна; б)власних коштів; в)виробничих фондів; г)фін.вкладень.

Платоспроможність і фін.стійкість визначаються показниками: коофецієнт загальної ліквідності; коефіцієнт проміжної, абсолютної ліквідності та ін.

Аналіз фін.стану закінчується комплексною оцінкою, розробленням заходів по покращенню ФС, зниженню ДЗ і КЗ.

В останній час значно зрос попит на цей вид послуг. Це повязано з тим, що під-ва вже достатньо довго працюючиє в нових екон.умовах, бажають розібратися в своєму фін. становище, визначити подальші шляхи розвитку, найбільш перспективні види діял-сті та продукції, бажають складати бізнес-плани.

85.Відмінність аудиту при автоматизованому і неавтоматизованому веденні б/о.

Питанням аудиту в комп’ютерному середовищі посвідчено два нац.стандарта: 13 “Аудит в умовах електр.обробки даних”, №30 “Використання комп’ютерів в аудиті”.

Повсюдне використання ПК здійснило великий вплив на комп’ютерізацію б/о, тому що обчислювальна техніка дозволяє збільшити продуктивність праці облікового працівника, покращити надійсність здійснюваних ним операцій, позбавити від однотипних рутинних дій. В дійсний час ручний некомп’ютер.б/о – це виключення з правил. Тому аудитору здебільшого приходиться бути готовим до того, що при перевірці він буде працювати з певною системою комп.обробки даних.

При проведенні аудиту в умовах автомат.б/о зберігаються його мета та осн.елементи методології. Але комп.середо-вище значно впливає на процес вивчення аудитором систем обліку та засобів внутр.контролю екон.субєкта.

Характерними змінами у випадку застосування техн. засо-бів є: можливість використання перв.док-в на машинних носіях наряду з традиційними паперовими док-ми; зберігання інф-ції в пам’яті компютера та машинних носіях; застосування форми обліку, яка орієнтована на прогресивні методи формування вихідної інф-ції та забезпечення її достовірності; зростання оперативноті та зручності використання облікової та звітної інф-ції.

Коли аудитор починає аудит у комп.середовищі, він повинен мати необхідні навички і досвід роботи з технікою, яка виконує підрахунки, або повинен залучити до роботи спеціаліста і делегувати йому частину своїх функцій. Рівень необхідних знань залежить від складності і конфігурації конкретного методу аудиту і програмного забезпечення контролю, а також системи обліку клієнта.

Значна більшість комп'ют. систем б/о виконує дії, котрі неможливо візуально прослідкувати, тобто документально засвідчити ці дії не має можливості. Недоліки дослідження системи без використання комп'ютерів проявляються, наприклад, у випадках, коли: не існує вхідного документу, тобто операція здійснена в діалоговому режимі, крім того, розрахунок сум по сплаті відсотків може бути здійснений, виходячи з вимог алгоритму, без можливості побачити процедуру розрахунку.

Ефективність анал. процедур може бути поліпшена при використанні ПК з точки зору отримання і оцінки контрольного доказу, наприклад, деякі операції можуть бути перевірені більш детально і ефективно, тому що при використанні комп'ютера можна охопити більший розмір вибірки, ніж при звичайному аналізі; під час аналітичних процедур можна проаналізувати ефективніше, ніж ручним методом, результати операцій у звітах і незвичайні величини.

86. Вимоги до  аудиту в комп.середовищі і його орг-ція.(норматив 13 Аудит в умовах ЕОД).

Аудитор повинен оцінити обсяг впливу системи електронної обробки даних (ЕОД) на процес аудиту.

 Завдання аудиту не змінюються в середовищі ЕОД, але, обробка, зберігання і взаємозв'язок інформ. потоків, а також система управління і внутр. контро-лю, які використовуються клієнтом, зазнають впливу комп'ютерної техніки.

Аудиторові необхідно знати системи ЕОД, щоб спланувати, проаналізувати, проконтролювати і, зрештою, зробити огляд і висновки по виконаній клієнтом роботі, при використанні ним автоматизованої системи обліку і управління.

Для цього аудитор повинен:

зрозуміти, в усіх суттєвих аспектах, системи обліку і внутр. контролю, на котрі впливає середовище ЕОД; визначити ефект від впливу середовища ЕОД на оцінку ризику; підготувати проект і виконати тести управління і виконати незалежні процедури перевірки. Якщо аудитору не вистачає спеціальних знань для всеосяжного розуміння і проведення аналізу, йому слід звернутися до фахівця, який має такі знання і вміння. В цьому випадку необхідно мати докази того, що виконана фахівцем робота відповідає меті аудиту згідно з умовами договору.

6. Предмет, метод і об’єкти аудиту.

Предмет аудиту – стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Як видно з цього формулювання предмет аудиту має багато спільного з предметом ревізії та економічного аналізу. Разом з тим вони мають розбіжності, аудит виходить за рамки контролю і ревізії тому, що питання оподатк-ня, оцінки майна, ефективності системи управління не є питанням аналізу і ревізії (питання розрахунків з бюджетом, правильність перерахованих сум по податках є предметом ревізії).

Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із синтезом.

Метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні  та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов’язано.

   Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:

1) прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).  

Прийоми I-ої групи – це огляд, перерахунок, зважування, заміри, лабораторний аналіз – цілью їх є визначення кількісного стану обєкта.

Важливе значення в методі аудиту має оцінка ризику, який притаманний ауд.дослідженню.

  Під аудиторським ризиком розуміють ризик, який бере на себе аудитор, даючі висновок того чи іншого ступеню достовірності обліку, звітності, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встанвленими нормами, у той час як там можуть бути помилки і пропуски, які не попали в поле зору аудитора.

  Під ризиком підприємницької діяльності розуміють вплив незалежних від аудитора аспектів ділової активності клієнта на погіршення його фінансових позицій, проте аудитор підтверджує їх сталість і правдивість.

  Під об’єктом АД  розуміють взаємопов’язані економічні, організа-ційні, технологічні, інформаційні  та інші сторони  функціонування системи, що вивчається, стан якихї може бути оцінений кількісно і якісно. Об’єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою. Аудит досліджує поведінку емпіричних об’єктів, тобто, об’єктів, що реально існують.

Об’єкти класифікають в залежності від:

1. виду об’єктів: ресурси, господ.процеси, екон.рез-ти діял-сті, орга-нізаційні форми управління, методи управління, функції управління;

2. складності об’єктів: прості і складні  об’єкти дослідження. До простих відносять об’єкти, які містять кілька елементів ( продукція – її елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність). До складних - об’єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують (ефективність нової технології).

3. відношення об’єктів до сфери діял-сті: матер-техн постачання, збуту, осн. і додатк.вир-ва, управління та ін.

4. зв’язку об’єктів з часом: об’єкти, стан яких оцінюється в минуло-му,  дійсному та майбутньому часі.

5. хар-ру оцінки стану об’єктів: об’єкти, стан яких оцінюється по кількісним хар-кам (ресурси, рез-ти діял-сті); об’єкти, стан яких оцін. по якісним хар-кам (організац.форми, методи і функції упр-ня); об’єкти, які потребують і кількісної і якісної оцінки ( господ. проце-си).

6. тривалості знаходження у полі діял-сті аудиту: об’єкти, які постій-но знах-ся в полі ауд.впливу; об’єкти, по яким здійс-ся періодична ауд. оцінка; об’єкти, які потребують тільки разової оцінки.

7. відношення до виду аудита: об’єкти внутр.аудиту, об’єкти зовн. аудиту.

22. Створення і повноваження АПУ.

Повноваження Аудиторської палати України:

повноваження Аудиторської палати України визначаються ЗУ “Про ауд.діял-сть” та Статутом Аудиторської палати України.

Статут Аудиторської палати України підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторсь-кою діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.

Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями. 

Створення Аудиторської палати України:

аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.

Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передба-ченому цим Законом. Плата за реєстрацію не справляється.

Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної подат-кової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організа-цією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України.

Порядок делегування визначається відповідно з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим керівним органом з дотриманням вимог законод-ва.

 Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.

Аудиторська палата України створює на території України регіо-нальні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами.

1.Суть, значення і поняття аудиту в ринкових умовах.

Виникнення незалежного аудит.контролю в умовах роздержавлення власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено економ.потребами формування ринкових відноисн в Укр. Одночасно з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу – доцільності використання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторського контролю є сприяння встановленню економіч-них зв’язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

  Аудит у відповідності до закону  - це перевірка публічної бухгалтерської звітності обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фін-госп діяльності суб’єкту господа-рювання з метою  визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти, відповідності чинному законодавству. Аудит з лат. – уміння слухати. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами, аудиторськими фірмами), які уповноважені суб’єктом господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи клієнтів, а також у випадках передбачених законодавством України (обов’язково).

Необхідність проведення аудиту обумовлена потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання.  Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господ-ку дія-ть під-в.

Користувачами інформації можуть бути власник, керівництво управлінського апарату, інші юр. і фіз. особи, які мають матеріальну зацікавленість і фін-госп діяльності цього суб’єкта і користувачам необхідна впевненість у достовірнос-ті і повноті наданої інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання.

Потреби користувачів диктуються тим, що висновок повинен бути об’єктивним. Це передбачає незалежність аудиту як обов’язкову умову і одну із специфічних рис.

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високо розвинутих країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками під-в, що вивчає такі завдання як сис-му контролю за активами, перевіряє відповідність діючого контролю політиці компанії, аналізує ситуації ризику та ін задачі для досягнення більшого успіху в фінансово-господарській дія-ті під-ва.

2. Виникнення аудиту та його становлення в Україні.

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатові-ковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.

В 1844р. у Великобританії виходить серія законів о компа-ніях, у відповідності з якими вони були зобов’язані один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Такі ж рішення по обов’язковому незалеж-ному аудиту були прийняті у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р. На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера.

 У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю.

Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міру формування ринкової економіки. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки бухгалтерів-ауди-торів у вузах, уніфікації навчальних планів.

Більш широке застосування в Україні аудит отримав з виходом закону “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93р  з послідуючими змінами і доповненнями)  і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законами “Про підприємства”, “Про господ.товариства”.

Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засно-вувались аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності.

Критерієм високої якості роботи аудиторської фірми чи аудитора в цей період була гарантія правильності податко-вих розрахунків та своєчасності сплати їх до бюджету. Орієнтиром же податкових інспекцій було виконання плану з штрафних санкцій. На цьому грунті між названими інституціями виникла нездорова конкуренція.

Аудит був затребуваний на рівні обов’язкового вже за підсумками фін-госпї діяль­ності підприємств за 1996 р.

У малих підприємств виникла потреба не тіль­ки в отри-манні епізодичних консультацій з бухгал­терського чи податкового обліку, а й у його відно­вленні або супроводженні.

Особливо високим є попит на аудиторські пос­луги в разі реорганізації (злиття, приєднання, розділу, виділення, перетворення) підприємств че­рез виникнення надзвичайно складних обліково-податкових проблем.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 19 березня 1997 р. за­тверджено вимоги щодо аудиторської перевірки від­критих акціонерних товариств і підприємств — емі­тентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів). В них визначено примірний пе­релік питань, на основі яких неза-лежні аудиторські фірми мають підтвердити повноту і дос-товірність бухг. звітності названих господарських суб'єктів та сформулювати на цій основі висновок про їхнє реальне фінансове становище.

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяль-ність" аудит провадиться з метою визначення достовірно-сті звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повно-ти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазна-чено в аудиторському висновку.

3. Види аудиту, його процес, стадії і перспективи.

Види аудиту:

1) за формою і метою здійснення аудиту розрізняють:                             зовнішній і внутрішній аудит.

Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов’язковим згідно чинного законодавства.

2) За організаційними ознаками аудит поділяється на:         - регламентований, тобто проведення його регламентується законодавством України і нормативно-правовими актами, де визначені категорії підприємств, які мають проводити обов’язковий аудит (ст. 10 ЗУ “Про аудиторську діяльність” та Постановою про його введення);

-  договірний, тобто об’єкт аудиту, обсяг роботи, періоди і строки його виконання обумовлюються договором між клієнтом і аудиторською фірмою;

-  внутрішній, який проводиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству.

3) за процесуальними ознаками:

а) однопредметний – досліджує питання одного виду;

б) багатопредметний – комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання окремих н/г програм, тому в період проведення аудиту в ньому беруть участь фахівці різних галузей, а також різних аудиторських фірм;

в) комісійний аудит – проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї і тієї ж аудиторської фірми, проте висновок підписують всі фахівці, які приймали участь в аудиті.

4) за змістом і функціями:

а) попереджувальний – аудит, який покликаний поперед-жувати різні конфліктні ситуації у фінансово-господарсь-кій діяльності клієнта і здебільшого його проводять внутрішні аудитори;                

б) перманентний (оперативний) – аудит, який проводиться безперервно в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства і метою його є забезпечення відповідною інформацією менеджерів про відхилення виробничих процесів і заданих параметрів;

в) ретроспективний – аудит, який проводиться після здійснення господарських операцій, як правило зовнішніми аудиторами;                      

г) стратегічний – аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірм, компаній на перспективу;

д) аудит маркетингу – це практично системне, неупереджене регулярне досліджене маркетингового середовища фірми, її завдань та стратегії,

5) за об’єктом аудиту:

-  підприємств та господ. товариств

-  аудит банків і т.п.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:

1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємс-тва, його організація, структура, продукція і послуги підп-риємства. Вивчаються перспективи розвитку  під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві,  виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проб-лемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, скла-дається попередній варіант програми перевірки і т.д.

2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується з за-мовником програма перевірки, обсяг робіт, термін прове-дення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.

3) основна стадія – проводиться аудит і нотується підсум-кова аудиторська документація;

4) заключна – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.

4. Основні вимоги до аудиту.

Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.

Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі "Про аудиторську діяльність" обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.

Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги планування аудиту: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків: відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення: взаємодія аудиторів; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

Незалежність, об'єктивність та доброзичливість

Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним і відвертим у підході до виконання своїх професійних послуг. Під час проведення аудиту він повинен безсторонньо і неупереджено ставитись до підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.

Конфіденційність інформації

Аудитор повинен дотримуватися принципів конфіденційності інформації, отриманої під час роботи від клієнта, і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта, якщо не існує такого зобов'язання в окремих випадках, передбачених українським законодавством.

Майстерність і компетентність аудитора

Аудит необхідно виконувати з відповідною професійною майстерністю особами, які мають відповідну фахову підготовку, досвід і компетентність у цій галузі.

Аудиторові необхідно мати спеціальні знання із загальних та спеціальних дисциплін.Компетентність аудитора є основним фактором, який забезпечує обгрунтованість та доцільність вибору методики й техніки аудиту в кожному конкретному випадкові.

Робота, що виконується іншими фахівцями

Аудитор повинен уважно скеровувати, контролювати й аналізувати роботу, яка виконується іншими спеціалістами. При цьому він повинен бути впевненим у тому, що робота, виконана іншими аудиторами чи фахівцями інших професій виконана у відповідності з поставленим їм завданням.

Документування аудиту

Вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з точки зору доказовості факту виконання процедур аудиту, обгрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився у відповідності з вимогами Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Планування

Планування має грунтуватися на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської діяльності клієнта.

У планах потрібно передбачати:

а) одержання знань про систему обліку клієнта, облікової політики і процедур внутрішнього контролю;

б) очікуваний рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

в) визначення і програмування змісту, терміну проведення і розміру процедур перевірки, яку необхідно виконати;

г) координацію всіх аудиторських робіт та послуг.

Аудиторські докази

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові необхідно отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дозволить зробити ауднторський висновок про фінансову звітність підприємства.

Система обліку і внутрішній контроль

Керівництво підприємства несе відловідальність за постійне функціонування системи б/о, що забезпечує різноманітні види внутр. контролю в обсягу, який відповідає характеру діяльності підприємства. Аудиторові належить бути впевненим у тому, що в бухгалтерському обліку адекватно відображені всі без винятку суттєві операції, і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності. Існування системи внутрішнього контролю на підприємстві сприяє посиленню такої гарантії.  Коли аудитор впевниться в тому, що можна покластися на деякі процедури системи внутрішнього контролю, він може внести відповідні уточнення в програму аудиту і проводити процедури аудиту з меншим обсягом. Такий підхід сприяє зменшенню змісту і терміну проведення процедур аудиторської перевірки.

Аудиторські висновки та підготовка аудиторського звіту

Основою для аудит.  висновку стосовно фін. звітності підприємства є рез-ти аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів, отриманих під час проведення аудиту. В аудиторському звіті дається ясний і чіткий висновок про фінансову звітність. У своїх висновках аудитор висловлює всі істотні аспекти розглянутих ним питань.

Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту власний висновок і складає допрацьований висновок, а також представляє висновок протилежного характеру або відмовляє ться від висновку, йому необхідно чітко вказати всі причини, які схилили його на такий крок.

Обмеження у висловленні аудиторської думки

Аудитор не має права складати офіційний висновок про якість аудиторського висновку та проведеної аудиторської перевірки іншими аудиторами, таке право має виключно Аудиторська палата України.

Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському висновку або в додатковій підсумковій документації стосовно фактів та подій, сутність яких визначається карним та адміністративним Кодексами. Стосовно цього він не має відповідної кваліфікації і це не е завданням аудитора. Оцінка таких фактів і подій є прерогативою судових органів.

5. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності і судово-бухгалтерської експертизи.

Аудит, ревізія, судово-бухгалтерська експертиза дослід-жують один і той же предмет – фін-господ. діяльність клієнта, користуються одними  і тими ж методичними прийомами і процедурами. Вони виявляють негативні явища у господарюванні з метою ліквідації їх та неприпус-тимості в наступному періоді.Аудит, ревізія, СБЕ викорис-товують однакові джерела інформації – законодавство України, національні нормативи, первинні бухгалтерські документи, реєстри БО, баланс і звітність клієнта.

Між аудитом, ревізією і СБЕ є суттєві відмінності:

1) аудит – незалежна форма контролю, яку власник виби-рає добровільно і формує питання для перевірки з метою отримання достовірних висновків для подальшого вдоско-налення фін-господ. діяльності, маркетингу, б/о;

2) ревізія фін-господ. діяльності вивчає підприємства ретроспективно, тобто після завершення господ. операцій (квартал, рік). Важливою особливістю є те, що ревізія про-водиться згідно законодавства, при цьому власник ставить за мету встановити наскільки призначений ним керівник під-ва виконує його волю у підприємниц. діял-сті. Ревізія дуже часто проводиться на вимогу правоохоронних органів, у практиці аудиту- це скоріше виняток.

Аудит проводиться на підставі договору з клієнтом і скла-дається відповідний висновок. Аудитори одержують ЗП від результату аудиторської перевірки, тобто платить влас-ник підприємства, а ревізійним органам платить держава.

В ревізійній службі існує вертикальне підпорядкування.

СБЕ має процесуально-правовий і економічний зміст. Процесуально-правовий зміст СБЕ визначається системою правил, встановлених законодавчими актами, що регулю--ють порядок призначення і проведення експертизи, умови оцінки її результатів слідством і судом, права і обовязки держ. органів, які здійснюють судочинство, права і обовяз-ки експерта-бухгалтера.

Економ.зміст СБЕ включає систему екон.знань у галузі б/о і фінансів, аудиту і ревізії фін-господ діяльності, екон.аналізу, статистики.

СБЕ призначає слідчий орган або суд, як правило, після проведення ревізії, яка виявляє конфліктні ситуації, що стали предметом судового розгляду. На аудит це положен-ня не поширюється.

Істотні відмінності між аудитом, СБЕ і ревізією зумовлені юр. природою, їх цілями і завданнями. Ревізійна служба – караючий орган, аудит – захисник власника.

13. Підготовка і сертифікація аудиторів.

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліф.сертифікат на право займатися АД в Україїні (серія А, АБ,Б).

Для здійснення АД аудитор повинен на підставі сер-тифікату отримати ліцензію.

Аудитору забороняється займатися торг., посеред., вир.д-стю, проте вони можуть отримувати девіденди. Сертифікацію (визначення кваліф. придатності ауди-торів) здійснює АПУ та її регіон.відділення. Право на отримання сертифікату мають громадяни Укр, які мають вищу освіту, досвід роботи не менше 3-х ро-ків (на посаді гол.бухгалтера, фінансиста, ревізора, економіста, юриста). Наявність певних знань з пи-тань аудиту визначається шляхом проведення іспиту. Строк дії сертиф. 5 років. Для отримання сертифі-кату претендент подає до АПУ в одному примірнику перелік таких документів: 1.клопотання за встанов-леною формою; 2. копія диплома засвідчена у встан. порядку; 3. виписка з труд.книжки, засвідч.у стан. порядку; 4.документ про оплату.

Всі ці док-ти надсилаються до АПУ і відп-сть за них несе особа яка їх подала. Іспити ,тобто визначення рівня знань, складаються кожним претенден том в порядку, затвердженому рішен ням АПУ.

Для проведення іспиту створюється комісія із 5 чле-нів. Оцінка ставиться так: складено або не складено. Наслідки іспиту заносяться до протоколу, який під- писуєтся членами комісії. Рішення екз. комісії пові-домляється особам в день складання іспиту. Видача сертифікату проводиться секратеріатом АПУ після затвердження протоколу рішень.

Аудитори, строк дії сертифікату яких закінчується не раніше 3 і не пізніше 1 місяця повинні подати до секретаріату АПУ документи: 1.клопотання; 2.витяг з труд.книжки; 3.сертифікат, термін дії якого закін-чується; 4.реферат про ауд. діяльність і підвищення кваліфікації за весь період дії сертифікату.

Якщо аудитори працюють за фахом не менш 3 роки і не мають ніяких зауважень по роботі, то приймаєть-ся відповідне рішення (заноситься до протоколу) і дія сертифікату продовжується на 5 років. Якщо аудитор не працював або працював менше 2 років, або не надав документів вчасно – складають іспит.

Ліцензування   окремих аудиторів і ау диторських фірм здійснюється АПУ на підставі чинного законодавста. Строк дії також 5 років.

12. Організація управління аудитом в Укр.                                                              

Органом, який сприяє розвитку, удосконаленню, уніфікованості аудиторської справи в державі є  АПУ, яка є незалежним самостійним органом .

АПУ форм-ся шляхом делегування до її складу 5-ти представників від проф.громадської орг-ції аудито-рів України, по одному представникові від МФУ, Гол. Держ. под. Інс-пекції Укр. НБУ, Мінстату Укр., Мінюсту та окр.фахівців від навч.,наук та ін. орг-цій.

Метою діял-сті АПУ є створення системи незалеж-ного фін-господ. контролю у формі аудиту.

Діял-сть АПУ грунтується на принципах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереження комерц.таємниці, персона-льної відповідальності аудиторів.

Осн.завданнями діяльності АПУ є орган-ція і коор-динація незалежної аудит.діяльності, сприяння її розвитку, удоско-налення аудиту в Укр. і т.п.

Затвердження норм і стандартів А є виключ.правом АПУ. Затверджені АПУ норми і стандарти аудиту є обовязковими для дотримання під-ми, установами та організаціями. АПУ здійснює сертифікацію і ліцен-зування  субєктів, що мають намір займатися ауд.   діял-стю, затверджує програми підготовки аудит-орів, норми і стандарти аудиту, веде реєстр ауд.фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторскі послуги.

Ліцензуванням окремих аудиторів і ауд. фірм здійс-нюється АПУ на підставі чинного законодавства. Клопотання про отримання сертифікату подається після держ.реєстрації ауд.фірми або окр.а-ра як с.п.д.

Крім АПУосн.структурними  ланками, які безпосе-редньо займаються аудитор.діяльністю, є аудит. фірми  та фіз. особи –аудитори.

Аудит.фірма – це орг-ція, яка має ліцензію на право здійснення аудит.діяльності та займається виключно наданням ауд.послуг. Ауд.фірмі дозволено здійс-ти ауд.діял-сть тільки при умові, що в ній працює хоча б один аудитор. Керівником фірми може бути тільки аудитор. Діял-сть незалежних ауд.фірм державному управлінню не належить. Ауд.фірми в залежності від участі в них аудиторів різних країн можно поділити на національні, в яких працюють тільки аудитори Укр, та міжнародні – спільні підп-ва, в яких приймаютьучасть аудитори різних країн. Осн. функ-ції ауд.фірм: 1.експертиза фін-госп діял-сті та стану майна підп-ва, 2. контрольно-ревізійна діял., 3. контроль достовірності б/о та звітності, 4. консультаційна ф-ція та інші.

11. Підходи до аудиту.

Із закорд.практики відомо що А має декілька підходів: -А, що підтверджує; -процедурний А; -системний А; -А зон ризику.

А, що підтверджує, полягає в перевірці дуже вел. к-сті факт.матеріалу,різ.записів для того, щоб зробити відп. висновок.При цьому може мати місце ризик невірного висновку про фактич.стан справ,н-д,через невідповідне тлумачення отриманих данних, і на підставі чого здійснюється узаг-ня..

З викор-ням процедур. Обсяг робіт аудитора дещо скорочується у зв”язку з тим, що на під-ві заздалегідь діють процедури опрац-ня даних,а а-тор перевіряє тільки їх надійність. Проте навіть в цьому випадку аудитор може затосувати невідп. методи одержання аудит. висновки, що також являє собою аудит. ризик.

При систем.А оцінюється ефективність функц-я системи БО і системи контролю клієнта. Тому необхідно оцінити ризик того, що в системах обліку і контролю є певні недоліки, і вони є не досконалі. Тому оцінюються не самі дані, а якість їх одержання і контролю.

При викор-ня А зон ризику визначаються найбільш суттєві позиції обєкта перевірки як фін., так і бух.звітності з урахуванням особливостей діяльності під-ва, а також зони ризику за всіма напрямками аудит.перевірки, тобто місця, де існує найбільш висока верогідність виникнення, допущення і можливого не виявлення помилок або обману. Такий підхід до проведення А є найбільш перс пективним, оскільки він дуже економний у зв”язку з тим, що скорочує строк проведення аудит. перевірки, її трудо- місткість і підвищує ефективність. Зазначемо, що аудит.ризик присутній при викор-ні 4-х названих підходів, але в різних ступенях.

14. Порядок створення аудиторських фірм.

Ауд. фірма- це орг-я, яка має ліцензію на право здійснення ауд. діяльності на теріторії Укр. і займається виключно наданням аудиторських послуг.

Ауд.фірми можуть утворюватись на основі будь-якої фор-ми власності і заг.розмір частки засновників (учасників, акционерів),які є не аудиторами у СФ не може перевищув-ати 30%.

Для держ.реєстрації подаються такі док-ти:

1) -рішення власника про створення юр.особи; -статут; -реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про держ.реєстрацію; -документ,що засвідчує спла-ту власником внеску до стат. фонду суб”єкта підпр.діяль-ті в розмірі, зг.зак-ва. 2);- док-т,що засвідчує внесен ня плати за держ.реєстрацію.

Дозволяється займатися аудит.діяльністю тільки при наяв-ності хоча б одного кваліфіковано го аудитора. Керівником ауд.фірми може бути тільки аудитор. Видача ліцензії ауд. фірмі здійснюється за умови,якщо в ній працює хоча б один аудитор.

Ліцензія (дозвіл) на проведення аудиту є док-м, що під-тверджує право її власника (юр. або фіз.особи) займатися аудитом в Укр. з дотриманням вимог ЗУ “Про АД”.

Для отримання ліцензії ауд.фірма після держ.реєстрації фірми як суб”єкта підпр-ої діяль-ті, подає до АПУ: 1)призвище, ім”я, по-батькові (як що фіз.особа), найме-нування ауд.фірми;

2) юр.та поштова адреса; 3)відомості про сертифікат; 4)відомості про всіх учасників (акционерів) фірми з числа аудиторів.

З клопотанням подаються: а)оригінали або нотаріально завірені копії засновни цьких док-тів та реєстраційного свідоцт ва ауд.фірми; б) копія платіжного доку мента про перерахування плати за ліцен зування до держ.бюджету.

На протязі 5 днів секретаріат розглядає ці док-ти і приймає відповідне рішення.

21.Відповідальність аудиторів і аудиторсь-ких фірм

Цивільно-правова відповідальність аудиторів та

аудиторських фірм: 

за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог ЗУ “Про АД”.

Інші види відповідальності аудиторів :

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифікату та ліцензії. 

Припинення чинності сертифікату та ліцензії :

- припинення чинності сертифікату або ліцензії на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України у випадках:

1) встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

2) систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.

- порядок припинення чинності сертифікату та ліцензії на аудиторську діяльність визначається Аудиторською палатою України.

Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифікату та ліцензії можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду.

15.  Договір на проведення аудиту.

Договір на проведення аудиту є осн. док- м, що засвідчує факт досягнення домовленості між замовни-ком та виконавцем про проведення ауд.перевірки.

Укладенню договора повинен передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Клієнт надсилає до аудиторської фірми листа з проханням про прове-дення аудиту, у якому вказує мету проведення аудиту й ті задачі, які необхідно вирішити у процесі аудиту: бажаний масштаб ауд. перевірки. Лист-відповідь а-ра підтверджує його згоду з поставленою задачею, й масштабом аудита й може містити положення, які стосуються ступеня відпов-ті перед клієнтом. Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту.

Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретної ситуації, про-те існує ряд моментів, які у будь-якому випадку по-винні знайти відображення у договорі.

В договорі обов”язково повинні бути обумовленні наступні положення: 1) мета аудиту; 2) масштаб аудиту, включаючи посилання на діюче законодавс-тво, стандарти, нормативи та інші аналогічні докумен-ти (поняття масштабу А включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудит.процедур); 3) можливість доступу до будь-яких записів, документації та ін шої інформації, замовлен-ною у зв”язку з аудитом;    4) відпов-сть керівництва підпри-ва, яке перевіряється, за надану аудиторам інформ-ю; 5)умови відп-сті за початкові залишки при першому проведенні А або якщо попередні перевірки вик-сь іншим аудит-м; 6) вказівка на те, що у зв”язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обме-жень, існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які навіть суттеві помилки мо жуть залишитись невіднайденими; 7) форма, у якій замовнику буде видана інфор-я про результати проведеної аудитором роботи.

Також до договору може бути включені такі положен-ня: 1) угоди, які стосуються планування аудиту; 2) угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та експертів з деяких аспектів аудиту; 3) угоди, які стосуються залучення до перевірки внутр-х аудиторів та іншого персоналу клієнта; 4) порядок розрахунків за виконання робіт по проведенню ауд-у; 5) будь-які обмеженя ауд. зобов”язання; 6) посилання на будь-які дод. угоди між ауд-м і клієнтом.

Структура договору типова: преамбула; предмет до-говору; зобовязання сторін; порядок здавання та приймання робіт; термін виконання робіт; вартість робіт та порядок розра-хунків; відповідальність сторін; термін дії договору; реквізити сторін; особливі умови. Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору).

17. Міжнародні нормативи аудиту.

Стандарти аудиту- це заг.керівні матеріали для допомоги ауд-ам у виконанні їх обовязків з аудиту ф/з. У них подано проф.вимоги до якості (компетентність, незалежність,обєктивність) ауд-ра та ауд. висновків і доказів (свідчень).

Метою стандартів аудиту є встановлення заг.правил ауд.діяль-ті щодо орг-ції і методики проведення. У практиці аудиту в У в перехідний період до ринк.ек-ки необхідно користуватися між. і нац. станд-ми, норм. док-ми з ор ганізації і методології б/о і фін.-госп. контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці.

Осн. принципи і вимого щодо розробки станд-в аудиту визначені міжнародними нормативами аудиту –1 “Мета і осн. принципи проведення аудиту” і 3 “Осн. принципи регулювання аудиту”. До осн.принципів норм аудиту відносять:1) цілісність,обєктивність і незалежність,конфеденційність,знаня і компетентність; 2) правила використання рез-тів робіт, виконаних іншими аудиторами; 3)документальне оформлення,планування,одержання доказів ауд-ом; 4)перевірка систем обліку і внутрішнього контролю; 5) аналіз вис-новків ауд-ра і складання ним звіту.

Кожний стандарт має визначити певну частину або сторону ауд. ро-боти, повинен бути коротким і лаконічним, але з достатньою повно-тою описувати вимоги до обєкта стандарту.

Між.норми аудиту, розроблені і затверджені Між.федерацією бухгалтерів, це:

МНА 1 ”Мета і осн.принципи проведеня аудиту”

МНА2 ”Обовязки ауд-ра перед клієн-м” 
МНА3 ”Осн.прин-пи регулю-ня аудиту”
МНА4 ”Планування аудиту”
МНА5 ”Використання матер-в іншого ауд-ра”
МНА6 ”Оцінка ризику і внутрішній контроль аудиту”
МНА7 ”Контроль якості роботи ауд-ра”
МНА8 ”Ауд-кі докази”                                                                               МНА9 ”Документація аудиту”
МНА10 ”Використання рез-тів  внутр-го аудиту”
МНА11 ”Помилки аудиту”
МНА12 “Аналітичні процедури аудиту”
МНА13  “Синтетичні процедури аудиту”
МНА14 ”Інша інф-ція з фін-ї дія-ті,яка підлягає аудиту”
МНА15 ”Аудит при електроній обробці даних”
МНА16 ”Техніка проведеня аудиту з використаням компютерів”
МНА17 ”Контрагенти замов-ка і аудит”
МНА18 ”Викор-я висновків експертів при аудиті”
МНА19 ”Аудиторська вибірка”
МНА20 ”Вплив електр-ї обробки даних на оцінку обл-х сис-м і внут-го контр-ю”
МНА21 ”Події, які відбулися у замовника після складання балансу і висновку аудитора”
МНА22 ”Репрезентація керів-ва щодо інформації, поданої аудиту”
МНА23 ”Оцінка аудитором можливості постійного функціонування підприємства”
МНА24 ”Висновки аудиторів спец.призначення”
МНА25 ”Обгрунтованість і ауд-й висновок”
МНА 26 ”Аудит облікових оцінок”

МНА 27 ”Аудит перспективної фін.інф-ції (бізнес-плану)”

МНА 28 ”Аудиторський звіт”

МНА29 ”Відповідальність аудитора”

18. Націо-і  нормативи аудиту Укр.

АПУ з метою регламент-я правил і порядку проведення аудиту та виконання ауд. послуг розробляє і частково завершили складання нац.станд-в аудиту. Грунтуються вони на закон-тві Укр  про діяль-ть і між.нормах ауди-ту, а також проф. термінології, прийнятій у світ.практиці.

Правові й орган.основи ауд. д-сті в У реглам-ся законом, а також  норм.актами про сертифіка-цію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності.

01 Вимоги нац.нормативів аудиту.

02 Осн.вимоги до аудиту

03 Мета та заг.принципи аудиту фін. звітності.

04 Договір на проведення аудиту

05 Контроль якості аудит-х послуг

06 Документ оформлення аудит. перевірки

07 Помилки та шахрайство

08 Перевірка дотримання під-ми вимог законодавчих та нормативно-правових актів У

09 Планування аудиту

10 Знання бізнесу клієнта

11Суттевість та її взаємозв. з ризиком ауд. перевірки

12 Оцінка системи внутр. контролю п-ва та ризику, повязаного з ефективністю її функціонування

13 Аудит в умовах електронної обробки даних

14 Аудиторські докази

15 Відношення аудитора до поч.залишків по рах-х обліку під-ва при першій аудиторській перевірці

16 Аналітичні операції

17 Вибіркова перевірка

18 Аудит облікових оцінок

19 Споріднені сторони

20 Події, що мають істот. вплив на ауд.звіт і відб-ся після дати складення фін.звітн. під-ва та ауд.висновку.

21 Концепція діючого підприємства.

22 Інфор-ія, що надається а-рові кер-вом п-ва.

23.Використання рез-тів роботи ін. аудитора.

24 Врахування роботи фахівців внутр.аудиту.

25 Залучення експертів.

26 Аудиторський висновок.

27 Інша інф-ція в документах, що стосуються перевіреної аудитором фін.звітн. підприємства.

28 Ауд.висновки спеціального призначення.

29 Оцінка преспективної фін.інформації.

30 Використання компютерів в галузі аудиту.

31 Вплив системи електр.обробки данних на оцінку систем б/о і внутрішнього контролю.

32.Оцінки власт. ризику і ризику невідпо-відності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки.

24 Законодавчі акти Укр про ауд. діяльність.

Осн. документами для аудиторів є ЗУ “Про АД” із змінами і доповненнями до нього та Постанова про його введення.

Рішенням Держ. комісії з ЦП та фондового ринку У від 19 березня 1997 року затверджено вимоги щодо ауд. перевірки ВАТ і під-в-емітентів облігацій (крім КБ, інституційних інвесторів).

Згідно статті 22 ЗУ “Про ЦП і фондову біржу” від 18 червня 1991 року №1201-ХП (зі змінами і доповненнями) аудит бухг. звітності та фін.становища емітента при реєстрації випуску цінних паперів є обовязковим. При поданні регулярної інформації про емітента (не рідше ніж один раз на рік) обовязковим є підтвердження аудиторською фірмою річного Б і складання довідки про фінансове становище (ст. 24).

Таким чином в Укр створені законодавчі акти, на підставі яких здійснюється АД в Укр. АД включає в себе орг.і метод.забезпечення аудиту, практ. виконання ауд.перевірок та надання інших ауд.послуг.

Також при здійснені ауд.діял-сті слід керуватися націон.нормативами аудиту України, які затверджені Ауд.палатою Укр.

25. Критерії оцінки фін. звітності  аудитором.

Критерії – мірило оцінки, за допомогою якого можна визначити відповідність звітності попередньо встановленим нормам, правилам, показникам.

Перевірка ф/з повинна здійснюватись шляхом її оцінки по певним ознакам і відповідним їм критеріям:

По повноті – впевнитись, що матеріальні запаси в ф/з відображені в повному обємі;

По оцінці – перевірка правильності оцінки матеріальних запасів протягом всього звітного періоду, постійність методів, що застосовувались: по обліковим, договірним цінам, по фактичній і середньозваженій вартості, ФІФО, ЛІФО і т.д. особливий ризик представляє правильність оцінки матеріальних запасів у випадку уцінки або до оцінки.

По фактичній наявності – необхідно впевнитись в реальній наявності конкретних видів, найменувань матер. запасів, які в своїй совокупності відображені в звітності.

По принадлежності – перевірити, чи всі матеріальні запаси, фактично наявні і відображені у звітності належать під-ву, тобто встановити майнові права.

По правильності відображення – передбачає перевірку правдивості, точності відображення матеріальних запасів на дату складання звітності, правильність початкових залишків.

По обережності – перевірка правильності обліку затрат і втрат, що відносяться до звітного періоду, що перевіряється.

По законності – перевірка законності здійснення операцій по придбанню, зберіганню, контролю наявності, використанню і реалізації матеріальних запасів у відповідності з діючим законодавством і нормативними документами.

По постійності – аудитор перевіряє постійність облікової політики на під-ві, а також неперервність його роботи.

По відповідності – перевірка аудитором дотримання границь облікового періоду.

27. Методичні прийоми аудиту.

Метод опитування передбачає отримання письмової та усної інф-ції з питань аудиторської перевірки від працівників під-ва- його керівника, управлінців, менеджерів, гол. бух-тера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.

Метод інспекції в зарубіжній літературі та практиці передбачає перевірку фізичної наявності матер.активів,необхідність їх для госп-ї діял-ті клієнта, а також перевірку відповідних облікових записів,розрахунків.

Метод аналітичного огляду полягає у розрахунку аналіт.показників та визначенні аудитором тенденцій,перспектив діял-ті підприємства-клієнта не тільки за даними його фін.звітності, а й за рез-ми роботи інших споріднених під-ств цієї галузі.

Запит-метод, письмовий лист-запит, що поси-лається в банк, який обслуговує під-во або дебіторам чи кредиторам. Широко використовується запит до юриста, що веде справи підп-ва-клієнта.

Крім того можуть застосуватися методи спостереження, підтвердження, вивчення і узагальнення.

56. Аудиторський висновок. (норматив 26)

АВ – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинного закон-вства та встановлених нац.нормативам Б/О і фін-госп дяльності.

В нац. нормативах аудиту є норматив № 26 «АВ». Цей норматив розроблений на підставі зак. Укр «Про ауд.діяльність» затвердженого ВРУ від 22.04.93 року В цьому нормативі говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки АВ про перевірену фін.звітність.

Рез-тати аудиту оформляються у вигляді АВ,який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фін.звітність.

АВ складається у вільній формі. Але обовязково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фін.звітність; дата аудит. висновку; адреса аудит. фірми; підпис аудиторського висновку.

Заголовок АВ

У заголовку АВ говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудит. фірми. Наводиться повна назва під-ва, яке перевірялось, та час перевірки.

Розділ «Вступ». АВ повинен містити інф-ю про склад фін.звітності та дату підготовки звітності. У цьому розділі говориться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво під-ва, про відповідальність аудитора за аудит. висновок, який обгрунтовується результатами проведної перевірки. Вступна частина АВ може бути наведена з використанням наступних висловлювань: «Згідно з договором № від 01 січня 200..року аудиторська фірма (наводиться повна назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку зведеного Б акціон.КБ (наводиться повна назва банку).(далі–« банк ») станом на 1 січня 200.. року, звіту про прибутки і збитки, використання прибутку, звіту про затрати на кап.вкладення, звіту про наявність і рух ОЗ та амортизаційного фонду, звіту про розкрадання та про рахунки за 19…рік . відповідальність стосовно зазначеної фін.звітності несе керівництво банку. Нашим обовязком є висловлення висновку стосовно цієї фін.звітності на підставі проведеного аудиту».

Розділ «масштаб перевірки» - в АВ необхідно наводити масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ АВ дає впевненість його користувачам у тому, що ауд.перевірка здійснена у відповідності з вимогами Укр-го законодавства та норм які регулюють аудит. практику та ведення БО. У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що в фін.звітності немає суттєвих помилок. Під час ауд.перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутр. контролю під-ва на предмет їх суттєвого впливу на фін.звіт.

Далі говориться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інф-ції і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інф-ція про принципи Б/О, які використовувалися на під-ві у період перевірки. В цьому розділі можна навести такі висловлення : «Ми провели нашу перевірку у відповідності з вимогами ЗУ «Про АД» та «Нац-х нормативів аудиту в У».

Під час аудиту зроблено дослідження шляхом тестування доказів на обгрунтування сум та інф-ції, розкритих у фін.звіті,  а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам що до організації БО та звітності в У, чинним протягом періоду перевірки. Крім того, шляхом тестування здійснено також оцінку відповідності данних звітності з метою оподаткування БО. На нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує розумну основу для АВ» .

Розділ «Висновок аудитора про перевірену фін.звітність». у цьому розділі дається висновок про фін.звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах, а саме: «ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку №1 , фін.(бух) звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фін.інф-ю про під-во станом на 1 січня 200.. року згідно з нормат. вимогами щодо орган-ції БО та звітності в У».

Розділ «дата АВ» аудитор повинен проставляти дату АВ на день завершення А/Пер. Дата в АВ проставляється або перед вступною частиною АВ, або після підпису аудитора.

Розділ «Підпис АВ». АВ підписується директором ауд.фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора Укр на вид проведеного аудиту.

Розділ «Адреса ауд.фірми». - вказуються адреса дійсного місцезнаходження ауд.фірми та номер ліцензії на ауд.діяльність. Ця інф-ія може розміщатися як при кінці АВ, після підпису аудитора, так і в матриці бланку ауд.фірми.

16. Професійна етика аудиторів України.

Кодекс проф.етики аудиторів У затвердж.АПУ №73 від 18.12.98р і містить 14 розділів: 1)обєктивність 2)вирішення етичних конфліктів 3)проф.компетентність 4)конфеденційність 5)податкова практика 6)закордонна діяль-ть 7)самореклама 8)незалежність 9)оплата за угодою і комісійні 10)несумісна з практикою ауд.діяль-ть; 11)грош. суми клієнтів;12)взаємовідносини з ін.аудиторами; 13)реклама і пропозиція послуг;14)керівництво з прийняття ауд.клятви.

Кодекс запроваджує правила надання ауд.послуг, а також фундамен-тальні принципи етики, яких має дотримуватись аудитор.

Мета професії незалеж.аудитора – забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення макс еф-ті праці, спрямованої на задо-волення потреб укр.сусп-ва. Для цього потрібно дотримуватись 4 осн. вимог до неї: вірогідність (укр.суспільство відчуває потребу в користуванні достовір.інф-цією), професіоналізм (визначені клієн-тами вимоги до аудиторів), якість послуг (виконання ауд.послуг має зд-сь в сувор. відп-ті з діючими нормативами, правилами аудиту, Кодексом),довіра (користувачі послуг а-ра мають бути впевнені в тому , що він ніколи не порушить проф.етики і буде дотримуватись її протягом всієї практики).

Фундаментальні засади етики аудитора: чесність,обєктивність,конфеденційність,проф.поведінка,проф.норми.

Розділи Кодексу:

1) а-р зобовязаний демонструвати свою обєктивність,професіоналізм і неупередженість суджень; 2) стикаючись із важлив. питаннями етики а-ри повинні відштовфуватись від прийнятих договір. відно-шень з замовником, щоб знайти реаліз-ю оптим-го шляху вирішення конфлікту 3) шлях до проф. компетентності може бути розділений на дві стадії: досягненя проф. комп-ті і підтримання її на потрібному рівні;

4) Аудитор зобов'язаний суворо дотримувати  конфеденційно-сті інфор-її щодо справ клієнта 5)завданням а-ра, що робить проф послуги в галузі опод-ня є створе-ня атмосфери найбільш. сприяння клієнту. Надані послуги мають бути грамотні і не порушувати обєктивності та конфеденційності. При наданні послуг з питань опод-ня а-р мусить видавати висновок, що відповідає вимогам укр. зак-ва. При підготовці податк.деклар. для клієнта  а-р не має права гарантувати її абс.правильність, а також те, що запропоновані рекомендації по податкам не підлягають ніякому сумніву, відповідальність несе клієнт. А-р не повинен брати участь у складанні звіту або податк. деклар.,якщо є підстави вважати що в звіті а) криється обман або неправильне представлення даних;

б) містяться положення або інформація, не підтверджені знанням того, що вона не є помилковою або обманом;

в) є пропуски або відсутня ясність представлення інформації в звітності, через що і будь-який такий пропуск або відсутність ясності дадуть податковим органам неправильне уявлення про звіт (декларацію);

6) Аудитор, що одержав ліцензію Аудиторської палати України на аудиторську діяльність, має право здійснювати діяльність на тимчасовій або постійній основі в закордонній державі. У будь-якому випадку аудитор повинен робити професійні послуги відповідно до вимог національних нормативів аудиту і дійсного Кодексу етики або ж відповідно до вимог міжнародних стандартів аудиту, якщо конкретні національні норми і правила з окремих питань аудиторської практики відсутні.

7) Бажано, щоб громадськість мала уявлення про види послуг, що робляться аудитором як фахівцем в галузі аудиторської допомоги. Отже, не забороняється повідомляти таку інформацію громадськості на формально встановленій основі;

8) При виконанні завдання по складанню будь-яких видів звітності аудитори мають бути незалежними як реально, так і формально;

9) Під час надання ауд. послуг ауд-р оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповід .норм і правил, що регулюють ауд. діял-ть і принципи об'єктивності. Ця відповідальність передбачає обов'язкову наявність у аудитора проф. знань і освіти, що досягаються на відповідних курсах підготовки аудиторів, шляхом самоосвіти й удосконалення особистого досвіду роботи. З урахуванням вищенаведених чинників аудитор робить розрахунок винагороди за надані ним ауд.послуги;

Аудитор не повинен платити будь-кому комісійні за залучення клієнта, а також сам не повинен одержувати комісійні за вербування клієнта для третьої сторони. Аудитор не повинен одержувати ніяких комісійних за передачу клієнту продукції або зроблені послуги іншими особами;

10) Аудитор не повинен одночасно займатися будь-якими іншими видами діяльності, що є несумісними з наданням послуг професійного характеру і можуть завдати шкоди його чесності, об'єктивності, незалежності або репутації аудиторської професії.

11) Аудитору не рекомендується зберігати в себе грошові суми клієнтів;та ін.

57. Види аудиторських висновків.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фін.звітн.(ФЗ) під-ва.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках коли на думку аудитора виконано наступні умови:

1)аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

2)надана інформація достатня для відображення реального стану справ на під-ві;

3) є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

4)фін.документація підготовлена у відповідності з прийнятою на під-ві системою БО, котра відповідає вимогам Укр законодавства;

5) Фін.звітн. складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих протиріч;

6) ФЗ складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фін.звітності під-ва.

Якщо під час ауд.перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом під-ва, але йому було представлене аргументоване і переконлеве їх обгрунтування, то в аудит. висновку ці події та рішення наводити необовязково, оскільки вони не міняють зміст безумовно позитивного висновку.

Аудитор не може видати позитивний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгод. Існують основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудит. роботи у звязку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення, не може виконати всі необхідні аудиторські процедури, ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації.

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження з думками стосовно відповідності фактів або сум у ФЗ даним обліку; фундаментальна невзгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного ауд.висновку, наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від ауд.висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу , де аудитор висловлює негат.  висновок або даватися посилення на додаток до ауд. висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти ФЗ.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної непевності, то в аудит. висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства

При підготовці негативного аудиторського висновку доречні наступні висловлення: "не задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".

Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок(існує безумовна позитивна згода)

"... В результаті проведення аудиту встановлено:

Надана інформація дає дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19.. року згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні."

Продолж. Вопр. №57

Позит. висновок(існує нефундаментальна непевність)

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості інформації Ми не можемо дати висновок по вказаних моментах, однак ці обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ у цілому.

Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку) фінансова звітність, у всіх суттєвих аспектах, достовірно і повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

Умовно-позит. висновок(існує фундаментальна незгода)

"... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку", проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку N 1, фінансовий звіт, в усіх суттєвих аспектах, достовірно та повно подає фінансову інформацію про Банк станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

Негативний аудиторський висновок

"У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень, або пишеться: "які викладені в

додатку N 1 до цього висновку". Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року, не виконані наступні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні ( в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N 1").

Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на Підприємстві, що склався на 01 січня 19ХХ року".

Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості) Ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів.

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному).

У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, Ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок по фінансовій звітності, підготовленій станом на 01 січня 19... року."

26. Хар-ка методів аудит. контролю

Метод аудит.контролю – це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

Метод аудит.контролю поділяється: на загальнонаукові методичні прийоми і власні методичні прийоми. Загальнонау-кові методичні прийоми включають аналіз,сінтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конктре-тизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові обєкти.

Синтез- прийом вивчення обєкта в цілісності, в єдності і взаємозв’язку його частин.

Індукція – прийом дослідження, - способом виведення висновків від окремого до загального.

Дедукція- досліджують стан обєкта в цілому, а потім його складових елементів, тобто висновки від загального до окремого.

Аналогія – прийом наук.висновків, завдяки якому досягають пізнання одних обєктів на основі подібності їх з іншими.

Моделювання – прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні обєкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

Абстрагування- прийом відволікання. (напр.,перевіряють стан контролю труд.дисципліни в окремих підрозділах під-ва і абстрагуючись, роблять висновки в цілому).

Конкретизація – дослідження обєкта у всій різнобічності їх.

Системний аналіз – вивчення обєкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему.

Функціонально-вартісний аналіз – вивчення обєктів на стадії інженерної підготовки вир-ва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх.

Власні методичні прийоми – це специфічні прийоми, вироблені практикою на основі досягнень економ. науки. Їх можно обєднати в групи: органолептичні, розрахунково- аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації рез-тів контролю.

Органолептичні- інвентаризація, контрольні заміри робіт, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний та хіміко- технологічний контроль, експертизи, службове розслідування, експеримент.

Розрахунково- аналітичні – екон.аналіз, статист.розрахунки, економіко-математичні моделі.

Документальні- інформаційне моделювання, дослідження док-в, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання.

Узагальнення і реалізація рез-в контролю – сукупність прийомів синтезування рез-тів контролю і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фін-господ діял-стя підп-ва і запобігання їм у майбутньому. До них відносять: групування недоліків, документування рез-тів проміжного контролю, аналітичне групування, слідчо-юридичне обгрунтування, систематизований виклад недоліків у акті аудиту, прийняття рішень за рез-ми аудиту, контроль за виконаннями прийнятих рішень.

64. Аудит запасів.

Згідно з П(С)БО 9 “запаси”, запаси – це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу при умові звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукта вир-ва;

- утримуються для використання в процесі вир-ва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управлінні під-вом.

Запаси включають: сировину, осн та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби; незавершене вир-во, готову продукцію, товари для подальшого продажу, МШП, молодняк тварин.

При вивченні операцій з запасами необхідно ознайомитися з формою ведення обліку, документообігом та процедурами, які виконуються по участку матеріал.цінностей. При перевірці сутності та повноти обліку запасів потрібно також ознайомитися з процесом інвентаризації на під-ві та провести вибіркову перевірку, щоб прослідити процес складання опису матер. цінностей. При перевірці процесу інвентаризації на під-ві аудитором збираються дані наскільки правильно проводилася інвентаризація та як її рез-ти відображені в облі-ку. Аудитор вивчає орган-цію заключення договорів про матер.відповідальність, стан склад. господ-ва, розміщення запасів, дотримання правил їх зберігання та охорону.

Важливо правилно визначити об’єкти аудиту. Це приймання цінностей за кіл-стю та якістю, їх зберігання, брак, норми витрат на вир-во, МШП, б/о, звітність, первинні док-ти та ін.

При аудиті матер.цінностей використовують способи та прийоми вивчення первин.док-тів, які забезпечують максимал.ефект та дозволяють зробити обгрунтовані виводи. Прийоми та способи перевірки бухг.даних поділяють на загальні та частні.

Обов’язково перевіряється правильність оприбут-уання матер.цінностей на складі. Спочатку аудитор перевіряє відповідність даних первинних док-в фактично оприбуткованих матер.цінностей та матер.цінностей , які показані в приходних ор-дерах. Бувают випадки придбання запасів через підзвітних осіб. Аудитор перевіряє авансовий звіт та встановлює на основі чого були придбанні матер.цінності, правильність оприбутковання їх на склад.

Особливу увагу аудитор приділяє перевірці дотримання податкового закон-ва та відображен-ня  в б/о ПДВ по придбаним матеріалам.

Також одним з важливих питань при перевірці є вивчення того, якої облікової політики дотримується під-во при оцінці матеріалів. Потім перевіряють чи були протягом звітного періоду відхилення від обраного методу оцінки запасів.

Особливу увагу приділяють витратам запасів. При здійс-ні перевірки витрат матер.цінностей на вир-во аудитор з’ясовує, якою системою обліку користується під-во при списанні матер.цінностей

При відпуску мат.цінностей за лімітно-заборними картами слід мати на увазі, що це здійс-ся у відповідності з нормативами на певний об’єм вир-ва. Аудитор перевіряє правильність відпустку матер.цінностей у відповідності з встановленними нормами на їх вир-во, встановлюється повноти закриття лімітно-заборних карт та правильність списання їх на відповідні рахунки б/о.

Для то,щоб виявити випуск необлікованої продукції, необхідно співставити кіл-сть оприбуткованої продукції по док-там  складу з кіл-стю продукції, за виготовлення якої нарахована з/п.

При перевірці реал-ції матер.цінностей на сторону перевіряється правильність віднесення сум за реалізовані цінності на рахунки б/о, повно-та та правильність нарахування сум ПДВ.

Також аудитор перевіряє дотримання порядку обліку та контролю по виданним довіреностям.

Аудитор також перевіряє своєчасність та правильність складання комерційних актів та актів приймання матеріалів.

Аудитор перевіряє правильніст обліку МШП. Спочатку перевіряється правильність віднесеня цінностей до МШП, потім правильність нарахування зносу. Необхідно звірити  нараховану суму зносу з сумою, яка відоб-ся в балансі. Аудитор перевіряє правильність ведення обліку МШП у містах їх використання.

Продовж. Пит. №64.

Найбільш типовими порушеннями бувають: незадовільна орг-ція склад.госп-ва та зберігання запасів; завищення собів-сті, порушення правил приймання цінностей, неповне оприбуткування цінностей, нераціональне витрачання мат-лів на вир-во, порушення норм їх відпустку, помилки при обробці док-тів, відпуск за заниженими цінами. Переоцінка та уцінка товарів – складна ділянка роботи. ЇЇ мат-ли підлягають суцільній (сплошной) перевірці.

Заключним етапом перевірки є співставлення даних аналітичного та синтет.обліку.

37. Шляхи виявлення помилок та обману.

Помилки та обман, які були допущені на окремих ділянках виробн.,господ. та фінанс. діяльності підп-ва, аудитор виявляє при дослідженні їх відображення в б/о шляхом застосуванняя спеціал. способів  докумен-тального та фактич. контролю. Обман та помилки виявляють при перевірці правильності відображення розрахунків та підрахунків, відображ.господарських операцій на рахунках б/о, складання форм бухг. звітності. Багато фактів порушень  виникають внаслі-док неправильних арифмет.дій, вони призводять до перекручення данних  про рівень витрат на вир-во та фін. рез-тів. Потрібно багато увати приділяти правиль-ності підсумкових даних в перв.док-тах та звітах, регі-страх анал. та синтет. обліку та ін. Одним з методів ауд.перевірки є перевірка правильності складання звітів касира та перенесення даних в ж/о. Перевіряється правильність перенесення залишка на початок дня, оборотів та визначення залишка на кінець дня.

При перевірці операцій на рахунках в банках перевіряється правильність руху грош.коштів по випискам банку з рухом коштів по цьому рахунку в б/о. Практика аудиту свідчить, що в рез-ті перекручення підсумків(итогов) здійснюються злочи-ни.

Обман та помилки виявляються також при арифмети-чній перевірці правильності данних аналіт.обліку та співставлення їх з данними синтет.обліку. Часто виявляють факти обмана та помилок, які замасковані неправильними розрахунками.

32. Методика визначення величини аудитор.  ризику.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта.

Розрізняють 2 методи оцінки ауд.ризику:

-інтуітивний

-розрахунковий

Інтуіт. — полягає в тому,що аудитор,виходячі з власного досвіду і знання діяльності клієнта,визначає ризик на підставі звітності в цілому або в окр.групах операцій і використовує цю оцінку при плануванні аудиту. Інтуіт.оцінка ризику проводиться також за даними усного опитування, тестування персоналу під-ва, проте інтуіт.оцінку ауд.ризику можна викор-ти по відношенню до невеликих під-в., тому цей метод не отримав широкого застосування у світ.ауд. практиці.

Розрахунковий — припускає оцінку ауд.ризику шляхом упорядкування і розвязання спец. фактор.моделі відповід. величин.

Між. і нац.нормами аудиту передбачено моделювання ауд-го ризику. Загальна модель ауд.ризику може бути представлена таким алгоритмом:

АР=ВР*РК*РН                  або АР= РУхРКхРВ, де

АР-ауд.ризик                                   РУ-ризик обліку,

ВР-внутр-госп.ризик                       РК- ризик сист.внутр.контролю

РК-ризик контролю                         РВ – ризик виявлення

РН-ризик невиявлення.

Ступінь ауд.ризику за поданою моделлю грунтується на експертній оцінці аудитора.

Припустимо, що аудитор оцінюючи попередню програму аудиту для клієнта визначив,що внутр.-госп.ризик=70%,ризик контролю-40%,ризик невиявлення-15%.

Р=0,7*0,4*0,15=4,2 % Якщо аудитор дійшов висновку, що достатній рівень прийнятного ризику має бути не менше ніж 4,2%, то ризик цілком задовільний, тобто за цього ауд.ризику ні майнових,ні моральних збитків клієнту і ауд-й фірмі завдвно не було.

Ступінь ризику може коливатись від 0 до 100 , але не вище і не нижче цих значень.

Або ще одна формула: АР= РУ*РК*РАО*РТ, де РАО- ризик аналітичного обзору, РТ- ризик тестового контролю.

34. Поняття та причини виникнення помилок.

Даючи оцінку виявленим порушенням, аудитор повинен визначити їх зміст і виділити помилки від шахрайства. Під час перевірки можуть бути виділені однакові факти порушень, які після дослідження можно класифікувати на зувмисні чи незувмисні. Помилки та обман, що допущені на окремих відділах виробничої, господарської та фінансової діяльності під-ва, аудитор виявляє при вивченні їх відображен-ня в бухг. звіті шляхом застосування спеціальних способів документального і фактичного контролю.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в рез-ті арифметичних або логічних по-милок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного предс-тавлення в обліку фактів госп. діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку.

Класифікація помилок:

1. арифметичні або грамотичні в облік.док-тах;

2. пропуск або неправильна інтерпретація фактів;

3. неправил.застосування облік.рішень (бух.провод.).

Осн.причини виникнення помилок:

1. некомпетентність облік.персоналу;

2. нестабільне фінан. і податкове  законод-во;

3. відсутність належного поточного контролю;

4. невідповідність складності бізнесу системі рахів-ництва;

5. зіпсована комп’ютерна техніка або її відсутність.

Обман і помилки виявляють:

- при перевірці правильності вироб.  розрахунків, відображення господарських операцій на рахунках бухг. обліку, складання форм бух звітності.

-  при арифметичній перевірці правильності даних аналітичного обліку і порівняння його  з даними синтетичного обліку розрахунків і т.д.

Аудитор повинен повідомити про виявлене шахрайс-тво або помилки керівнику підприємства, навіть тоді, коли він припускає, що помилки (шахрайство) можуть існувати і це може не вплинути на фінансову звітність підприємства.

У випадках, коли аудитор дійшов висновку, що по-милки та шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то слід дати негативний ауд. висновок, або відмовитись від висновку.

В обов’язки аудитора не входить повідомляти про порушення ще когось крім власників. Сторонні ко-ристувачі фінансової звітності мають право вимагати надходження інформації про результати проведеного аудиту і ознайомлення з аудиторським висновком тільки від керівництва або власника.

35 Поняття та шляхи здійснення обману.

Обман - це навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і кер-ом під-ва.

Обман може здійснюватися шляхом :

-маніпуляцій обліковими записами;

-фальсифікації або заміни первинних документів, реєстрів обліку і звітності

-навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фін. і госп.операцій з метою порушення укр. закон-ва, або прийнятої на під-ві облікової політики;

-навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання;

-навмисного пропуску або приховування результатних записів або документів

-навмисного не висвітлення змісту відображенних операцій

-незаконного отримання в особисту власність грошово -мат. цінностей

-невідповідного відображення записів в обліку.

Маніпуляція - це навмисне використання неправильних некоректних проводок або сторнуючих записів з метою перекручень.

Фальсифікація - це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих док-тів б/о.

Аудитор не відповідає за виявлення всіх без винятку фактів шахрайства, але він повинен отримати гарантію відсутності суттєвих помилок та фактів шахрайства. Аудитор матеріально відповідає за порушення пов’язані з невідповідним виконанням своїх обов’яз-ків, які стали причиною матер. збитків клієнта.

72. Основні ризики при аудиті активів.

Основним ризиком  аудитора є невиявлення таких помилок в активах підприємства :

В необортних активах:

Матер. відповідальність організується лише у відповідності до власних основних засобів, які обліковуються на рах.10. Невідповідність інформації про наявність ОЗ по даним  Головної книги та по залишкам інвентарних карток.

Неправильне нарахування зносу.

Звичайне хищення ОЗ та НМА.

По оборотних активах:

ТМЦ: 

1) Не заключені договора про матеріальну відповідальність з МВО;

2) неправильно оформлені документи по оприбуткуванню та вибуттю ТМЦ;

3) не проводилася щорічна інвентаризація ТМЦ;

4) на складах зберігається велика кількість невикористовуваних ТМЦ;

5) неправильне списання ТМЦ і  МШП по напрямках затрат.

КАСА:

1) пряме хищення грош. коштів;

2) неоприбуткування  та присвоєння грош. сум, що надійшли;

3) некоректне відображення касовіх операцій в регістрах синтетичного обліку.

Р/Р:

1) відсутність виписок банку , підчистки, виправлення.

2) виправдні док-ти представлені неповністю;

3)на док-тах відсутній штамп банку про прийняття документів для обробки;

4) порушення акредитивної форми розрахунку.

Гот.прод:

1) оцінка ГП не відповідає методу оцінки, встановленій облік. політикою організації;

2) неправильний розрахунок і відображення в обліку  відхилень фактичної с/в ГП від вартості її по обліковим цінам;

3) неповне відображення  в обліку випущеної продукції;

4) несвоєчасне відображеня відвантаженої  та реалізованої продукції;

5) відсутність інвентаризації ГП.

46. Поняття аудиторських доказів.

Відповідно до нормативу №14 “Ауд.докази” –це інф-ція,одержана аудитором для вироблення думок,на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів,що кладуться в основу фін. звітності, а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.

Ауд.докази одерж-ся в рез-ті незалежного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Зміст ауд. доказів залежить від способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалеж. процедуру виявлення стану обєкта контролю, в результаті чого отримує обєктивну і повну його хар-ку (прямі докази). В ін випадках він використовує дані внутр.контролю, інф-ю отриману від адміністрації або третіх осіб (постач-в,покуп-в та ін) при цьому аудитор отримує другорядні докази про стан обєктів контролю, до яких він повинен відноситись з обережністю, та як на практиці виявляються факти, що спростовують достовірність другорядних док-в.

Аудитор повинен одержати таку кількість ауд.доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при викор-ні яких буде підготовлено ауд.висновок.

При одержані ауд.доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність ауд.доказів для обгрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Надійність ауд.доказів залежить від джерела їх отримання- внутрішнього чи зовнішнього.а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.

Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених  процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

39. Планування ауд. перевірки.

Найважливіш. методолог.принципом аудиту є план-ня, що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Аудитори і ауд. фірми Укр під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного зак-вства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, проф. знань та досвіду.

Х-р план-ня залежить від орг. форми, розміру і виду діял-ті, виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено, що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту,тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту, що включає перелік ауд.процедур, період проведення процедур, виконавця, назву роб.док-в, примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює  аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості;  

4) види, час і повнота процедур;

5) координація, керівництво,супроводження і нагляд;

6) інші питання.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період аудиту; 3) кількість людино-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5)запланований ауд. ризик; 6)запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку, то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. При визначенні ризиків і суттевостей, аудитор повинен визначити внутр.ризик. Координація, кер-во, супроводження і нагляд – це участь в аудиті ін. а-рів і АФ, експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

40. Техніка і методика розробки планів та програм А.

Найважливіш. методолог. принципом аудиту є план-ня,що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта

Х-р план-ня залежить від орг.форми,розміру і виду діял-ті,виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено,що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту,визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально,щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту,що включає перелік ауд.процедур,період проведення процедур,виконавця,назву роб.док-в,примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює  аналіз таких питань: 1)розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4)види.час і повнота процедур; 5)координація,керівництво,супроводження і нагляд.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1)яка організація перевіряється; 2)період аудиту; 3) кількість люд-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5) запланований ауд.ризик; 6) запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу  клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку,то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. Привизначенні ризиків і суттевостей, то а-р повинен визначити внутр.ризик.

Координація,кер-во,супроводження і нагляд –це участь в аудиті ін.а-рів і АФ,експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

44. Контроль якості роботи аудиторів.

На підставі нац. нормативу №5, метою якого  є встановлення осн. вимог до здійснення кер-ва і контроль за якістю ауд. робіт.

АФ зобовязана дотримуватись політики і процедур контролю якості ауд.робіт, які гарантують, що всі ауд.перевірки проводяться у відповідності з нац. нормативами аудиту та ЗУ”Про АД”.

Зміст, терміни і обсяг ауд.процедур та політики АФ-м щодо контролю якості залежить від таких факторів як розмір і характер діял-ті ауд.фірми, її дислокації, рівень організації перевірки.

Мета політики контролю якості ауд.робіт повинна складатись з наступних чинників:

1) професійні вимоги - працівники АФ мають дотримуватись принципів незалежності, чесності, обєктивності та проф-ї поведінки.

2)  компетентності – А/Фірму слід комплектувати працівниками , які досягнули певного рівня квалі-фікації та компетентності, які виконують встанов-лені норми;

3) призначення на проведення ауд-ту – проведеня аудиту необхідно доручати фахівцям, які мають досвід роботи і рівень проф.підготовки;

4)розподіл обовязків - потрібен достатній рівень керівництва на всіх ділянках, щоб бути впевненим, що робота, яку виконують ауд-ри відповідає рівню якості;

5) гнучкість політики, тобто адекватність і ефек-ть внутрішньої політики і процедури контролю якості робіт необхідно постійно переглядати; 

6) загальну політику і процедури контролю якості необхідно доводити до відома працівників фірми в тій мірі ,щоб була гарантія того, що ця політика виконується працівниками фірми правильно.

Аудиторська фірма повинна визначити політику і процедури контролю якості робіт, котрі забезпечать обгрунтовану гарантію, що всі аудиторські перевірки будуть виконані у відповідності з основними принципами аудиту.

42. Процедури аудиту.

Аудитор одержує ауд.свідчення шляхом застосування таких процедур: перевірка, спостереження, опитування, підтверд-ження, підрахунки, аналіт.процедури.

Перевірка складається з вивчення бух.регістрів, док-тів які дають змогу зібрати ауд.свідчення різ-го ступеня надійності. До осн.категорій док. ауд.  свідчень належать:

1)док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються 3-ми особами;

2) док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються у клієнта.

Спостереження полягає в аналізі процесу або процедур, що викор-ся ін.особами. наприклад: спостереження ау-ра за підрахуванням тов.-мат. запасів пацівниками під-ва.

Опитування полягає в збиранні інф-ції від обізн.осіб клієнта і поза його межами. Опитування може дати нову інф-ю або підтвердити існуючу.

Підтвердження – суми кред-ів і деб-ів (акт звірки)

Підрахунки полягають у перевірці відп-ті сум, які зазначені в регістрах обліку і первин.док-тах.

Аналіт. процедури полягають в аналізі найважлив показників і співвідношень, включаючи підсумк.дослідження відхилень і взаємозвязків, котрі суперечать іншій інф-ції, що стосується цієї справи,або відхиляються від показників, які очікуються.

Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які викон-ся для одержання ауд.свідчень з метою виявлення суттевих викривлень фін.звітності.

Процедури перевірки на суттєвість бувають у двох формах:

1) док.перевірки;

2) аналітичні процедури.

Ці процедури є також шляхом одержання ауд.свідчень.

Ауд.процедури в загал.вигляді м.б.:

- розуміння діял-сті під-ва, його орг-ції;

- отримання та аналіз інформації про діял-сть підп-ва в цілому,

- вивчення форми та методів обліку, визначення їх відповідності відповідним вимогам;

- аналіз форм та методів обліку з письмовим викладенням фактів, складання схем документообігу;

- використання рез-тів аналізу діял-сті;

- контроль процесу відображення певних операцій в обліку;

- перевірка того,що протягом всього періоду діял-сті фірми форми та методи обліку застосовувались так, як це відображено в норматив. док-тах.

69. Аудит капіталу.

Аудит капіталу проводиться на основі засновницьких доку-ментів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію п-тва., бух. Балансу (Ф1), Звіту про власний капі-тал (Ф4), журналу 7 та відомостей анал. обліку.

При аудиті  Стат.кап. аудитор встановлює дійсність засно-вницьких док-тів – в статуті п-тва обумовлюється сума СК, яка порівнюється з даними балансу по рах-кам 40 “СК” і 41”Пайовий кап”. СК- це обєднання внесків учасників та засновників, тому встановлюються розміри внесків засновників по рах-ку  46 “Неоплачений капітал.”  Заг. сума внесків повинна дорівнювати розміру СК в балансі. Зміна СК дозволяється тільки після реєстрації цих змін в держ.адмін-ції в устан.порядку.Співставляючи дані реєстра акціонерів та облікові дані по р-ку 46 , аудитор повинен проконтролювати своєчасність оплати акцій та законність операцій по їх руху.

Пайовий капітал – відобр-ся на рах. 41 –це сукупність коштів фіз.та юр.осіб (пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для здійс-ня його госп-фін діял-сті згідно з засновницькими док-ми. Застос-ся кредитними спілками, колективними с/г під-ми, житлово-будів кооперативами та ін.під-ми, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

При аудиті  Додат.кап.-  аудитор встановлює, з яких коштів складається сума  ДК. Збільшення  ДК  можливе при : пере-оцінці основних та оборот.засобів, емісійному доході по ЦП, безкоштовному отриманні цінностей. ДК відображається в обліку на р-ку 42. Він використовується для покриття збит-ків від списання ОЗ, на покриття збитків по операціях з ЦП і при безкоштовній передачі ОЗ іншим п-твам.

Аудит   резервного капіталу ( РК)  передбачає перевірку джерел утворення РК. Аудитор встановлює, який відсоток прибутку віднесений в РК і чи відповідає відсоток заснов-ницьким документам. РК призначений для покриття непе-редбачуваних витрат, а також для виплати дивідендів учас-никам або акціонерам  якщо не вистачило прибутку п-тва.

Аудитор встановлює правильність операції по використан-ню РК по р-ку 43.

Аудит фондів спец. призначення  починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку. Облік цих фондів ведеться на рахунку 48.  Фонди призначені для створення нового майна, тому факт. витрачання ( кап. вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Ці фонди можуть бути зменшені тільки при списанні коштів на погашення збитків звіт року або виплати доходів засновникам. Перевіряється докум. оформлення  обгрунтованності виплат з цих фондів – мат. допомоги, премій , винагород, за вислугу років та інш.

47. Джерела отримання аудиторських доказів.

Надійність  аудиторських  доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За  характером  існують  візуальні,  документальні та усні докази. Хоча  надійність  аудиторських  доказів  залежить  від  конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

 Аудиторські докази    із    зовнішніх    джерел   (наприклад, підтвердження,  одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

Аудиторські докази,  одержані з внутрішніх джерел  інформації підприємства,   яке  перевіряється,  надійніші  в  разі  наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази,   одержані  безпосередньо  аудитором  від результатів проведених тестів,  надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі  документів  чи  письмових  подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські   докази   є   переконливішими,   якщо вони отримуються  з  різних  джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. При  неможливості одержання  достатніх  належних  аудиторських  доказів  аудитор має висловити позитивний  висновок  з  застереженнями  або  негативний висновок.

Джерела: - дані первич.док-в, облікові регістри, Головна книга, бухг.звітність, плани, калькуляції, накази, розпорядження, матеріали перевірок та ревізій, матеріали внутрігоспод. контролю підп-ва, дані отримані аудитором при проведенні докум. Та фактичного контролю об’єктів аудита, письмові та усні заяви робітників підп-ва відносно змісту досліджуваних обєктів.

48 Види ауд.доказів  та процедури їх отримання.

Відповідно до нормативу №14 “Ауд. докази” –це інф-ція, одержана аудитором для вироблення думок, на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів, що кладуться в основу фін.звітності,а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.

Отримані докази можна класифікувати в світлі загальноприй-нятих правил подачі інф-ції:

-прямі- підтверджуються перв-ми док-ми та облік-ми регістрами;

-непрямі- це інф-ція, яка не має прямого відношення до факту по даному питанню.

Прямі свідчення можна поділити на матер. і немат.джерела.

По доказовому значенню, док-ти що поділяються на 4 групи: первинні, зведені, неофіційні, допоміжні.

По ступеню точності вся інф-ція ділиться на категоричну, умовну, умовно-точну, орієнтовану.

За джерелами отримання:

-ауд. докази із зовн.джерел (напр., підтвердження,одержане від третьої особи) більш надійні,ніж ті,що отримані з внутр-х джерел

-ауд.докази, одержані з внутр.джерел інф-ції під-ва, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю

-ауд.докази,одержані безпосередньо аудитором від рез-тів проведених тестів.

А-р отримує ауд.докази шляхом застос-ня однієї з зазнач. нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Перевірка складається з вивчення бух.регістрів,док-ів або мат.активів. Перевірка бух. регістрів та док-ів надає ауд. докази різного рівня надійності, залежно від їхнього хар-ру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю п-ва.

Спостереження полягає в спостереженні процесу або процедури, яка виконується іншими особами, напр.,спостереження а-ра за підрахунком товар.-мат. запасів працівниками компанії або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення з точки зору аудиту.

Опитування полягає в пошуку інформації, котру можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства.

Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах.

Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

51. Структура робочого документа.

Робочі документи -це записи,в яких аудитор фіксує використані процедури,тести,одержану інф-ю і відп.висновки,які зроблені в ході аудиту.

Ауд.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.

Роб.док. аудитора мають бути проф-но складені. Проте конкретні форми використання РД визначаються АФ-ю, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Структура РД: 1.док-т повинен мати назву, яка співвпадає з сутністю док-та; 2.дату складання; прізвище виконавців; 3.основна частина док-ту має містити: перелік об’єктів, що було піддано перевірці, процедури та тести,які застосов-ся при перевірці, щільність вибірки, опис ризиків; 4. локальний висновок.

Робочі док-ти повинні включати:

1) інф-ю,що стосується  юрид. та організ. структури під-ва;

2) необхідні витяги або копії юр.док-в, угоди, протоколи;

3 вивчення та оцінку системи обліку і внутр. контролю;

4) документацію про планування аудиту;

5) аналіз операцій та залишків за рахунками.

РД по перевірці ОЗ

Справа…………              Ауд.фірма……

Клієнт………….           Регістр.№ліцен-ї

Період пере-ки...           …………………

№(шифрдок-та)..          Аудитор………..

Перевірка статті ОЗ.

1.Оцінка

1.1  перевірити прав-сть оцінки ОЗ по перв.док-там і облік.регістрам

1.2  перевірити правильність і дотримання норм амор-ції

1.3  переконатись в прав-сті про вед.переоцінки ОЗ

2. Факт.наявність.

 2.1 присутність при інвентаризації ОЗ

 2.2 вибрати 15-20 найменувань і впевнитись в їх факт.наявності

2.3  виявити застарілі ОЗ і ті,що не вико-ся

  3.  Повнота

3.1 вибрати 20-25 од.фізичнонаявних ОЗ і переконатись в їх відображені в б/о

Склав аудитор    ……….        …………

                                Підпис          Дата

Перевірено парт

нером ауд.фірми   ………         …………

                                Підпис           Дата

52. Види та склад робочих документів.

Роб. документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформа-цію і відповідні висновки, які зроблені в ході ауди-ту. Роб. док-ти аудитора мають бути професійно скла-дені.  Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Класифікація робочих документів аудитора:

1) по часу ведення та використання:

- довгострокові, нетривалого використання;

2) за способом та джерелами отримання:

- від третіх осіб, від підприємства-клієнта, складені аудитором;

3) по характеру інформації:

- правового характеру, про керівництво і персонал підприємства, про структуру і орган-цію підпр-ва, про екон. основу діяльності підпр-ва, про систему внутр. контролю, про систему Б/О, аудиторські організаційно-функціональні документи, док-нти оцінки аудит. ризику, аудит.  документи по переві-рці окремих статей та показників річного звіту, кореспонденція аудитора, підсумковий висновок, пропозиції та рекомендації;

4) за призначенням: оглядові, інформативні, переві-рочні, підтверджуючі, розрахункові, порівняльні, аналітичні;

5) за ступенем стандартизації:

- стандартизовані, вільної форми;

6) за формою представлення:

- графічні, табличні, текстові, комбіновані;

7) за технікою складання: ручні, на машинних носіях.

Т.як клієнт буде постійно перевірятися аудитором, робочі документи доцільно поділити на:

- постійні, тобто такі, які вміщують інформацію, що стосується насамперед перевірки окремих питань, які повторюються з року в рік (копії статутних та реєстраційних документів тощо);

- поточні, тобто такі, які вміщують інформацію, яка стосується насамперед аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

43. Складання програми аудиту.

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудит. процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу.

До аудиторської програми включається перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в роб. документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обгрунтування аудит. звіту керівництву клієнта.

Програма аудиту

Керівник аудиторської фірми

Керівник аудиторської перевірки

49. Загальне поняття та мета складання робочих документів аудитора. (норматив №6)

Робочі документи  – це записи, в яких аудитор фіксує вико-ристані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські докумен-ти аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках.

Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтуван-ня аудиторського висновку та відповідати загальноприйня-тим нормам у професійній практиці;  

2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту;

4) надавати допомогу аудитору в його  роботі.

Робочі документи аудитора мають бути професійно складе-ні.  Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих до-кументів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що сто-сується юр. та організаційної структури підприємства;

2) необхідні витяги або копії юр. документів, угоди, прото-коли; 3) вивчення та оцінка системи обліку і внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз операцій та залишків за рахунками.

Проте роб.  док-нти аудитора не можуть розглядатись як частина фінан. документації клієнта і після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора і є його власністю. Проте його право власності обмежується етич-ними нормативами та умовами конфіденційності.

Роб. документи не можна вивчати або вилучати в аудитора за винятком тих випадків, коли це передбачається рішенням судово-слідчих органів. Термін зберігання їх визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними умовами.

Мета складання роб.док-в: планув-ня ауд.перевірки, документ. Підтвердження виконаних аудитором процедур,робіт; складання ауд. звіту, здійснення поточного контролю, забезпечення юрид.обгрунтованості прведення аудиту, контроль якості проведеної перевірки, контроль роб.часу та обгрунтування його оплати.

50. Вимоги до робочих док-в аудитора.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інф-ю і відп.висновки, які зроблені в ході аудиту.

Роб.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки,яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.

При оформлені РД потрібно дотримуватись вимог:

-на 1 стор. кожного РД повинно бути вказано назва АФ, яка проводила аудит, назва під-ва-клієнта, № і дата укладання договору згідно з яким проводився аудит;

--кожний РД повинен мати назву;

-кожний РД повинен мати свій номерний індекс (РД індексуються за доп.різ.с-м як буквенних так і цифрових);

-сторінки кожного РД повинні бути пронумеровані;

-в кінці кож.РД вказується призвище аудитора,який заповнив док-т, тобто хто виконав перевірку цих аспектів, що відображені в док-ті, проставляється його підпис і дата заповненя док-та.

Крім цього РД повинні відповідати ряду дод.вимог:

-містити достатньо повну і детальну інформацію, м.б.четабельними, не містити скорочень, стеног-рам, абревіатур, зайвих док-в;

-аудитор має працювати з ксерокопіями. Категорично заборонено на док-х клієнта робити креслення, позначки;

-док-ти повинні бути складені в ході перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки АВ не допускається;

-складаючі РД а-р повинен враховувати не лише інф-ю,що відноситься до провіряємого звіт.періоду

-док-ти повинні відображати найбільш суттєві моменти, по яких аудитору необхідно висловити думку, охоплювати найбільш важливі напрямки перевірки і задачі, поставленні і вирішені аудитором;

-дозволяти оцінити фін. звітність відповідно до встановлених критеріїв і ознак;

-відобр. стан і оцінку системи внутр. контролю.

Аудитор має право власності на РД (за винятком тих док-в, котрі потрапили в досье ауд.фірми).

53. Аудиторське досьє.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і протягом перевірки фін.звітності під-ва-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що повинна мати свій номер, відмітку про дати початку і закінчення аудиту.

Робочі документи аудитора повинні  знаходитись в досьє в певній послідовності: організаційні, адміністративні, документи аудиторських процедур по окремим статтям річного звіту та інші аудиторські данні, висновок, рекомендації.

Кожному етапу аудиторської перевірки характерне складання певних робочих документів, черговість яких в основному дозволяє додержуватись прийнятій послідовності документів в досьє.

Протягом всього сроку ведення досьє, а також після завер-шення аудит. перевірки і представлення звіту клієнту аудитор повинен забезпечити відповідні умови зберігання документів. Аудиторське досьє повинно зберігатись в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися в постійний архів АФ. Особою умовою є конфіденційність  зібраної інформації.

45. Етапи аудиту.

1-попередне дослідження обєкта А:

-умови діяльності під-ва-замовника

-визначення типу,структури під-ва і управліня ним

2-планування аудиту:

-планування і послідуючий контроль аудиту;

-вивчення і оцінка форми і методів обліку;

3-перевірка внутрішнього контролю під-ва;

4-аналітична перевірка фінансової інформації:реальність статей балансу,відповідність даних бух.зв-ті обліковим регістрам,відпов-сть прибутків і збитків факт рез-там діял-ті.

5-огляд фін.звітності: перевірка зв-ті в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності і обєктивності інформації фін.зв-ті,пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству.

6-підготовка аудит звіту і висновку-узагальненя рез-тів перевірки

55. Структура аудиторського звіту.

Структура АЗ :

Назва док-та, офіційна назва орг-ції, яка перевіряється,  ПІБ  і посада особи – отримувача звфіту;  вступ;  загальна інф-ція; результати ауд.перевірки.

Вступ включає в себе відомості про ауд фірму або аудитора, повну назву економ.субєкта, який пере-віряється, період  і час перевіреки; керівника орг-ції ( ПІБ, посада ), особу яка відповідальна за під-готовку бух.звітності.

Загальна інф-ція включає в себе  методику ауд. перевірки, її особливості, масштаб Б/О.

Результати ауд.перевірки містять висновки та ре-комендації  ( думку ауд.орг-ції про результати виконання аудиту) .

Цей звіт в кінці підписують керівник групи ауди-торів, аудитори, які приймали участь, отримувач АЗ ( ПІБ, посада) , а також ставиться дата отримання.

54. Поняття та склад ауд. звіту.

Звіт аудитора про перевірку госп. діял-ті –це документ,який подається в стислій стандартній формі ауд-м і який містить рез-ти проведених досліджень госп.діял-ті обєкта, який перевіряється. Це конфендеціальний док-т, який подається тільки клієнту.

У звіті повідомляють про законність здійснених операцій, економічність і ефективність витрат коштів і продуктивність досягненя поставлених задач.

Інф-ція, яка подається у звіті, повинна бути чіткою та ясною, надійною та компетентною, а також незалежною, обєктивною правдивою і конструктивною.

Дані, які містяться у звіті аудитора, необхідні керівництву ек. субєкта, який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік.записах, бух.регістрах і системі внутр. контролю, які можуть привести до суттєвих помилок в бух. звітності.

Крім цього, у звіті містять конструктивні пропозиції щодо удосконалення системи б/о і внутр.контролю під-ва.

Звіти мають певну форму і містять слідуючі відомості:

- заголовок, підпис і дату; інф-ю про задачі та межі аудиту; повні відомості про рез-ти перевірки; кому адресуються мате-ріали аудиту; предмет аудиту (назва одиниці ,дата і період часу); обгрунтуваня аудиту; відповідність стандартам; дані про строки представленя звітів.

Структура ауд.звіту:

-назва док-ту, офіційна назва орг-ї  яка перевіряється, П І Б і посада особи-отримувача звіту; вступ; заг.інф-ція; рез-ти ауд. перевірки.

Вступ включає в себе відомості про ауд.фірму або аудитора, повну назву ек.субєкта, який перевіряється, період і час перевірки, керівника орг-ції (П І Б,посада), особу, яка відпові-дальна за підготовку бух. звітності.

Заг. інф-ція включає в себе методику аудит. перевірки, її осо-бливисті, масштаб б/о.

Рез-ти аудит. перевірки містять висновки та рекомендації (думка аудит.орг-ії про рез-ти виконаня аудиту). Цей звіт в кінці підписують керівник групи аудиторів, аудитори, які приймали участь, отримувач аудит.звіту (П І Б,посада), а також ставиться дата отримання.

58. Відмінність аудиторського звіту від аудиторського  висновку.

АЗ не є ауд.док-том.  Він призначений винятково для замо-вника і може бути опублікований лише з його дозволу,тобто це конфіндиційний док-т. В звіті аудитора може бути вказа-на  люба інф-ція, яка торкається проведеного А,  та фактів господ. життя під-ва, яку а-р вважає необхідною. В той же час звіт аудитора не може розгядатися як повний звіт про всі існуючи недоліки. У ньому вказані лише ті з них, які були знайдені в процесі ауд.перевірки.   Дані ,які містяться у звіті аудитора, необхідні кер-ву ек.субєкта,який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік. записах, бух.регістрах і системі внутр.контролю, які можуть привести до суттєвих помилок у бух.звітності, крім цього,у звіті містяться конструктивні пропозиції щодо удоскона-лення системи б/о і внутр.контролю під-ва.

АВ розраховано на широке коло користувачів. Його публікація є свідоцтвом того ,що річний бух.звіт під-ва як в цілому, так і в деталях відповідає чинному законодавству, методологіїї ведення б/о, визначеній внутр.регламентом облік.політиці під-ва. Саме тому звіт - це великий по обєму документ,а висновок-короткий стислий. У відповідності з метою складання АВ може мати декілька призначень: стислий змістовний висновок спеціаліста прозвіт під-ва,правовий акт,оскільки у визначених законом випадках лише перевірений аудитором звіт є доказом про рез-ти роботи під-ва, який може розглядатися заг.зборами акционерів, засновників,податковими інструкторами, імплікований висновок аудитора про те, що він професіонально, незалежним чином виконав свої обовязки як незалежний аудитор, показав незалежний висновок про стан і результати діяльності під-ва-клієнта. Істотні елементи АВ визначаються міжнар. і нац нормативами з А,а також міжнар. та нац.практикою. В свою чергу АЗ складається у вільній формі.

59. Позитивний аудиторський висновок.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нац.нормативам БО і фін-госп діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про ФЗ під-ва.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови:

1)аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

2)надана інформація достатня для відображення реального стану справ на під-ві;

3)є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

4)фін.документація підготовлена у відповідності з прийнятою на під-ві системою БО, котра відповідає вимогам У законодавства;

5)ФЗ складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

6)ФЗ складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та ФЗ під-ва.

Якщо під час ауд.перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом під-ва, але йому було представлене аргументоване і переконлеве їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необовязково, оскільки вони не міняють зміст безумовно позитивного висновку.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові по-зитивний висновок, у якому наявна фундамента-льна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження , повязані з наявністю фундаменталь-ної непевності, то в аудит. висновку висловлюєть-ся аргументована незгода з окремим питанням, і після цього дається остаточний висновок про дос-товірність і повноту фін.звіт.під-ва

94.Основні задачі аудиту  фондів і бізнес.

На сьогоднішній день в Україні є Статутний капітал(фонд). При аудиті Статутного капіталу осноними задачами є: визначення достовірності розміру статутного капіталу-зареєстрованого і сплаченого, достовірність відображення сум в бухгалтерському обліку; перевірка складу і структури статут.к-лу (кількість і види акцій,номінальна вартість); дотримання строків сплати акцій; порядок формування, збільшення і зменшення статутного к-лу, додаткового випуску акцій, порядок внесення змін у засновницькі документи,дотримання вимог закону У. ”Про господарські товариства “;порядок оцінки внесків у ст.к-ал згідно засн. док-тів; порядок ведення аналіт.о-ку до рах-ків 40”стат.к-ал” і 46”неоплач к-ал”; викуп інвестиц. сертифікатів власної емісії та їх подальше використання, співвідн-ня ціни викупу і номін. вартості інвест. сертиф-ів, аналіз фінансових джерел викупу інвест. серт-ів; облік і використання емісійного доходу.

 Крім стат.к-лу потрібно перевірити правильність відрахувань і достовір-ть ведення обліку Резервного капіталу(43), Додаткового к-лу(42), Цільове фін-ня і цільові надходження(48).

38. Послідовність проведення аудиту і його стадії.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:

1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку  під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві,  виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, складається попередній варіант програми перевірки в т.д.

2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується з замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.

3) основна стадія – проводиться аудит і нотується підсумкова аудиторська документація;

4) заключна – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок (узагальнення рез-в аудиту, аналіт.огляд діял-сті під-ва, складання ауд.звіту, виступ на зборах акціонерів).

74. Аудит прибутку.

Прибуток є фінанс. рез-том діяльності підпр-ва. Завданням аудиту прибутку є перевірка достовірності визначення  чистого прибутку і розподілу його за цільовим призначенням. Основними джерелами інформації аудиту є : баланс (ф.1), звіт про фінанс. результати (ф.2), декларація про дохід підпр-ва, які повинні бути адекватні даним первинної документації, регістрам аналітич. і синтетич. б/о і Головної книги за дослід-жуваний період. Аудитор повинен оцінити  стан б/о, ознайомитись з поядком обліку вироб. витрат, формування собівартості продукції, реалізації продукції. Для визначення чист. прибутку потрібно послідовно перевірити: правил-ть  визн-ня чист. доходу (виручки) від реал-ії продукції, віднявши від доходу(виручки) ПДВ, Аз, ін. вирахування з доходу. Відтак чист. дохід порівнюють із собівар-тю прод-ії і встановлюють валовий прибуток. Останній коригується на інші операц. доходи, адмін. витрати, витрати на збут та ін. операц. в-ти. Т. ч. визначають фін. результат від операц. діял-ті, який у свою чергу кориг-ся  на такі пок-ки: дохід від участі в капіталі, ін фін. доходи, фін. витрати, втрати від участі в капіталі, ін. витрати. Отже встан-ся фін. рез-ат від звич. діял-ті до опод-ня, до якого застосовують ставку на прибуток від звич. діял-ті, тим самим встановлюють фін. рез-ат від звич. діял-ті (прибуток, збиток).

Потім віднявши від надзвич. доходів і витрат податок з надзвич прибутку, визначають чистий прибуток(збиток).

60. Негативний аудиторський висновок.

Аудитор  не  може  видати  негативний  висновок при існуванні фундаментальної непевності і  незгоди.  Існують  основні причини  фундаментальної  непевності:  значні  обмеження  в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим,  що аудитор не може  одержати всю   необхідну   інформацію   й   пояснення   (наприклад,   через незадовільний  стан  обліку),  не  може  виконати  всі   необхідні аудиторські   процедури   (наприклад,   через   обмеження  у  часі перевірки,  які  диктуються   клієнтом);  ситуаційні   обставини, непевність   у правильності   висновків  у  конкретній  ситуації (наприклад,  подвійне  тлумачення  окремих  пунктів   укр. закон-вства,   що   може   привести   до   значних  наслідків  і загрожуватиме   існуванню   в   майбутньому).  

Причини   незгоди:  неприйнятність  системи  обліку  або  порядку проведення облікових операцій;  розходження в думках стосовно відповідності фактів  або сум у фінансовій звітності даним обліку;  фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення  фактів  в  обліку  та  звітності; невідповідність   діючому  законодавству  порядку  оформлення  або здійснення операцій та встановленим нормам.

Непевність  або  незгода  вважаються  фундаментальними у тому випадку,  коли вплив факторів на  фінансову  інформацію,  які викликали  непевність  чи незгоду,  настільки значний,  що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або  в  основному. Необхідно  також  враховувати  сукупний  ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність   фундаментальної  незгоди  може  привести  до представлення   клієнту   негативного   аудиторського    висновку.

У всіх  випадках,  коли  аудитор  складає  висновок,  який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих  причин його непевності і незгоди.  Ці  причини  необхідно  коротко навести в окремому розділі висновку,  до того розділу,  де аудитор висловлює негативний висновок або дає  відмову  від  аудиторського висновку.  У  цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру,  або даватися посилання на  додаток до  аудит.  висновку,  де  наводиться опис цих моментів.  В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює  свій  висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

При підготовці негат. аудит. висновку доречні наступні   висловлення:   "не  задовольняє  вимогам",  "перекручує дійсний  стан  справ",  "не   дає   справжнього   уявлення",   "не відповідає", "суперечить".

Негат. аудит. висновок  “У результаті проведення аудиту встановлено,  що  за  звітний період   підпр-твом   були   до-пущені   суттєві   порушення   і перекручення  (дається  пере-лік  порушень,  або   пишеться:   "які викладені  в  додатку  N 1 до цього висновку".  Допущені порушення суттєво  впли-вають  на   фіна.   звітність   підприємства   та  перекручують реальний стан справ.  Фін. звітність має суттєві перекручення  і  недостовірно  подає  фінансову    інформацію   про підп-риємство станом на 01 січня 200...  року,  не виконані насту-пні вимоги щодо організації  б/обліку  та  звітності  в Україні ( в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку,  або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N 1").  Таким чином,  дані  б/обліку   і   фін. звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підпр-ві, що склався на 01 січня 200.... року".

61. Відмови від видачі аудиторського висновку. 

   Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нац. нормативам Б/О і фін-госп діяльності.

  Висновок   може   бути   позитивним,    умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.   

  Причини   незгоди:  неприйнятність  системи  обліку  або  порядку проведення облікових операцій;  розходження в думках стосовно відповідності фактів  або сум у фінансовій звітності даним обліку;  фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення  фактів  в  обліку  та  звітності; невідповідність   діючому  закон-ву  порядку офо-рмлення  або здійснення операцій та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність  або  незгода  вважаються  фундаментальними у тому випадку,  коли вплив факторів на  фін.  інформацію,  які викликали  непевність  чи незгоду,  настільки значний,  що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або  в  основному. Необхідно  також  враховувати  сукупний  ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність  фундаментальної  непевності  може  стати  підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

     У всіх  випадках,  коли  аудитор  складає  висновок,  який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих  причин його непевності і незгоди.  Ці  причини  необхідно  коротко навести в окремому розділі висновку,  до того розділу,  де аудитор висловлює негативний висновок або дає  відмову  від  аудиторського висновку.  У  цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру,  або даватися посилання на  додаток до  аудиторського  висновку,  де  наводиться опис цих моментів.  В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює  свій  висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

    Якщо аудитор дає відмову від представлення  аудиторського висновку,  він  говорить  про  неможливість  на підставі наведених аргументів   сформулювати   висновок   про   фінансову   звітність підприємства.

  Рекомендується  наступний  зміст  розділу   аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності:  Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора:

"...У  зв'язку  з   неможливістю   перевірки   фактів,   які стосуються    (вказати факти)   з  причини   (вказати   причини неможливості)  Ми  не  можемо  надати  висновок  стосовно  вказаних моментів. Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан  справ у цілому (в основному). У зв'язку з відсутністю достатніх аудит. доказів, Ми не можемо  видати  об'єктивний  аудит.  висновок  по фінан. звітності, підготовленій станом на 01 січня 200... р."

81. Мета і задачі внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит – незалежна діяльність на під-ві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах.

Внут.аудит- це організована на під-ві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регла-ментована внутр.док-ми система контролю за додержанням встановленого порядку здійснення б/о і надійністю функціонування системи внутр.контролю.

ВА проводиться усередині орнанізації за вимоги керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх фін-ій вони залежать від керівництва. Тому неможливо сказати, що ВА незалежний, але це не зменшує значення і важність ВА як невідємної частини контролю.

Мета ВА – допомагати керівництву і всьому колективу під-ва ефективно виконувати свої функ-ії.

Обєкти  ВА:

1)ведення б/о; достовірність звітності;

2)стан активів під-ва; забезпеченість власними засобами;

3)фін.стійкість; система управління підп-вом;

4) якість роботи екон. та техн. служб;

5)оподаткування; планування;

6)внутрігоспод.контроль;

7)процеси господ. діял-сті, дисципліна.

Незалежно від  виду А, форм і методів його здійснення, аудитор повинен керуватись принципами і методами аудиту. Слід памятати, що методичні прийоми ВА мають деяку особливість.

По масштабам роботи ВА поділяється на загальний  (по всім питанням аудиту фірми) та локальний (по окремим напрямкам аудита).

Одним з основних завдань ВА є контроль за станом і функціонуванням системи внутрішньо-госп. контролю.

Також завданням внутр.аудиту є визначення клієнта, якому потрібні послуги аудиту (директор, гол.інженер, технолог, гол.бухгалтер та ін). ВА вирішує для клієнта такі завдання: вивчає ситсему контролю за активами; перевіряє відповідність діючого контролю політиці підп-ва; аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства; викорис-товує ноу-хау для збільшення прибутку і ефек-тивності нової технології та вживає ін.заходів, що сприяють розвитку підп-ва у фін.бізнесі. ВА здійс-ся на попередній стадії виконання комерц., технологічної або фінанс. угоди, у процесі її проходження і після завершення, дає експертну оцінку господ.операціям і процесам, але він не підміняє внутр.контроль.

68. Аудит валютних операцій.

Аудит починається  з ознайомлення з д-тю п-тва: перевіряється наявність зовнішньо-економічних операцій, розрахунків по них, наявність поточного рахунку в банку в іноземній валюті.Аудитор встановлює, якими формами розрахунків користюється п-тво. Аудитор перевіряє правильність відображення валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції. При перевірці обовязково контролюється строк повернення валюти в Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні рахунки в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” , 362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний дохід”. Аудитор перевіряє правильність визначення курсових різниць та відображення їх в обліку. Аудитор перевіряє встановлену суму обовязкового подажу валюти, яка знаходиться на рахунку (50%). та правильність зарахування гривневої виручки. При перевірці грошових коштів, що надійшли на рахунок, встановлюються правильність і повнота їх зарахування. Аудитор перевіряє всі операції з купівлі-продажу валюти, правильність оформлення платіжних документів та обробки виписок банку. На завершення перевіряє правильність відображення валютних коштів в балансі підп-тва та правильність перерахунку моне-тарних статей за курсом НБУ на дату балансу.

За результатами перевірки аудитор складає висновок, в якому викладає думку про відповідність фінансової звітності підприємства-клієнта реальному стану справ, про вірогідність і повноту відображення в обліку валютних операцій.

75. Перевірка і оцінка статей балансу.

Баланс підприємства розкриває зміст активу і пасиву. Актив балансу – вартість майна і боргових прав. Пасив – зобов`язання підприємства за позиками і кредиторською заборгованістю або джерела утвор-ня господарс. засобів, а також власний капітал.

Перевіряються матеріали інвентаризації майна, засобів і зобов`язань, проведеної до складання річного бух. звіту. До акту інвентаризації розрахунків повинна бути прикладена довідка про дебіторс. і кредит. заборг-ть, по якій строк позовної давності минув. Наявність грошей в касі та цінних паперів на 1 січня наступного за звітним року повинна бути підтверджена актом перевірки, який підписаний комісією. Залишки коштів на розрахунковому, валютному, ін.рахунках в установах банків підтверджуються виписками з цих рахунків. Потім перевіряються правила складання балансу, співставляються дані Головної книги з даними журналів-ордерів, а баланса з Головною книгою; перевіряється правильність арифметич. підрах-ів при визначенні показників (статей балансу) і підсумку балансу. Активи підприємства повинні оцінюватись за фактичною собівартістю, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Також перевіряється узгодженність показників в різних формах звітності. Тотожність показників при перевірці їх узгодженності та балансова рівність свідчать про правільність відображення у звітності важливих показників.

62. Аудит основних засобів.

Осн. завданнями і метою аудиту ОЗ є:  

1) перевірка правильності док-го оформлення і своєчасності відображення в обліку операцій з ОЗ: їх надходження, внутр. переміщення і вибуття;

2) перевірка своєчасності відображення зносу (нарахування амортизації ОЗ);  3) контроль за витратами на кап. ремонт.

4) перевірка правильності відображення в обліку фін. рез-тів від ліквідації ОЗ; 5) контроль за збереженням ОЗ; 6) перевірка правильності проведення індексації ОЗ.

Джерелами  інф-ції для аудиту ОЗ є: баланс – ф.1, звіт про фінансові результати– ф.2, Звіт про рух грошових коштів – розділ II, синтетичні регістри обліку ОЗ (гол. книга, ЖО), первинні док-ти по обліку ОЗ (інвентарні картки ОЗ, акти прийому-передачі ОЗ, акти вводу в експлуатацію, акти ліквідації, відомості індексації балансової вартості ОЗ).

 Згідно держ.програмою реформування б/о і звітності в Укр введено в дію П(С)БО 7 “Основні засоби”, затв. Наказом Мінфіна Укр від 27.04.00р. №92, яке докорінно змінює підходи та методику обліку осн. засобів. П(С)БО 7 набуло чинності з 01.07.2000р. Норми цього Положення застосовуються підп-ми, орг-ми та ін. юрид.особами всіх форм власності (крім бюджетних установ). Аудитору слід мати на увазі, що з 01.07.2000р. втратив чинність наказ Мінфіна Укр “Про затвердження Інструкції з б/о балансової вар-сті груп осн. фондів” від 24.07.1997р. №159.

Осн.засоби – це матеріальна активи, які під-во утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк кориного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Раніше до осн.засобів відносили обєкти, строк служби яких був більше одного року та вартість більше 500грн. Відповідно до П(С)БО 7 не існує обмеження щодо вартості ОЗ, осн. критерієм є відповідність їх визначенню активів, їх призна-чення  та строк експлуатації більше року. Тобто аудитору слід впевнитись, що на відміну від існуючої раніше практики, до складу осн. засобів підп-вом віднесено також частину МШП, строк служби яких більше року. Ці МШП відобр-ся у скалді інших необоротних активів. Згідно з П(С)БО 7 на відміну від податкового законод-ва одиницею обліку ОЗ є об’єкт ОЗ.

Об’єкт ОЗ – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного приз-начення, що мають для їх обслуговування загальні пристосу-вання, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції.

Згідно з П(С)БО 7  всі ОЗ поділяють на дві групи:

1. ОЗ; 2. Ін. необоротні матеріальні активи.

До першої групи відносять: 1) земел. ділянки; 2) капіт.витра-ти на поліпшення земель; 3) будинки, споруди, передавальні пристрої; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби;

6) інструменти, прилади, інвентар (меблі); 7) роб. і продукти-вна худоба; 8) багаторічні насадження; 9) ін.ОЗ.

Аудитору слід пам’ятати, що земля не амортизується!

До другої групи віднесено: 1) бібліотечні фонди; 2) малоцінні необоротні матер. активи; 3) тимчасові (нетитульні) споруди;

4) прир. ресурси;  5) інвентарна тара; 6) предмети прокату;

7) ін. необоротні матер. активи.

Для того,щоб розмежувати ОЗ та ін.необоротні матер. активи (а саме малоцінні необоротні матер.активи), під-во має самостійно встановити їх вартісну ознаку, наприклад 500 або 1000грн. Аудитор повинен проконтролювати, як це відоб-ражено в обліковій політиці під-ва.

Перевіряючи податк.облік ОЗ, аудитор повинен керуватися Законом Укр “Про внесення змін до Закону Укр “Про оподаткування прибутку підпр-в” від 22.05.1997р. №283.

 При проведенні аудиту б/о ОЗ на підпр-ві-клієнті аудитор повинен використовувати такі аудиторські докази:

1. Первинні док-ти з обліку ОЗ:

- “акт приймання-передачі (внутр.переміщення) ОЗ”.

- “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів», який застосовують при виконанні ремонтних робіт;

- “Акт на списання ОЗ”

- “Акт на списання автотранспортних засобів”;

- “Інвентарна картка обліку ОЗ”.

2. Облікові регістри синтет.облікуОЗ;

3. Інвентарізаційні відомості, що свідчать про фактичний стан та наявність осн.засобів;

4. Рахунки Головної книги, що призначені для обліку осн.засобів та їх зносу;

5. Бухг. баланс звітного періоду;

6. Звіт про фінан. рез-ти;

7. Звіт про рух грошових коштів;

8.Фінансова звітність за попередній звітний період;

9. Рез-ти опитувань і анкетувань керівництва під-ва з питань обліку ОЗ;

10. Документація на запит від постачльників ОЗ або підрядників;

11. Відповіді на запит від постачальників ОЗ або підрядників;

12. Робочі документи і звіт поперднього аудитора;

13. Контракти, угоди про оренду, страхові поліси;

14. Кошториси та плани ремонтів ОЗ;

15. Розрахунки амортиз.відрахувань по ОЗ;

16. Наказ про облікову політику в частині обліку осн. засобів.

Осн. методами, що викор-ся при аудиті ОЗ, є опитування, фізична перевірка, порівняння, підрахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.

У процесі опитування або документ. перевірки аудитору важливо з’ясувати облікову політику щодо осн.засобів, методи нарахування амортизації і постійність їх застосування; якщо відбувалися зміни облікової політики і методів нарахування амортизації; дослідити наявність необхідних пояснень у примітках до звітності. Потрібно отримати дані про ОЗ, передані в оренду, вивчити умови орендних угод; проконтролювати правильність визначення орендної плати за ОЗ та відповідне її віднесення на доходи чи витрати у орендодавця або орендатора.

Одним з найважливих аспектів аудит.перевірки ОЗ є перевірка правильності їх оцінки. ОЗ обліковуються у натуральній і вартісній формах. При визначенні вхідного сальдо по статті Балансу “ОЗ станом на 01.01.2000р.”, необхідно списати застарілі ОЗ, а також ті, що не відповідають визначенню активів, з віднесенням їх вартості на зменшення нерозподіленого прибутку. Аудитор також повинен переконатись у тому, що ОЗ, які за даними б/о повністю зношені, але можуть принести у майбутньому певну екон.вигоду, переоцінені до їх справедливої вартості і відображені в складі необоротних активів підпр-ва.

Придбані ОЗ зараховуються на Баланс підпр-ва за первісною вартістю.

Первісна вартість- це історична (фактична) собів-сть необоротних активів у сумі грош.коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Важливим завданням аудитора є перевірка правильності формування первісної вартості ОЗ. Слід звернути увагу на ті ОЗ, які було придбано за рахунок кредитів банку чи інших фінан. установ ( повністю або частково). Згідно з П(С)БО 7 відсотки за кредитами на придбання ОЗ не включаються до їх первісною вар-сті і відносяться на фін. витрати звітного періоду. При безоплатному отриманні ОЗ вони повинні бути оцінені за ринковою, а не за залишковою їх вар-стю, як це здійснювалось раніше. При цьому виконують наступні бухг.записи:

Д-т 10 “ОЗ”

        К-т 424 “Безоплатно отримані необор.активи” – на суму справедливої вартості безоплатно отриманого активу;

Д-т 424

        К-т 745 “Дохід від безоплатно отриманих активів” – на суму амортизації.

Справедлива вартість- це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в резул-ті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

По ОЗ справедлива вар-сть визначається у разі:

- безоплатної передачі ОЗ;

- якщо ОЗ отримані внаслідок бартерних операцій;

- якщо ОЗ предані як внесок до статутного капіталу.

Аудитору необхідно впевнетись, що вар-сть ремонту, внаслідок якого здійснюється поліпшення техн. хар-к, ефективності роботи ОЗ приєднана до первісної вар-сті об’єкта,  а витрити на ремонт- відносяться на витрати звітного періоду і не капіталізуються. Б/О витрат на ремонт ОЗ не збігається з їх податковим обліком. Тому ауд-ру слід враховувати вимогі податк.обліку згідно п.8.7.1 Зак Укр “Про оподаткування прибутку під-в”- збільшення баланс.вартості ОЗ передбачено в разі поліпшення їх (поточний і капіт.ремонт, реконструкція, модернізація, техн. переозброєння), якщо витрати на ці заходи не перевищують 5 відсотків сукупної баланс.вартості груп ОЗ на початок звітного періоду.

ЕТАПИ АУДИТУ ОЗ:

1. Підготовчий-  здійсн-я загального знайомства з підпр-вом-клієнтом, аудитор з’ясовує склад ОЗ,їх види, рівень забезпеченості ОЗ, ступінь їх зносу, місце-розташування, матер. відповідальність за них, їх техн. хар-ки. Важливою проблемою є оцінка надійності внутр. контролю і внутр. аудиту ОЗ. Оцінивши супінь довіри до системи внутр. контролю ОЗ і можливості використання рез-тів роботи внутр. аудитора, зовнішній аудитор повинен оцінити загальний аудит. ризик  перевірки. Аудит. ризик визначають за формулою: АР = РК х РО х РВ, РК – ризик внутр. контролю, РО –ризик системи б/о, РВ- ризик виявлення, який залежить від самого аудитора. Допустима величина аудит.ризику знаходиться в межах 1-5% загального підсумку балансу або фін.рез-ту за звітний період. На підготовчому етапі аудитор складає план і програму аудиту ОЗ.

2. Фізичної перевірки- оцінка достовірності рез-тів проведеної інвентаризації ОЗ за допомогою вибіркової перевірки її резул-тів.

3. Основний -  суть його полягає у контролі оцінки ОЗ, встановленні їх належності, перевірці достовірності облікових записів по ОЗ і залишків по них у балансі, перевірці правильності нарахування зносу ОЗ та визначенні витрат на їх ремонт. Важливе значення має встановлення власника ОЗ. На цьому етапі аудитор здійсює:

- перевірку первинних даних по ОЗ;

- контроль розрахунку аморт.відрахувань по ОЗ;

- перевірку правильності списання недоамортизованої частини ОЗ при їх ліквідації;

- перевірку оцінки фін.рез-тів від реал-ції ОЗ фізич. особам або  підприємствам;

- контроль дотримання чинного закон-ва;

- перевірку правильності документ. оформлення оприбуткування та ліквідації ОЗ;

- контроль відображення в обліку рез-тів надзвичайних подій, пов’язаних з ОЗ;

- контроль правильності індексації, переоцінки ОЗ;

-  перевірку правильності перенесення початкових залишків по ОЗ;

- перевірку правильності кореспонденції рахунків по операціях з ОЗ;

- контроль зіставності даних аналітичного, синтет. обл, Голов. Книги та Балансу;

- перевірку операцій з орендованими та переданими в оренду ОЗ;

- встановлення ефективності використання ОЗ;

- втсановлення джерел фінансування придбання ОЗ.

Усі рез-ти здійснених аудит. процедур повинні знайти відображення у робочих док-тах аудитора.

4. Завершальний- складання проміжного звіту про стан б/о ОЗ і робиться аудит. висновок щодо достовірності, повноти і реальності подання ОЗ у фін. бухг. звітності під-ва.

84.Система внутр-ого аудиту(ВА) і внутр-го контролю(ВК).

Система ВА включає регламентовану внутрішніми документами під-ва сукупність процедур внутр-го контролю ланок управління і різних аспектів діяль-ті під-ва,які здійснюються спеціалізованим відділом або окремою посадовою особою з метою надання допомоги органам управління в ефективному внутр-ньому контролі.

Система ВК відіграє важливу роль у попереджені та виявлені помилок і випадків шахрайства. Система ВК включає:1)контроль виконання планових завдань з виробничої і фін.-госп.діяль-ті,викор-ня мат.і фін.ресур сів,недопущення безгосподарності і марнотрацтва, 2)забезпечення збереження власності,3)додержання вимог діючого зак-ва з виробничої,фін.-госп.діяльності,з ведення б/о.

83. Відповідальність господарюючого суб’єкта при проведенні аудиту.

Керівництво господ.суб’єкта відповідно до Законів Укр несе персональну відповідальність за повноту ті достовірність бухгалтерських та інших док-тів, які надаються аудитору (ауд.фірмі) для проведення аудиту. В разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухг.документів аудитор (ауд.фірма) зобовязаний повідомити замовника не пізніше дня закінчення перевірки або надання ін. послуг.

Господ.субєкти, для яких встановлено обовязкове проведення аудиту, зобовязані до 1 грудня поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладання договору на ауд.перевірку.

102. Подання аудитор. висновку до податкової адміністрації.

Господарюючи суб’єкти, що підлягають обовязковій ауд.перевірці, повинні подати ауд. висновок та інші док-ти публічної звітності до відповідної податкової інспекції Укр протягом 9-ти місяців року, що настає за звітнім.

Подання ауд.висновку до відповідної податкової інспекції здійсн-ся не пізніше 10-ти днів після закінчення ауд.перевірки. В разі неподання або несвоєчасного подання ауд.висновку відповідним податковим інспеціям з вини господарюючого субєкта до нього застосовуються фінан.санкції та адміністративні штрафи, передбачені законо-давчими актами Укр.

77. Поняття і загальні положення надання аудиторських послуг.

78. Види аудит.послуг та їх відмінність від ауд-у.

У відповідності з ЗУ “Про аудит.діял-сть”, аудит.діял. включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудит.перевірок (аудит) та нада-ння аудит.послуг.

Аудит.послуги можуть надаватися у формі аудит.перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань б/о, звітності, оподаткування, аналізу фін-господ діял-сті та ін.видів економіко-правового забезпечення підприєм-ницької діял-сті фіз.та юрид.осіб.

Аудит.фірми, крім  проведення аудиту,надають різні послуги.

Наприклад: підтвердження достовірностіта повноти річної звітності підп-в незалежно від форм власності; перевірка та аналіз фін.стану підп-в різних форм власності; перевірка емітентів цінних паперів при реєстрації еміссії в Мінфіні; аудит.висновок при визнанні під-ва неплатежоздатним або банкрутом; ауд.висновок при ліквідації під-в всіх форм влас-ності; оглядові перевірки, операційні перевірки, трансформація б/о, аналіз проектів господ., фін. діял-сті на території Укр. та за її межами; консультації та експертизи з питань б/о, звітності, оподаткування, аналізу фін-госп діял-сті; консультації з питань роботи на фін.та страховом ринках, в області приватизації; консультації з менеджменту та ін.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть  надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

Завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі приводять його до висновку, що інформація, отримана на підставі прийнятої облікової політики, неправдиво представляється (негативна думка).

В останні роки зрос попит на послуги з екон.та фін.аналізу. Під-ва бажають розібратися зі своїм фін.станом, визначити який вид діял-сті більш прибутковий, який вид продукції дає більший прибуток ніж інші і т.д.

Також значним попитом користуються консультаційні послу-ги, які включають підготовку розяснень з питань опод-ня, правильності розрахунків податків, рекомендації з орг-ції первин.обліку та б/о.

106. Порядок видачі ліцензії.

Ліцензія (дозвіл) на проведення аудиту є документом, що підтверджує право її власника (юр. або фіз. особи) займатись аудитом в Україні з дотриманням вимог закону України “Про аудиторську діяльність”. Видача ліцензії аудиторській фірмі здійснюється за умови, якщо в ній працює хоча б 1 аудитор, причому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів), як фізичних так і юридичних осіб, які не є аудиторами, не може бути більше 30% в СФ. Для отримання ліцензії аудиторська фірма після державної реєстрації фірми як суб’єкта підприємницької діяльності подається до АПУ клопотання, де вказується: 1) прізвище, ім’я, по-батькові (якщо фіз. особа), найменування аудиторської фірми;        2) юр. та поштова адреса; 3) відомості про сертифікат;      4) відомості про всіх учасників (акціонерів) фірми з числа аудиторів.

З клопотанням подаються: а) оригінали або нотаріально завірені копії засновницьких документів та реєстраційного свідоцтва аудиторської фірми (свідоцтва про реєстрацію окремого аудитора); б) копія платіжного документа про перерахування плати за ліцензування до державного бюджету. На протязі 5 днів секретаріат розглядає ці документи і приймає відповідне рішення.

73. Основні ризики при аудиті пасивів

Власний капітал:     

- невідповідність діял-сті підп-тва статуту та засновницькому договору.

- невідповідність сум в статуті та в первин. документах;

- несплата засновниками  сум, визначених в договорі та статуті.

Прибуток:         

-відсутність коригування оподаткованого прибутку на суми доходів і витрат;

-неправильний розподіл прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства.

Довгострокові  зобов`язання:

-відсутність док-тів, які оформляють кредитні відносини:

-кредитного договора

-виписок банку з позикового рахунку;

-включення в с/в продукції (робіт , послуг ) % за кредитами , які не можуть бути включені в неї.

Поточні зобов`язання:

Розрахунки з постачальниками:

-неоприбутковання ТМЦ, отриманих  від поста-чальників, що веде до порушення облікової політики та заниженню оподаткованої бази;

-підробка док-тів та складання фіктивних зобов`язань для забезпечення невірних касових виплат;

-знищення достовірних док-тів,як слідство, не-правомірне списання сум для розрахунків з іншими підприємствами

-відобр. нереальної дебіт. і кред. Заборгованості;

-неправильне або неправомірне відображення на рахунках обліку сум  ПДВ, виокремлених в рахунках постачальників

Розрахунки по оплаті праці:

-не використовуються типові форми первинних документів по оплаті праці

-не ведуться табелі обліку робочого часу

-не включалися в сукупний дохід робочих суми премій

-невірно проводилося нарахування прибутково-го  податку.

79. Аудиторська оцінка вартості  обєктів приватизації та аренди.

Перетворення державних під-в у АТ є обєктом особливої уваги аудиту, який проводиться на замовлення власника. Майно державного під-ва, яке передається в установленому порядку АТ, відображають у б/о товариства після реєстрації. Аудит, перевіряє, чи оформлено таке передавання відповідним актом і відображено в балансі АТ.

Кошти, що надходять на рахунок державного підприємства, перетвореного в АТ, від реалізації акцій до моменту державної реєстрації цього товариства під-во відображає на дебеті рахунків коштів (рахунки “Розрахунки по оплаті праці” при розповсюдженні акцій серед працівників перетвореного ДП0 і рахунку “Фонди спеціального призначення”, субрахунок “Кошти, одержані від продажу акцій”. Аналітичний облік здійснюється по кожній особі, яка внесла кошти в оплату придбаних акцій.

Після держ. реєстрації АТ залишок коштів на рахунку “Фонди спеціального призначення”, прийнятих за бухг. звітом, корегують до суми проведеної передплати акції. Для цього на суму, що внесена особами, які передплатили акції, роблять записи на дебеті рахунку “Розрахунки з участниками” і кредиті рахунку “Фонди спец.призначення”.

Кошти від продажу акцій направляють на покриття боргів перетвореного держ.під-ва і відображають у БЗ. пРи цьому в обліку одночасно із записами на погашення всіх видів кредиторської заборгованості роблять записи на дебеті рахунку “Фонди спец.призначення” і кредиті рахунку “Статутний фонд”.

Кошти від продажу акцій і ті, що залишилися після покриття боргів перетвореного держ.під-ва, перераховують у доход відповідного бюджету. У БО цю операцію відображають на рахунку “Розрахунки з бюджетом” в кореспонденції з кредитом рахунку “ФСП” на суму, що належить внесенню до бюджета.

При перевірці аудитором нарахування диведендів учасникам товариства використовуються записи на дебеті рахунку “Використання прибутку” і кредеті рахунку “Розрахунки з участниками”.нарахування дивидендів від участі в АТ працівникам цього товариства, що є його акціонерами, аудит перевіряє на дебеті рахунка “Використання прибутку” і Кр”Розрахунки по оплаті праці”.

В АТ у випадках, коли прибутку, який залишився в АТ, не вистачає, нарахування відсотків по привілейованих акціях за рахунок резервного (страхового)фонду відображають на Др “ФСП” і Кр “Розрахунки з участниками”.

79. Аудиторська оцінка вартості  обєктів приватизації та аренди. (мой вариант)

Ауд.оцінка вартості об’єктів приватизації — визначення вар-сті майна, що приватизується, з використанням типових методик, затверд.Урядом або держ.органами з приватизації. Цю роботу виконують аудитори (ауд.фірми) або інші фахівці за спец.угодами з держ.органами приватизації. Оцінка вар-сті майна провадиться при:

- приватизації під-в продажем акцій відкритих АТ, створених на базі майна цих підп-в,

- прив-ції невеликих держ.підп-в викупом, продажем на аук-ціоні або за конкурсом.,

- продажу держ.майна підп-ва-банкрута.

Покупцями обєктів прив-ції м.б. фізичні та юрид.особи, виз-начені законод-вом про приватизацію. Джерелами коштів для прив-ції майна м.б. власні чи позичкові кошти, а також приватизаційні папери. Обєкти, що підлягають приватизації, передбачаються Держ. та місцевою програмами приватизації, затвердж. у встановленому законом порядку.

Покупець,який у установленому порядку подав заяву про прив-цію підп-ва, може за власний рахунок замовити прове-дення аудит.перевірки фінанс.становища підп-ва, що приватизується. За рішенням органів прив-ції здійс-ся інвентаризація майна, що приват-ся, із залучаенням у разі потреби аудитора (ауд.фірми) та оцінка його вартості.

Оцінку вар-сті майна,що приватизують та здають в оренду, здійс-ть за спеціальною Методикою, затвердженою КабМін Укр, яку використовують для визначення: стату.фонду ВАТ, що створюються в процесі приват-ції; вар-сті майна, що приват-ся викупом; перв.вар-сті майна, що підлягає продажу на аукціоні; перв.вар-сті інвестиційних зобов’язань у разі продажу об’єктів малої приват-ції; ціни пакетів акцій; вар-сті майна підп-в, визнаних Арб.судом банкрутами. Методика не поширюється на оцінку вар-сті земельної ділянки, на якій розташований обєкт приват-ції, а також надр та ін.складових навколишнього середовища, за винятком оцінки прав користування ними. Якщо приват-ся держ.майна здійс-ся його продажем з розстрочкою платежу, на суму відст-роченого платежу нарах-ся % за обліковою ставкою НБУ.

Оцінка вар-сті орендованого майна, що підлягає приват-ції, здійс-ся на підставі договору оренди, передаточного балансу підп-ва та балансу, що додається до дог.оренди.

95. Організація роботи аудитора при проведенні аудиту.

Оптимальним варіантом орган-ції роботи аудитора з одним клієнтом є період, який охоплює чотири роки. У цьому випадку аудитор добре ознайомлен з підп-вом, а проведення певних видів робіт розподіляє по рокам. Тобто поточна робота планується з урахуванням перспективного плану (на чотири роки). В іншому випадку, коли перевірка здійс-ся одноразово, усі види робіт плануються у повному обсязі. При цьому важче за короткий час провести кваліфікованно аудит.

Якщо разом працює група аудиторів, спочатку розробляється загальний поточний план, а потім план для кожного учасника групи. При цьому визначають трудомісткість усієї роботи і рівномірно з урахуванням кваліфікації, важливості та об’єму розподіляють її між учасни-ками.

Після складання загального та індивідуальних планів аудита проводиться інструктаж учасників та розробляється конкретна програма дій. При її розробці краще застосовувати сітьовий графік проведення аудиту. Подальша робота аудитора на під-ві – це робота партенерів і тому потрібно познайомитися з відповідальними роботниками під-ва. Процес аудиту повинен здійс-ся на доброзичливості, порядності, чесності.

Особливо повинен встановитись контроль за асистентом, визначаючи для кожного асистента коло обов’язків та питань аналізуючи його діяльність. На аудиторів і співробітників аудиторської фірми, які виконують контролюючі функції під час проведення аудиту накладаються обов’язки:

- здійснювання контролю за процесом роботи для визначення того, що асистенти мають необхідні знання і компетентність для виконання завдань, вони розуміють завдання керівництва аудиторської фірми стосовно порядку проведення аудиту, робота виконується у відповідності з загальним аудиторським планом і програмою, бути  в курсі всіх важливих питань БО, порядку проведення аудиту, якщо потрібно скорочувати загальний план і програму аудиту.

   Важливо відмітити особисті якості аудитора. Всі аудитори повинні дотримуватись принципів цілісності, об’єктивності, незалежності, конфіденційності.

67 Аудит кредиторської заборгованості.

Одним з найбільш вагомих моментів, який характеризує фінан. становище підприємства є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом безготівкових розрахунків, погашення боргових зобовязань, бартеру.

Кред.заборг.за товари виникає у зв”язку з тим, що момент отримання товарів не збігається з моментом оплати.

Основним завданням аудиту розрахунків є:

1)встановлення реальності кред.забор-сті,наявність договорів.

2)перевірка наявності простроченої КЗ.

3)встановлення КЗ з якої минув строк позивної давності.

4)правильність списання заборгованості, строк позивної давності з якої минув.

5)перевірка правильності обліку КЗ.

6)перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості.

Джерела інформації аудиту:

1)регістри синтетичного обліку і звітності.

2)регістри синтет. і анал. обліку розрахунків.

3)первинні документи.

Етапи аудиту розрахунків:

1)необхідно встановити, чи є  відображена в Б заборгованість простроченою. Це встановлюється співставленням термінів розрахунків, вказаних в договорах, розрахунках-фактурах. Реальна картина наявності простроченої КЗ дає можливість більш чітко розрахувати ек.показники щодо визначення фін.стану під-ва. Перевіряється наявність договорів, т.як господ.зв”язи з постачальниками будуються на їх підставі. Постачальник на відвантажену пр-цію виписує товарні або платіжні док-ти, передає їх банку і направляє покупцю. У покупця оперативний контроль виконання договірних умов здійснює відділ постачання або фін.відділ. Док-ти реєструють у журналі обліку вантажів, що надходять, і в книзі обліку виконання договорів, акцептують і передують в бух-рію. Рух цих док-в і повинен перевірити аудитор. Розрахунки з постачальниками і підрядниками проводяться на підставі: рахунків-фактур, накладних, податкових накладних, ТТН, розрахукових док-в про сплату мита, зборів і податків, док-тів що підтверджують якість товару.

2)встановлення наявності КЗ з простроченим терміном позиву та перевіряється правильність списання. Особливу увагу аудитор повинен приділити розгляду питання, повязаного зі списанням, ним визначаються причини списання і розглядаються їх обгрунтованість (наприкл: визнання дебітора банкротом ще не є підставою для списання ДЗ, вона списується тільки при рішенні Арб.суду). Далі аудитор перевіряє дії обліковців щодо подальшого відображення  в обліку списаної заборгованості.

4)розглядається порядок обліку розрахунків, визначається реальна заборгованість, відображена в Балансі. Для перевірки реальності заборгованості застосовують процедури: запити у кредиторів щодо підвердження заборгованості, отримання інформації від зовнішніх і внутр. незалежних від бухгалтерії джерел, вимагання проведення звірки заборгованості з контрагентами.

Облік розрахунків з постач.та підрядниками за одержані ТМЦ, виконані роботи і надані послуги ведеться на рах.63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. Залишок заборг-сті за розрахунками з постач.та підрядниками відоб-ся в розділі 4 Пасиву Балансу у складі поточних зобов”язань.

Метою і завданням розрахунків з підзвітними особами є:

1)правильність видачі та повернення сум.

2)цільове призначення, законність, доцільність витрачання підзвітних сум.

3)доцільність видачі сум в підзвіт.

4)перевірка правильності відображення підзвітних сум в обліку.

Найбільш важливе місце при проведенні аудиту розрахунків з підзвітними особами належить перевірці цільового призначення та правомірності витрачання ними коштів. Це здійснюється за наступними етапами:

1)перевірка фактичного часу перебування у відрядженнях, воно встановлюється за відмітками в посвідченнях на відрядженнях про день прибуття і вибуття з місця відрядження.

2)перевірка витрат на проїзд до місця відрядження та в зворотньому напрямку та за помешканням.

3)перевірка достовірності записів повязаних з обліком підзвітних сум.

76 Перевірка і оцінка звіту про фін. результати.

Завдання аудиту фін. результатів підприємств є перевірка достовірності формування фін.ресурсів і розподіл їх за цільо-вим призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів.

Основними джерелами інформації для аудиту фін.результатів під-ва є бухг.Б під-ва (ф. № 1 річної і квартальної звітності); Звіт про фін.результати та їх використання (ф.№2 річної і квртальної звітності) - вони повинні бути адекватні данним первинної док-ії, регістрам аналіт. і синтет.БО і головної книги за досліджуваний період.

Кінцевий фін.результат діяльності під-ва – це балансовий прибуток або збиток, який є алгебраїчною сумою рес-ів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо. Фін.результати дія-ті під-ва характеризують також показники виручки ( ВД) від реалізації продукції, ПДВ.

1. визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і реалізацію продукції та МЦ. У собівартості  продукції при визначенні прибутку включають: мат.витрати, амор.відрахування на повне відновлення ОЗ, витрати на оплату праці, включаючи приміювання не лише робітників, а й керівників, спеціаластів та інших службовців за вир. рез-ти, відрахування на соцстрахування, відр. з обовязкового мед. страхування, платежі з обовязкового страхування майна, сплату відсотків за короткострокові кредити банку крім відсотків за просрочені позики, витрати з усіх видів ремонтів та інші витрати на виробництво і реалізацію продукції.

2. визначення суми Балансового прибутку. БП – це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшана на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізацій-них операцій включають: доходи, отримані від участі в СП; від здавання майна в аренду; дивіденди по акціях, облігаціях та ін.ЦП, які належать під-ву; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій що безпосередньо неповязані з вироб-ництвом і реалізацією продукції.

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми БП. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку – зниження с/в продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори які не є заслугою під-ва – завищення цін, тарифіф, порушення встановлених стандартів тощо.

3 визначення величини БП який підлягає оподаткуванню.

4 визначення величини податку на прибуток (доход), що належить сплаті до бюджету. Аудитор користується норма-тивними документами щодо оподаткування, а також пільгами які надаються СПД при обчисленні податків. Обєктом оподаткування є прибуток який визначається зменшенням ВД звітнього періоду на суму ВВ та частини амортизації.

5 визначення і розподіл ЧП, що залишився в розпорядженні під-ва.ЧП під-ва визначається аудитором як різниця між БП, який оподатковується і величиною податків з врахуванням пільг. Напрями використання ЧП визначаються підприємством самостійно.

У динаміці темпів зростання власних коштів під-ва виявляються успіхи або недоліки в розвитку під-ва. Для оцінки загального рівня і динаміки фін.результатів діяльності за даними звітного Бал. під-ва аудитор складає аналітичну таблицю.

Аналіз загальних показників фін.результатів під-ва за звітніми періодами, тис.грн.

1)Стовп. Показники:виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) без ПДВ, витрати на виробництво реалізованої продукції, прибуток від реалізації (робіт, послуг), результат від іншої реалізації, сальдо доходів і витрат від позераліазаційних операцій, балансовий прибуток, чистий прибуток, що залишився в розпорядженні під-ва.

2)стовпчик. За минув. звітній період.

3)стовпчик. За звітній період.

4)стовпчик. У % до базових показників.

96.Етапи проведення аудиту з бюджетом.

Етапи проведення аудиту з бюджетом:

1.Вивчення особливостей підприємства, його організації. 2. Узгодження програми перевірки з клієнтом, термінів її проведеня, вартості послуг, визначення відповідальності сторін.

3. Проведення аудиту -визначається:відповідність розрахунку платежу в бюджет-ПДВ - з-ну У.” Про ПДВ”; відповід-ть розрахунку оподатковуємого прибутку з-ну У.”Про оподаткув-ня прибутку підприємств”;  відпов-ть розр-ків і сплати держ. мита за операції з ЦП Декрету КМУ"Про держ. мито”; відпов-ть нарах-ня і сплати в бюджет прибуткового податку з громадян по з/п, ін. виплат, дивідендів Декрету КМУ “Про прибутк. податок з громадян”; відпов-ть розрах-ку збору на обов`язк. держ. пенсійне страх-ня діючому зак-тву; відпов-ть розр-ку збору на обов.соціал. страх-ня на випадок безр-тя в Держ.фонд сприяння захисту нас-ня діючому зак-тву; 4.Складання аудиторського висновку, процес передачі підсумкової документації замовнику аудиту.

97.Методика проведення аудиту з бюджетом.

Використовують такі методи аудиту: огляд, перерахунок, документальна перевірка, прийоми економіко-математич. методів, запит, аналі-тичний огляд, підтвердження та ін.

В Укр створена Держ.податкова інспекція, яка здійснює контроль за правильністю нарахування сум платежів та своєчасністю їх перерахування у бюджет. ДПІ має право застосовувати до підп-в фін.санкції  за порушення закон-ва про оподатку-вання. Тому аудитор повинен допомогти під-ву уникнути фін.втрат, повязаних з санкціями ДПІ. Перелік платежів до бюджету та держ.цільові фонди регламентується ЗУ “Про оподаткування під-в”, а порядок здійс-я розрахунків з бюджетом – відповідними законами України.

Задачею аудиту є встановлення по всім видам платежів у бюджет правильності нарахування сум платежів, своєчасності перерахувань. Джерела інформації: довідки та розрахунки по окремим видам платежів, виписки банку, акти перевірок ДПІ, бухг.записи по відповідним рахункам.

В процесі перевірки уточнюють правильність виведення оборотів та залишків по кожному виду платежів на кінець звітного періода. Для цього дані аналітичного обліку по кожному виду платежів співставляють  з записами в ж/о та Гол.книзі по рахункам синтет.обліку. Своєчасність та повнота розрахунків встановлю-ються перевіркою виписок банка та доданих до них платіжних док-в. При розбіжності даних та виявленні випадків допущення неточності розрахунків необхідно встановити їх хар-р та прийняти міри по їх ліквідації.

90. Особливості проведення аудиту АТ.

91. Вимоги до аудиту АТ.

Аудит  АТ проводиться у відповідності з Вимогами Держ.комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки ВАТ та під-в-емітентів облігацій (крім комерц.банків, інституційних інвесторів) від 19.03.1997 року №5. Особливості аудиту АТ пов’язані із зміною форм власності і підприємницької діял-сті.

Вимоги- це програма ауд.перевірки ВАТ та підп-в –емітентів облігацій.

Документ, що узагальнює результати аудиту, повинен мати таку назву – аудиторський висновок про достовірність бух.звітності та аналіз фін.стану ВАТ (назва товариства). У вступній частині вказують: ПІБ аудитора; його повно-важення на зайняття ауд.діяльностью (номер, серія, дата сартифіката та ліцензія, виданих АПУ); місце проведння аудиту; дата складання висновку; масштаб перевірки (питання, поста-влені замовником на дослідження аудиту);

підстава для проведння аудиту (договір із замовником, дата); методичні прийоми та обсяг док-ції, вивчені аудитором (первинні документи, регістри бух.обліку, Б і фінансова звітність, способи перевірки – вибірково, суцільно).

Окремо структурою висновку аудитора передбачена характеристика замовника зокрема:

1)код ЄДРПОУ;

2)організаційно – правова форма емітента;

3)номер свідоцтва про держ.реєстрацію, дата його видачі;

4)юридична адреса та місцезнаходження;

5)телеф.звязок

6)розрахунковийь рахунок, МФО, назва банку;

7)основні види діяльності;

8)кількість акціонерів та власників облігацій;

9)чисельність працівників.

Тут же приводится місцезнаходження, телефон незалежного реєстратора, а також дипозитарію і торгівця ЦП, з якими укладено договори.

Комплексний аудит ВАТ розпочинається з дослідження статутного фонду (капіталу). За даними статуту, заснов-ницьких док-тів, б/о та Бал, застосовуючи документальні методичні прийоми, аудитор визначає розмір СФ заявлений та сплачений, його склад і структуру (кіл-сть і види акцій, номінальна вартість), складає перелік власників, які володіють більше ніж 5 % СФ. Згідно з Положенням про  порядок підтвердження Антимонопольним комітетом Укр наявності контрольного пакета акцій аудит досліджує статус цього акціонера. Аудитом досліджується додержання термінів відкритої передплати акцій та терменів оплати у разі випуску ЦП на період перевірки, а також додерження правил та вимог випуску акцій згідно з ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу”. При цьому вивчається дотримання умов і порядку оцінки вкладів у ста.фонд згідно із засновницькими документами. Для вкладів, внесених у мат.формі, аудитор має вести їх перелік, зазначити дату випуску, залишкову вартість, розмір зносу, а також інвентарний нломер. Для НА – перелік, вартість та термін використання. Порядок формування та зміни стат.фонду аудитор перевіряє відповідно до вимог ЗУ “Про госп.товариства”.

За данними аналіт.обліку до рах. “Стат.фонд” аудитор переві-ряє своєчасність і достовірність записів про зміни прав влас-ності у разі ведення реєстру власників ЦП на під-ві. Досліджується викуп акцій власної емісії та їх подальше використання, емісійний доход, облік і використання його.

Превірка обліку ОЗ, НМА та їх зносу (амортизація) проводи-ться за даними б/о на відповідних рахунках.

Перевірка включає:

1)наявність власних та орендов. ОЗ, достовірність їх оцінки;

2)відповідність анал. і синтет. обліку ОЗ чинному закон-ву;

3)правил. відображення в обліку та звітності рез-тів індексації ОЗ, їх надходження, реалізації, ліквідації та іншого вибуття, ремонту ОЗ, інвентаризації.

При аудиті НМА визначають їх склад, достовірність та повно-ту їх оцінки, правильність відображання в обліку надходжень, зносу (амортизації), реалізації та ін.вибуття.

Одночасно аудитор перевіряє правильність відображення в обліку сум ПДВ.

Облік фінансових вкладень – аудитор перевіряє: їх склад та структуру; формування баланс. вар-сті придбаних ЦП, визна-чає витрати на їх придбання; джерела придбання ЦП і відоб-раження в обліку коштів,використаних на фін.вкладення;

правильність зберігання ЦП; оплату послуг депозитаріїв;

наявність депозитарного договору; правильність документ. оформлення і відображення в обліку операцій з ЦП;

достовірність визначення і відображення в обліку фін.рез-тів від реалізації ЦП; повноту сплати держ.мита за операції з ЦП.

Облік ТМЦ – в процесі контролю аудитор має визначити:

1)доцільність методів оцінки цінностей та забезпечення незмінності застосування їх упродовж звітного року;

2)відповідність обліку ТМЦ  чинному законодавству;

3)правильність відображення сум ПДВ, сплачених постачальникам;4)правильність відображення в облліку і звітності дооцінки та уцінки залишків матеріальних запасів;

5)надходження, нарахуванн зносу, використання, реалізація та вибуття МШП.

Облік витрат виробництва та обігу – аудитор перевіряє в частині відповідності ведення обліку витрат на вир-во до ви-мог чинного закон-ва, застосування закон-ва з оподаткування (відображення в обліку валових витрат і валових доходів, ведення податкового обліку), визначення с/в, оцінки залишків незавершеного виробництва, склад витрат майбутніх періодів

та правильність їх списання на витрати виробництва.

Облік коштів і розрахунків  - аудитор перевіряє дотримання чинного закон-ва при веденні обліку таких операцій: касових, контроль залишків грошей у касі, дотримання нормативів касової готівки; облік коштів на розрах., валютному, та ін.рахунках у банку; реальність дебет. заборг-сті і КЗ, дотримання строків позивної давності; розрахунків по з/п; розрахунки з підзвітними особами, бюджетом, позабюджет-ними фондами і с/с; розрахунки з засновниками та участниками.

Особлива увага звертається на відповідність ЧЗ обліку позикових коштів, фондів та їх використання, реалізації продукції стану БО і звітності, аналіз фін.стану.

Стан б/о і звітності – аудитор вивчає: форму ведення б/о; від-повідність б/о і звіт-сті закон-ву та нормат.актам; мат-ли річної інвентаризації ОЗ, ТМЦ, немат.активів, грош.коштів і док-тів- відображення їх рез-тів у балансі фін.звіт-сті.

Висновок – аудитор складає згідно з Нормативом №26.

Джерелами визначення показників фін.стану є: Б ф. 1, звіт про фін.результати ф.2, відомості стат.органів, дані оперативного обліку емітента, додаткова інформація, ін.форми звіт-сті.

Перетворення держ.підп-в у АТ є обєктом особливої уваги аудиту, який провадиться на замовлення власника.

Після держ.реєстрації підп-ва його стат.капітал у сумі вкладів учасників, передбачених стат.док-ми, відобр-ся за кредитом рахунка “Статуний капітал” та Дт рах. “Неоплачений капітал”. Фактичне надходження вкладів засновників проводиться за кредитом рах. “Неоплачений капітал” у кореспонденції з рахунками коштів та мат.цінностей. Стат. капітал  оголошений під час реєстрації АТ, має бути сплачений повістю протягом одного року.  Аудитор також повинен перевірити нарахування дивідендів, облік облігацій, правильність нарахування амортизації, зносу ОЗ та нематер.активів.

92.Особливості проведення аудиту спільних підприємств(СП).

Створення спільних підприємств регулюється Законом України "Про іноземні інвестиції", а також іншими законодавчими актами щодо підприємницької діяльності. Завданням аудиту є перевірка додержання закон-тва та нормативних документів з питань фін.-господ. діяльності СП, виходячи з особливостей цієї діяльності. Фін-господ. діяльність СП підлягає аудит. перевірці за угодою з керівниками цих підприємств.

Аудитор насамперед перевіряє правомірність діяльності СП, тобто відповідність її статутним документам, та реєстрацію його місцевою державною адміністрацією або іншим уповноваженим на це органом. Підп-во з іноз. інвестиціями  може здійс-ти будь-які види діял-сті, що відповідають цілям, передбаченим у статуті товар-ва, може створювати дочірні підп-ва з правами юрид.особи, а також філії та представництва на територ.Укр з додержанням вимог закон-ва.

 Аудит має перевірити пільги та гарантії, що надаються підп-ву з іноз. інвестиціями, зокрема наявність у нього встановленої норми іноземного капіталу у стат. фонді під-ва, що стало засновником дочірнього підприємства.

 Б/о і звітність підпр-ва з іноз. інвестиціями в Україні здійс-ся за правилами, встановленими нормативними док-ми Укр. Разом з тим такі підп-ва мають право додатково запроваджувати б/о  і звітність за правилами, чинними у країні іноземного інвестора. Окремій перевірці аудитом підлягає інтелектуальна власність працівників підп-ва, які є авторами. Аудит визначає додержання прав інтелектуальної власності та ефективності використання її підп-вом.

 При ауд. перевірці операцій господ. діяльності СП необхідно звертати увагу на особливості відображення їх у б/о і звітності. Так, величина стат.фонду СП визначається статутними документами при його створенні і є незмінною до того часу, поки не будуть внесені засновниками зміни до статуту підп-ва. Аудит визначає додер-жання цього порядку в б/о СП.

 Відображення у б/о капітальних вкладень на спільних підприємствах має особливості, які необхідно враховувати під час проведення аудиту. Капіт. вкладення СП – інвестиції, спрямо-вані на створення і відновлення осн.фондів, які здійс-ся в основному за рахунок коштів інвесторів із недержавних джерел фінансування. Фінан-ня капіт. будівництва за рахунок іноз.інвестицій регулюється ЗУ “Про режим іноз.інвестування”.

Застосовуються при цьому методичні прийоми: камеральні перевірки проектно-кошторисної документації, екон. аналізу, екон-матем. методів та ін. Аудит має визначити ефективність використання капітальних вкладень, тривалість їх окупності та розподілу прав і обов'язків між учасниками підприємства.

 Під час проведення аудиту необхідно враховувати особливості відображення у б/о СП операцій щодо реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Особливе значення це має при визначенні прибутку спільного підприємства. Реалізованою пр-цією СП вважають відвантажену, розрахункові док-ти за яку предявлені покупцю (замовнику). Розрахункові док-ти вважають предявленими покупцю з моменту подання їх в установи банку, якщо розрахунки здійс-ся через установи банків, або передавання їх цьому покупцю способом передба-ченим договором, коли розрахунки здійс-ся без участі установ банків.

 СП мають особливості у б/о фінансових вкладень (інвестицій у прибуткові активи — цінні папери) інших підприємств, участі у капіталі зарубіжних підприємств, учасниками яких вони є. При аудиті аналізують дані рахунку "Фінансові вкладення", анал. облік на якому ведеться за видами фін. вкладень і об'єктами, за якими здійснено ці вкладення підприємцями — продавцями ЦП.

 Аудит окремо досліджує операції на валютних рахунках СП. При цьому слід звернути увагу, що записи в БО на валютних рахунках СП, а також за їхніми операціями в іноз. валюті здійснюються у валюті України у сумах, визначених перерахун-ком іноз. валюти за курсом НБУ, що діє на дату виписування розрахунково-грошових документів. Курсові різниці з операцій в іноземній валюті відносять на рахунок "Прибутки і збитки".

Утворення, використання й облік резервів із сумнівних боргів СП вивчаються аудитом при дослідженні фінансового стану.

Ауд. перевірка фін-господ. діял-сті СП дає змогу врахувати особливості використання спільного капіталу, визначити суму прибутку та його розподілення між учасниками.

93 Задачі аудиту інвестиційної д-ті(ІД) і капіталовкладень(КВ).

Задачі:

-досліджувати конфліктні ситуації при виконанні операцій по ІД(напр.випадки порушення законодавства при фінансуванні обєктів інвестицій,зловживання при використанні векселів і облігацій в інвестиціях та ін.)

-сприяти раціональному використанні майнових та інших цінностей при створені ОЗ та реалізації програм відновлення ОЗ шляхом здійсненя КВ

-дослідження дотримання порядку державної реєстрації інвестицій

-вивчення джерел інвестиційних коштів(власні фін.ресурси інвестора, залучені шляхом випуску акцій, облігацій, запозичені банківські кредити)

-дослідження напрямків використання інвестиц коштів та обєктів ІД(майна,оборотних засобів,ЦП,науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей).

Тобто, гол. задачі полягають у визначенні доцільності вкла-дення інвестицій, обгрунтованості використання коштів та ефективності розвитку техн. прогресу.

Інвестиції- довгострокові вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти підприємницької діял-сті, в рез-ті якої утворюється прибуток або досягається соц.ефект.

Інвест.діял-сть –це сукупність практичних дій громадян, юрид.осіб і держави з реал-ції інвестицій. Інвест.діял-сть ре-гулюється ЗУ “Про інвестиційну діял-сть”, “Про іноземні інвестиції”

Осн.напрямком інвест.діял-сті є вкладення майнових та інтелектуальних цінностей у капіт.вкладення і впровадження нової техніки.

Капіт. вкладення – це цілеспрямована система планового відновлення і розвитку матер-техн бази підп-ва відповідно до її участі в процесі розширеного відтворення.

Завданнями аудиту кап.вкладень є реконструкція і заміна спрацьованого або застарілого обладнання та ін. обєктів осн.засобів, будівництво нових і розширення діючих підп-в.

10. Об’єкти і суб’єкти зовнішнього аудиту.

  Під об’єктом АД  розуміють взаємопов’язані економічні, організа-ційні, технологічні, інформаційні  та інші сторони  функціонування системи, що вивчається, стан якихї може бути оцінений кількісно і якісно. Об’єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою. Аудит досліджує поведінку емпіричних об’єктів, тобто, об’єктів, що реально існують.

Об’єкти класифікають в залежності від:

1. виду об’єктів: ресурси, господ.процеси, екон.рез-ти діял-сті, орга-нізаційні форми управління, методи управління, функції управління;

2. складності об’єктів: прості і складні  об’єкти дослідження. До простих відносять об’єкти, які містять кілька елементів ( продукція – її елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність). До складних - об’єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують (ефективність нової технології).

3. відношення об’єктів до сфери діял-сті: матер-техн постачання, збуту, осн. і додатк.вир-ва, управління та ін.

4. зв’язку об’єктів з часом: об’єкти, стан яких оцінюється в минуло-му,  дійсному та майбутньому часі.

5. хар-ру оцінки стану об’єктів: об’єкти, стан яких оцінюється по кількісним хар-кам (ресурси, рез-ти діял-сті); об’єкти, стан яких оцін. по якісним хар-кам (організац.форми, методи і функції упр-ня); об’єкти, які потребують і кількісної і якісної оцінки ( господ. проце-си).

6. тривалості знаходження у полі діял-сті аудиту: об’єкти, які постій-но знах-ся в полі ауд.впливу; об’єкти, по яким здійс-ся періодична ауд. оцінка; об’єкти, які потребують тільки разової оцінки.

7. відношення до виду аудита: об’єкти внутр.аудиту, об’єкти зовн. аудиту.

Визначивши об’єкт контролю, фактори, які впливають на його поведінку, встановлюють його параметри, тобто повноту вивчення об’єкта відповідно до мети контролю.

Об’єктами аудиту є все на що спрямований аудит.

Суб’єктами ЗА можуть бути:

 - Аудитори. Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право займатися АД в Україні (серія А,АБ, Б).

-  Аудиторська фірма – організація. Яка має ліцензію на право здійснення аудиторської роботи на території України і займатись виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть утворюватись на основі будь-якої форми власності і загальний розмір частки засновників (учасників акціонерів), які є не аудиторами у СФ не може перевищувати 30%. Дозволяється займатися АД тільки при наявності хоча б одного кваліфікованого аудитора і не може бути керівником аудиторської фірми,  якщо він не аудитор.

28. Суть аудиторського ризику.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен уявляти, в чому заключається ризик, його суть, складові частини, як його визначити та його максималь-но допустимий рівень.

Аудит.ризик – це припущення, що  аудитор може висловити невідповідну (неадекватну, неправ.) думку щодо фін. звітно-сті клієнта, яка несе суттєву недостовірну інформацію. Тобто ауд.ризик полягає в наступному: аудитор дійшов висновку, що фін.звітність складена правильно і на цій підставі у ауд.висновку стверджує це без застереження,  а в дійсності фін.звітність має істотні похибки.

Для того,щоб запобігти ауд. Ризику або зробити його міні-мальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інфор-мації для дослідження, щоб він міг взти на себе профес. відповідальність. При цьому вар-сть доказів має бути мінімальною. Щоб повністю забезпечити інформ. потреби, аудитору необхідно вивчити бізнес клієнта та його галузеві особливості.

Загальний ауд.ризик включає: власний ризик, ризик контролю, ризик виявлення.

30. Поняття ризику контролю.

Ризик контролю – це припущення, що діючою системою внутр.контролю не будуть виявлені суттєві помилки.

Ризик контролю складаєтся з двох складових: ризик системи б/о та ризик системи внутр. контроля. Ризик сист.б/о – можливо будуть допущені помилки або обман в рез-ті документування господ.операцій, неправильного відображення їх в регістрах б/о та складання фін. звітності. Оцінка такого ризику особливо важлива для аудиторів Укр. Для оцінки величини ризика системи б/о аудитор повинен вивчити хар-р діяль-ності підп-ва-клієнта, відокремити незвичайні, нетрадиційні, надзвичайні операції та встановити їх причини; вивчити систему б/о та процес ведення обліку на даному підп-ві; склад та квалі-фікацію робітників бухгалтерії, посадові інструкції. На величину ризика впливає факт виявлення помилок в сист. б/о попередньою ауд.перевіркою та збільшує ризик.

Аудитор повинен оцінити такі складові частини внутр.контролю: 1.організаційну систему; 2. сис-тему документації та інформації; 3. матер.засоби захисту – наявність спец.обладнаних приміщень, дверей, сейфів, охорони, сигналізації та ін.; 4.штат –політика підп-ва по відношенню до кваліфікації та компетентності спеціалістів; 5. си-стема нагляду.

Після оцінки сист.внутр. контролю аудито може приступати до планування ауд.перевірки.

Допоміжним засобом при оцінці систем б/о та внутр.контролю є анкети, де викладені питання, які аудитор повинен задати.

29. Поняття власного ризику.

Власний ризик – являє собою усі можливі ризики, пов’язані з функціонуванням підп-ва, тобто це всі помилки, які можуть бути допущені в рез-ті діял-сті підп-ва. Ризик виникнення таких помилок пов’язан з дієюрізних факторів: внутр та зовнішних, а також ринком збуту продукції, заг.орг-цією та структурою під-ва, політикою управління та господарювання, кадровою політи-кою, кваліфікацією робітників.

Власний ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій стадії аудиту, коли він тільки знайомиться з діял-стю підп-ва, умовами його роботи, структурою та орг-цією управління та ін. Аудитор для цього використовує інформацію на-дану підп-вом-клієнтом та з зовн. джерел. Власний ризик оцінюється на рівні фін.звітності.

31. Поняття ризику виявлення.

Ризик виявлення- припущення,що суттєві помилки можуть залишитися невиявленними під час ауд.перевірки. Визначен-ня аудитором величини ризику виявлення тісно пов’язане з величиною ризика систем обліку та внутр.контролю. Ризик виявлення- це та частка похибки (погрешности) під час проведення ауд. перевірки, яку аудитор може собі дозволити при вже сформованих па підп-ві сист. обліку та внутр.контро-лю. Ризик контролю та ризик виявлення не залежатьвід аудитора, він не може на них вплинути, в той же час, ризик виявлення є рез-том проведення ауд.перевірки і за цей ризик аудитор несе повну відповідальність.

98. Прогнознозування і облік банкрутства під-в.

      Вільне п-тво в умовах ринкових відносин підвищує роль аудиту, який сприяє залученню акціонерів, інвесторів, своєчасному внеску платежів до бюджету. Підприємець за допомогою аудиту може вирішувати питання попередження банкрутства.

        Виникає банкрутство внаслідок недостатньої активності субєкта підприємницікої діяльності, неспроможності його, як юрид особи, задовольнити у втановлений строк вимог кредиторів і виконати зобовязання перед бюджетом. Причиною цього може бути несвоєчасна  оплата покупцями продукції, робіт, послуг, що знаходяться у різних валютних зонах, зміни курсу валют, та інші фактори, незалежні від  п-тва.

       Підставою для порушення справи про банккрутство є письмова заява будь-якого із кредиторів або боржника  до арбітражного суду . До заяви боржника додається список кредиторів і дебіторів, бух баланс та інша інф-я про його фінансове та майнове становище.

         Із поданої документації, передбаченої  Законом України  про банкрутство, дуже часто неможливо арбітражному суду  визначити фін стан боржника. Для визначення  фактичної платоспроможності боржника залучається аудит, якому необхідно дослідити аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками: встановити строк позовної давності. Крім того, за даними бух баланса аудиту, за завданням арбітражного суду, необхідно скласти висновки про розміщення оборотних активів і пасивів передбачуваного банкрутства. Арбітражний суд при цьому вводить обовязковий аудит щодо справ про банкрутство.

Аудитор має провести глибокий економічний аналіз  фін стану боржника. Для цього необхідно розрахувати  і проаналізувати співвідношення таких фін показників:

Чистого прибутку до суми всіх активів

Оборотних активів до суми всіх активів

Всіх пасивів (зобовязання) до суми активів (кошти)

Надходження готівки від операцій за основною діяльністю до всіх зобовязань

Оборотних активів (- витрати  майб періодів) до суми термінових зобовязань

Розміру власних коштів до  загальної величини  оборотних коштів

Розміру власних оборотних коштів до вартості запасів.

В міжнародній  практиці для визначення  ознак банкрутства п-тв використовується формула “Z-рахунку” Е. Альтмана:

Z-рахунок  = ( Оборотний капітал/ Всі активи * 1,2) + ( Нерозподілений прибуток/ Всі активи *1,4) + ( Доход від основної д-ті/ Всі активи *3,3) +      ( Ринкова вартість простих та привілейованих акцій/ Всі активи  *0,6) + Обсяг продажу / Всі активи * 1

Якщо після розрахунків виявиться, що “Z-рахунок” дорівнює або менше 1,8; то ймовірність  банкрутства цього п-тва дуже висока. При значенні Z-рахунка  від 1,8 до 2,7 – ймовірність висока;  від 2,8 до 2,9 – банкрутство можливе; від 3,0 і вище – ймовірність банкрутства дуже низька.

Потім аудитор робить висновки передусім пр можливість відновлення ділової активності  і ліквідації фін скрути . Якщо таке неможливе, то аудит обгрунтовує докази арбітражному суду для оголошення боржника банкрутом.

63. Аудит нематеріальних активів.

Джерела інформації та об’єкти контролю:

1) первинні документи, про надходження, передачу, реалізацію, інвентаризацію ліквідацію об’єктів НМА: накладні, акти прийому – передачі, акти ліквідації, відомості нарахування амортизації (зносу), довідки, акти переоцінки, техн. обслуг-ня НМА підрядними організаціями.

2) регістри аналіт. і синтет. обліку: інвентарні картки з обліку по окремих об’єктах НМА; описи інвентарних карток з обліку ОФ; інвентарні списки НМА, які ведуться МВО структурних підрозділів підприємства, де вони використовуються або їх місцезнаходження; оборотні відомості в бухгалтерії у розрізі груп, об’єктів ОФ по МВО та підприємству; Книга  головних рахунків, баланс.

До складу нематер.активів входить придбані під-вом права на користування землею, водою, ін.прир.ресурсами, промис-ловими зразками, товарними знаками, об’єктами промислової та інтелектуальної власності та ін. майнові права.

Напрямки і послідовність аудиту:

1) перевірка обґрунтованості складу НМА: а) по об’єктах, які внесені засновниками підприємства в СФ; б) по об’єктах, які придбані за плату; в) по об’єктах, які одержані безкоштовно від юридичних та фізичних осіб;

2) перевірка оцінки немат.активів- перевіряється відображена в обліку вартість нематер.активів, при цьому слід враховувати, що нематер.активи відображаються за первісною вар-стю, яка скла-дається з фактич.витрат на придбання та приве-дення до стану готовності до використання з запланованою метою.

3) перевірка правильності відображення операцій з надходжень НМА та їх безкоштовним отриманням, з урахуванням нарахованого та сплаченого ПДВ. Перевіряються первинні док-ти по  надходженню НМА.

4) перевірка операцій по реалізації НМА і передачі безкоштовно іншим підприємствам.

5) перевірка обґрунтованості нарахування зносу НМА і їх списання як використаних. Аудитор з’ясовує на які НМА нарах-ся знос, встановлює правильність визначення норми зносу, яка виз-нач-ся виходячи з терміну їх корисного вико-ристання. Метод амортизації НМА обирається під-вом самостійно виходячі з умов отримання в майбутньому екон. вигід. Якщо такі умови визна-чити неможливо, то викор-ся прямолінійний метод амортизації.

6) контроль правильності і обґрунтованості бухг. записів в облікових реєстрах і звітності.

7) перевірка відображення в б/о рез-тів інвента-ризації НМА. При виявленні нестач важливо встановити розмір збитку. При встановленні ви-нуватців  необхідно встановити правильність нарах-ня сум, які потрібно утримати та відобразити правильно на рахунках б/о.

100. Основні задачі аудиту реалізації продукції.

1.  Перевірка відповідності фактичної оцінки готової продукції  методу оцінки, встановленому обліковою політикою п-тва.

2.  Перевірка відповідності  оцінки відвантаженої продукції  методу оцінки, встановленому обліковою політикою п-тва.

3.  Перевірка правильності відображення в обліку  продукції, виробленої із давальницької сировини.

4.  Перевірка повноти відображення в обліку  виробленої продукції.

5.  Перевірка повноти відображення в обліку відвантаженої і реалізованої  продукції.

6.  Перевірка правильності обліку готової продукції на складі.

7.  Перевірка правильності відображення  в обліку результатів інвентаризації готової продукції.

8.  Перевірка обгрунтованості записів на рахунках бухгалтерського обліку з метою забезпечення достовірності даних про реалізацію продукції  в бухгалтерській звітності підприємства-клієнта.

Перевірка правильності складання облікових регістрів, тотожності записів операцій з реалізації продукції  з записами в Головній книзі.

Перевірка оформлення накладних на відпуск пр-ції, одержання довіреностей, виконання умов договорів про сплату реалізованої пр-ції, відображення данних з реал-ції пр-ції в податковому обліку. Правильність визначення курсових різниць при експорті пр-ції- перерахунку підлягає заборгованість нерезидентів в валюті за відвантажену пр-цію (монетарна), а при бартері – курсові різниці не врахов-ся (немонетарні).

66. Аудит дебіторської заборгованості.

ДЗ – це сума заборгованості дебіторів під-ву на певну дату.

Нормативна база: ЗУ “Про б/о і фін.звітн.в Укр”, ПСБО 1 “Загальні вимоги до звітності”, №2 “баланс”, №3 “Звіт про фін.рез-ти”, 4 “Звіт про рух грош.коштів”, 10 “Дебіт.заборг.”, 15 “Дохід”, 16 “Витрати”.

Вся сума ДЗ під-ва поділяється на довгострокову (яка не виникає в процесі нормального операційного циклу та буде погашена після 12-ти місяців з дати балансу) та короткострокову ( яка виникає в процесі нормального операц. циклу та буде погашена протягом 12-ти міс.з дати балансу). У першому випадку ДЗ відобр-ся в балансі в першому розділі як необоротні активи, а в другому – як оборотні активи. В балансі ДЗ представлена цілим рядом статтей: “Довгострокова ДЗ”, “Векселя отримані”, “ДЗ за товари, роботи, послуги”, “ДЗ по розрахункам”, “Інша поточна ДЗ”.

Задачі аудиту ДЗ:

1. Перевірка наявності та правильності оформлення первич. док- в;

2. оцінка синтет. та аналіт. обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків;

3. контроль правильності перенасення сальдо при трансформації старої форми балансу в нову;

4. оцінка стану ДЗ;

5. перевірка правильності розрахунків по ДЗ;

6. правильність оцінки ДЗ, розрахунок величини резерва сумнівної заборгованості;

7. перевірка класифікації ДЗ;

8. оцінка стану внутр.контролю та аудиту ДЗ;

9. перевірити співставність показників фінанс. бухгал. та не бухг. звітності відносно ДЗ.

Етапи аудиту ДЗ:

1. Підготовчий етап: аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію для знайомства з підп-вом-клієнтом, в т.ч. загальні дані про реал-цію продукції та ДЗ.Збирая загальні відомості аудитору необхідно визначити мінімал. перелік  інформації, яка повинна бути надана клієнтом:

- перелік видів або категорій продукції, яка реал-ся в кредит;

- кіл-сть та адреса центрів по відвантаженню товарів;

- хар-ка клієнтів;

- список основних покупців ( в порядку зменшення об’єму отриманих товарів);

- об’єм реал-ції та виставлених рахунків;

- торгова та фін. політика підп-ва: спосіб реал-ції товарів, сист.реклами, тарифна цінова політика, надання відсрочки або знижок, визначення безнадійних або сумнівних боргів;

- заг.схема системи виставлення рахунків;

- елементи системи внутр.контролю за станом ДЗ.

Важливим кроком аудитора є оцінка системи внутр.контролю ДЗ. Рез-ти оцінки повинні бути задокументовані аудитором та представленні у вигляді роб.док-ту.

Також на цьому етапі аудитору потрібно оцінити величину аудит.ризику. Аудитор повинен визначити які методи та підходи він буде використовувати. Найбільш правильним буде використання таких методів: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд. Після цього аудитор складає план та программу перевірки ДЗ.

2. Проміжний етап. Аудитор аналізує правильність складання фін.звітності та відображення у ній ДЗ за 9 місяців звітного періода та при виявленні вагомих недоліків в письмовій формі інформує про це підп-во.

3. Фізична перевірка. Головна ціль- засвідчитися в реальному існуванні залишків ДЗ та з’ясувати, кому вони належать.

4. Основний етап- проводиться після закінчення звітного періоду. Аудитор здійснює певні аудит.процедури по перевірці  ДЗ по встановленим критеріям оцінки фін. звітності.

Особливо потрібно приділити увагу, чи були платежі, які незаконно привласнені або записані в неправильному фін.періоді. Це зона високого ризику перевірки дебіторів. Аудитор повинен вибірково отримати підтвердження від дебіторів про існуючи суми заборгованості.

Аудитор повинен переконатися, що вся відображена заборгованість належить під-ву-клієнту; необхідно проконтролювати правильність оцінки ДЗ у відповідності з обліковою політикою під-ва. ДЗ повинна включатися в валюту баланса за чистою реалізац-ю вар-стю, тобто за минусом безнадійних та сумнівних боргів. Аудитор повинен переконатися, що створені достатні резерви сумнівної заборгованості та списані безнадійні борги на витрати звітного періоду. Величина резерву сумнівних боргів  визначається як добуток поточної ДЗ відповідної групи та коефіцієнта сумнівності. Коеф.сумнівності визнач-ся самим під-вом вихдячи з досвіду за минулі роки. Особливу увагу аудитор повинен приділити контролю заповнення спеціально передбачених строк звітних форм данними звітного періода та перенесенню сальдо попереднього періоду.

Аудитор також повинен з’ясувати чи існує операційна ДЗ, термін погашення якої перевищує один рік.

В Звіті про фін.рез-ти аудитор перевіряє правильність заповнення строки 090 “Інші операційні витрати” у частці віднесення сумнівних та безнадійних боргів, а в Звіті про рух грош.коштів- строк.080 “Зменшення (збільш) оборотних активів” – зміна сальдо операц.поточної ДЗ.

5. Заключний етап: отримана в процесі перевірки інформація повинна бути оформлена у вигляді роб.док-в як частина ауд.досье. Якщо отриманої інф-ції достаньо аудитор робить ауд. висновок, в іншому випадку – він повинен змінити план та програму переврки або відмовитися від надання ауд.висновку.

99 Аудиторська оцінка ефективності інвестицій.

Аудит інвес-цій під-ва здійснюється за ініціативою екон-го субєкта. Метою аудиту інвес-й під-ва є аналіз його інвестец.дія-ті,виявлення резервів і несення рекомендацій щодо поліпшення ціє дяльності. До обєктів аудиту інвестицій під-ва відносять: інвестиційні вкладення майнових та інтелектуальних цінностях, інвестиційну та іноваційну діяльність, яка включає планування і фінансування кап.вкладень, БО та звітність з інвест.діяльності. Методика аудиту інвестицій під-ва містить кілька етапів:

1)інвентаризація реальних і фін.вкладень під-в. аудитор перевіряє фактичну наявність обєктів, придбаних в порядку кап.вкладень, тех.документацію на них, правильність оформлення актів введення в експлуатацію приймання передачі інвентарних карток , їхні описи, інвентарні списки на ці обєкти за місцями їх знаходження та експлуатації. При перевірці фактичної наявності нематеріальних активів придбаних у порядку інвестицій звертають увагу на обгрунтованість їх оприбуткування за наявністю документів, на підставі яких оформлено придбані майнові права, і документів, що описують обєкти необор.активів(НА). При інвентаризації обєктів винахідницьких, авторських, патентних прав, прав на промислові зразки і корисні моделі, інших видів інтелектуальних інвестицій аудитор повинен переконатися в наявності охоронних документів, що підтверджують права під-ва на ці обєкти, і перевірити їх дійсність. Інвентаризація фін.вкладень під-ва проводиться звіркою факт.наявності ЦП та їхніх реквізитів з даними описів (реєстрів, книг), що зберігаються в бухгалтеріїї.

2)оцінка вартості обєктів вкладень коштів і законності відображення витрат, повязаних з інвестуванням. Перевіряють законність і обгрунттованість витрат по кап.вкладеннях при придбанні ОЗ, відповідність їх затвердженій технічній документацій та джерелами фінансуваня.

Під час перевірки визначають правильність первинної оцінки фін.інвестицій на підприємстві тобто визначення с/в, по якій фін.інвестиції відображаються в БО в момент їх придбання. В цьому випадку аудитор керується П(С)БО 12 “Фін.інвест.”, 7 “Основні засоби”.

Під час аудиту кап.інвестицій визначають правильність розподілу витрат, що включаються до с/в та утворюють кап.інвест. Аудитор перевіряє ведення аналіт.обліку кап.інвест.за видами ОЗ, інших НМА, а також за окремими обєктами кап.вкладень (інвентарними обєктами).

Для перевірки правильності визначення вартості деяких обєктів іноваційної сфери та інтелектуальних інвестицій “ноу-хау” слід залучити фахівців для проведення технікоекономічної експертизи.

При перевірці правильності визначення вартості НМА, придбаних в порядку інвестицій, слід урахувати, що вартість таких обєктів формується виходячи з фактичних витрат інвестора на придбання і доведення їх до стану придатних до використання. Оцінючи фін.вкладення, аудитор повинен переконатись, що вони приймаються до обліку в сумі фактичних витрат інвестора на їх придбання.

3)перевірка постановки обліку на під-ві.

Потрібно переконатись що порядок обліку інвестицій на під-ві здійснюється згідно нац.стандартів з БО та відповідає діючому законодавству.

БО обєктів ОЗ придбаних В порядку кап.вкладень ведуть на активному бал.рахунку 10 “ОЗ” і на пасивному регулюючому с/р 131 “ Знос ОЗ”. Для обліку витрат на придбання або створення не мат. і мат. необоротних активів призначено рахунок 15 “Кап.інвестиції”.

Якщо в порядку кап.інвест.на під-во надійшло обдаднання, що потребує монтажу, а також буд.матеріали і конструкції то для їх обліку використовують с/р 152 “Придбання (виготовлення) ОЗ” та с/р 205 “Буд.мат.”. аналіт.облік кап.інвест. ведеться  вдповідно за видами ОЗ, інших НМА, НА, а також за окремими обєктами кап.вкладень. БО НА ведуть на активному б/р 12 “НМА” і на пасивному регулюючому с/р 133 “Знос НА”. Придбання та виготовлення НА відображається через кап.інвест. (рах.15). аудитор повинен переконатись, що аналіт.облік НА ведеться за їхніми видами і окремими обєктами. При виченні прийнятого на під-ві порядку БО фін.інвест.потрібно проконтролювати правильність оприбуткування ЦП і переконатися , що залежно від строків вкладень, фін.інвест.відоб-ся на рахунках 35 “Поточні фін.інвестиції” та 14 “Довгострокові фін.інвест.”, аналіт.облік ведеться за видами фін.вкладень та обєктами інвестування. При цьому побудова аналіт.обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про фін.вкладення в обєкти як на території У так і за рубежем. Аудитор повинен перевірити також порядок відображення в обліку доходів від фін.та реальних інвест.під-ва і внесення їх до складу фін.результатів.

На завершення аудитор звіряє сальдо по рахунках 10, 13, 12, 15, 14,35 в Головній книзі з даними наведеними в формах №1 “Б”, №2 “Звіт про фін.результати”, №3 “Звіт про рух грошових коштів”. За результатами звірки складають АВ, в якому викладають думку про відповідність фін.звітності під-ва – клієнта реальному стану справ, про вирогідність і повноту відображення в обліку інвестицій.

82. Організація внутрутрішнього аудиту.

Організація ВА є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрі-шньогоспод. контролю на під-ві. На сьогодні в Укр недооцінюється значення ВА як самостійного виду аудиту ( у ЗУ “Про аудит.діяльність” внутр. аудит взагалі не згадується). В Укр ще ВА не набув поширення, оскільки відсутня у достатньому обсягу необхідна інформація про методику створення, роль, функції, обєкти, прийоми і способи ВА.

ВА – це організована на під-ві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регла-ментована внутр.док-ми система контролю за додержанням встановленого порядку здійснення б/о і надійністю функціонування системи внутр. контролю.

Одним з основних завдань ВА є контроль за ста-ном і функціонуванням системи внутрішньогосп. контролю. ВА здійс-ся у великих акціон. товариствах, корпораціях. Тому основним критерієм буде масштаб діял-сті під-ва, від якого залежить:

- чи потрібен додатковий контроль за діял-стю під-ва,

- чи має під-во у своєму розпорядженні достатні кошти для утимання служби ВА.

Форма орган-ції служби ВА на конкретному під-ві має обиратися власником або керівником залежно від мети і завдань, поставлених перед цією службою. Служба ВА повинна бути укомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які зможуть виконувати покладені на них функціональні обо-вязки. Важливе значення має те, яке місце посідає служба ВА в організаційній структурі під-ва, оскі-льки від цього значною мірою залежить ступінь обєктивності рез-тів діяльності її. Обєктивність ВА забезпечується ступенем йоо незалежності в організаційній структурі управління під-вом.

Типові функції ВА можуть охоплювати:

1) перевірку систем б/о і внутр.контролю;

2) перевірку бухг. й оперативної інформації;

3) перевірку додержання законів та ін.норматив-них актів, вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керів-ва або власників;

4) перевірку діял-сті різних ланок упр-ня під-вом;

5) оцінку ефективності механізму внутр. контролю;

6) перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна під-ва;

7) роботу над спеціал.проектами і контроль за окремими елементами структури внутр.контролю;

8) оцінку використовуваного підп-вом програмного забезпечення;

9) спеціальні службові розслідування окремих випадків;

10) розробку і подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків.

Рез-ти проведення ВА, як комплексного, так і по окремих ділянках роботи, слід оформлювати спеціал.док-ми. За рез-ми ВА по окремих обєктах досліджень це може бути доповідна записка на ім’я керівника або власника підп-ва. За рез-ми ВА по всіх обєктах перевірки на підп-ві, який слід провадити не менше одного разу на рік, таким док-том м.б. акт ВА господ.діял-сті підп-ва.

Продолж. Пит.99

В умовах ринк.економіки одним із важливих завдань аудит.експертизи є оцінка ефективності інвестиц.проектів оновлення і техніч.переосна-щення вир-ва з метою одержання під ці проекти коштів. Такі кошти можна отримати у формі кредитів у комерційн.банках, інвестиц.фондах, від продажу цінних паперів, відрахувань від позабюджетних фондів або міжнародних фондів підтримки. Для обгрунтування ефективності фінанс-ня необхідно скласти інвестиційну програму, де чітко визначити мету і розмір фінан-ня, фактори, які сприяють зростанню прибутку, і строк окупності позичкових коштів.

105. Структура договору.

Детальна структура договору може бути різною,  проте  його форма в цілому повинна відповідати  загальноприйнятій  в  Україні формі складання договорів. У преамбулі договору  після  зазначення назви та номера договору, місця й дати  його  підписання,  повинні бути приведені назви  сторін,  які  склали  договір  (замовник  та виконавець), та прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони. Розділ "Предмет   договору" повинен містити назву аудиторської  послуги  ("проведення аудиту" або "аудиторська перевірка"), мету аудиту й характеристику масштабу аудиту. Розділ "Зобов'язання сторін" повинен містити перелік та характеристику зобов'язань, які бере на себе кожна з сторін. При цьому, перелік зобов'язань замовника  повинен містити наступні положення: 1) надання аудиторам можливості доступу до будь-яких записів, документації та  іншої  інформації,  яка  запрошена  у  зв'язку  з аудитом; 2) відмова  від  будь-яких  дій, які здійснюються з метою виявлення впливу на думку аудитора; 3) зобов'язання по прийому й оплачуванню робіт; 4) інші зобов'язання. Перелік зобов'язань аудитора повинен містити: 1) дотримання умов конфіденційності  інформації та інших принципів аудиту; 2) опис форми, в якій замовнику  буде  видана  інформація  про результати проведеної аудитором роботи (обсяг та  склад  переданої замовнику документації); 3) дотримання вимог до якості у відповідності до стандартів та норм аудиту, законодавчих актів  та  інших  критеріїв; 4) зобов'язання  інформування  замовника  у  випадку,  якщо  у процесі роботи виявиться її недоцільність.

Розділ "Порядок здавання та прийому робіт" повинен містити перелік, характеристику та послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та порядок  оформлення відмови  замовника від прийому виконаної роботи. Розділ "Термін виконання робіт" повинен   містити тривалість виконання роботи, дати  її  початку  та  закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи. Розділ "Вартість робіт та порядок  розрахунків" містить відомості про розмір та порядок оплачування за виконання робіт. Розділ "Відповідальність  сторін" містить умови відповідальності кожної сторони. В умовах  відповідальності   замовника   повинні   міститися положення: 1) відповідальність за достовірність наданої   аудиторам інформації; 2) відповідальність за виявлені відхилення та  порушення, за фінансові результати та звітність по них; 3) відповідальність у випадку   невиконання   рекомендацій аудитора; 4) відповідальність  за  невиконання  зобов'язань  прийому  та оплачування робіт; ін.  В  умовах  відповідальності  виконавця   повинні   міститися положення: 1) відповідальність за якість виконаних робіт; 2) відповідальність за дотримання термінів робіт; 3)  відповідальність  за  дотримання  принципів   аудиту   при виконанні робіт; 4) інші види й умови відповідальності.

Розділ "Термін дії договору"  містить  вказівку  на  дати початку та закінчення дії договору.  Розділ "Реквізити  сторін"  містить  юридичні  адреси  та платіжні реквізити кожної сторони.  Розділ "Особливі умови" містить  положення,  які  сторони вважають за необхідне обумовити, і які не знайшли  відображення  в попередніх  розділах  договору.   Тут,   зокрема,   повинні   бути обумовлені наступні положення: 1) вказівка на те, що у зв'язку з сутністю перевірки та  інших притаманних аудиту обмежень, існує можливість і навіть імовірність того,  що  будь-які  навіть  суттєві  помилки  можуть   залишитися невіднайденими; 2) умови відмови виконавця від продовження робіт на будь-якому етапі; 3)  умови подовження терміну виконання робіт; 4) порядок розв'язання спорів по даному договору.

Додаток до договору.

Окремі   положення   договору    можуть    пояснюватися додатковими  документами  (додатками  до   договору).   Наприклад, терміни виконання робіт можуть регламентуватися календарним планом робіт; розмір  то  порядок  оплачування  -  протоколом  узгодження договірної ціни та ін. В цьому випадку в тексті договору робиться  посилання  на  ці документи   й  вказується,  що  вони  є  невід'ємним  додатком  до договору. Склад та зміст додатків можуть бути різними у залежності від конкретної ситуації.

71. Аудит розрахунків з робітниками та службовцями.

До перевірки розрахунків з робітниками включають роз-ки:

-з підзвітніми особами

-по оплаті праці

-з органами соц.страхування

Аудит розрахунків з підзвітніми особами  проводиться на основі обл. політики під-ва (накази); наказів на відрядження; авансових звітів; журналу обліку з підзвітніми особами(№3). Цей аудит починається з суцільної перевірки авансових звітів. Перевіряється: дотриманя норм по оплаті відряджень, своєчасність складання авансових звітів; чи не було випадків виплати авансів підзвітнім особам, якщо не погашений раніше виплачений аванс; правильність оприбуткування МЦ, куплених за рахунок підзвітніх сум; правильність відображення операцій по обліку роз-ів з підзвітніми особами.

Аудит разрахунків по оплаті праці проводиться, використовуючи н/а з оплати праці , первинні документи (табель обліку робочого часу , трудова угода, штатний розклад, накази) .

На початку аудиту вивчається орг-ція та ефективність праці, правильність застосування та дотримання умов оплати праці робітникам, наявність колективного договору, де обумовлено: форми і системи оплати праці, мінімальна тарифна ставка, норми праці, розцінки, посадові оклади, види і розміри доплат, надбавок, премій, винагород та ін.компенсаційних виплат, умови оплати праці за понаднормовий час, за нічний час, за простій, у вихідні дні. Необхідно обов”язково звірити залишок по рах.66 “Розрахунки з оплати праці”, який відоб-ся в балансі, з даними аналітичного обліку.

Аудитор вибірково перевіряє нарахування ЗП. При чому перевіряє: документальне оформлення приймання та звільнення робітників у відділі кадрів, наявність табелів,  правильність нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, правильність утриманння прибуткового податку. Облік робочого часу здійс-ся за допомогою табеля, де відоб-ся час, відпрацьований кожним робітником. При відрядній формі оплати праці даних табеля недостатньо, необхідні ще відомості про обсяг виконаних робіт. Особлива увага приділяється перевірці розрахунково-платіжних відомостей по видачі ЗП, т.як мають місце випадки підробок при виплаті з/п робітникам. При вивченні виплат з/п за одноразові роботи за трудовими угодами необхідно з”ясувати, чи дійсно виконувалася та чи інша робота. Крім цього, необхідно перевірити правильність підрахунку итога сум до видачі як вертикально, так і горизонтально.

Аудитор вивчає дотримання порядку нарах-ня середньої з/п при розрахунках відпусток, оплати компенсації за невикор.відпустку, при нарах-ні допомоги по тимчас.нездатності. Перевіряється період, за який розрах-ся середня з/п, виплати які включаються до середньої з/п.

Крім правильності нарах-ня з/п, ще аудитор перевіряє правильність утриманнь їз з/п. Утримання їз з/п можуть провадитися тільки у випадках, передбачених закон-вом. Види утримань: прибутковий податок, внески до Пенсійного фонду 1% або 2%,  внески на страх-ня на випадок безробіття – 0,5%, профспілкові внески, внески до фонду соц.страх-ня 0,25 та 0,5%, суми за виконавичи листами, не повернуті вчасно підзвітні суми, позики та ін.

Аудит розрахунків з органами соцстраху -  за допомогою розрахункових відомостей по фондах соцстрахування, пенс.фонду, платіжні віжомості на перерахування коштів фондам, заяви, рішення, накази.

В першу чергу аудитор перевіряє заборгованість по фондах і встановлює причину її виникнення. Особливу увагу аудитор звертає на виплату допомоги з фонду соцстраху. Встановлює чи були підстави на виплату допомог. Аудитор перевіряє правильність відображення ставок відрахувань: з пенс. фондом – 32 %, з фондом  соцстраху – 2,5 %, з фондом соцстраху на випадок безробіття – 2,5%, з фондом від нещасного випадку- в залежності від виду діяльності.

103. Аудит НЗВ.

  Аудиторська перевірка торкається також перевірки достовірності показників “незавершеного виробництва”. Аудитор може скласти аудиторську програму для незавершеного виробництва, яка передбачає можливість вибору процедур (додаток 3). Реалізація цієї програми дозволить отримати об`єктивні дані про ефективність контролю та достовірність облікових записів.

 Важливе значення має перевірка організації та стану обліку незавершеного виробництва та руху деталей по всім статтям обробки. В ході аудиту також слід перевірити своєчасність та правильність інвентаризації незавершеного виробництва  та оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку.

 Перш за все аудитору потрібно проаналізувати періодичність та порядок проведення інвентаризацій незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні та порівняльні відомості. Якщо в представлених документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок чи про формальний характер інвентаризації, чи про гарну організацію оперативного та бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва.

 Для підтвердження одного з припущень аудитор може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва. Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в межах цього варіанту обліку формуються показники, котрі відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції. Номенклатура напівфабрикатів, що перевіряються,  визначається з обліком технологічних особливостей підприємства. Як правило, перевіряються найбільш дорогоцінні напівфабрикати.

 Якщо в ході вибіркової перевірки виявлені значні відхилення (наприклад більше 10% від перевіряємої номенклатури), то можна зробити висновок про формальний характер інвентаризацій, які проводяться. Для зниження ризику слід провести суцільну інвентаризацію незавершеного виробництва. Якщо ж вибіркова інвентаризація незавершеного виробництва не виявить відхилень, то підтверджуються обсяги незавершеного виробництва, вказані в даних оперативного обліку руху напівфабрикатів власного виробництва чи аналітичного обліку.

 Підтверджуючи достовірність оцінки незавершеного виробництва, аудитор перевіряє правильність застосовуваних норм (якщо такі встановлені на підприємстві) і здійснює арифметичний контроль розрахованих показників.  При цьому слід враховувати, що на підприємствах з індивідуальним та дрібносерійним виробництвом, які застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. У крупносерійних та масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається з суми прямих витрат (матеріали та основна заробітна плата), розраховуємих за нормами по кожному калькуляційному об`єкту (виробу, деталі і т.д.), та суми інших (непрямих витрат), які визначаються у відсотках до прямих витрат.

 Всі виявлені відхилення фіксуються в робочих паперах аудитора.

 Оцінка правильності розрахунку с/в продукції виконується шляхом арифметичного контролю даних відомості зведеного обліку витрат. Причому при нормативному методі обліку витрат собівартість продукції визначається як алгебраїчна сума нормативної собівартості, врахованих змін норм та врахованих відхилень від норм. При ненормативних методах собівартість розраховується як сума залишку незавершеного виробництва на початок місяця та витрат за місяць мінус залишок незавершеного виробництва на кінець місяця.

 Інформація про виявленні в процесі перевірки відхилення аналізується аудитором при підтвердженні звітності.

104 Аудит в комерційних банках.

 Законодавством передбачено проведення щороку обов'язкового аудиту фінансової і господарської діяльності комерційних банків. Обов'язковий аудит обмежується підтвердженням балансу і фінансової звітності банку за звітний рік. Замовником аудиту є сам банк, він же сплачує вартість аудиторських послуг.

 Аудит діяльності комерційного банку здійснюються за певними об'єктами, що входять до системи його функціонування.

 Юридична правомочність банку як об'єкт аудиту перевіряється з питань додержання законодавства про банки і банківську діяльність, господарські товариства, ЦП, а також нормативні акти НБУ, якими регулюється порядок створення і діяльності комерційних банків. Зокрема, аудиторами перевіряються наявність статуту банку та порядок його затвердження засновниками, а також угоди між учасниками про формування статутного фонду банку. Одночасно аудитор встановлює наявність у банку атрибутів юридичної особи — печатки, штампів, емблеми, юридичної адреси та ін. У своїй діяльності аудитор застосовує документальні методичні прийоми контролю — за формою і змістом, зустрічну і логічну перевірку тощо.

 Гроші, їх зберігання та обіг усередині установи банку є об'єктом аудиторського контролю як зовнішнього, так і внутрішнього, затвердженого НБУ з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Зберігання грошей, як знаків національної та іноземної валюти, аудитори перевіряють,  починаючи з грошових сховищ, що знаходяться в установах комерційних банків. Зокрема,  досліджується відповідність нормативним параметрам обладнання для зберігання запасів грошових білетів та металевої монети, грошової готівки оборотної і вечірньої кас (наявність вогнетривких шаф, стелажів та ін.). Аудиторами перевіряється також облік грошей у сховищах та їх обіг у касах установ банків, додержання правил внутрішнього контролю, прийнятого банком, зберігання та обігу грошей. При цьому застосовуються фактичні та документальні методичні прийоми контролю.

Касові операції та інкасація виручки — це об'єкти здебільшого внутрішньобанківського контролю, завданням якого є перевірка роботи прибуткових кас з приймання і перерахування готівки протягом операційного дня. Зокрема, перевіряють оформлення первинних документів клієнтами банку при внесенні готівки, а також громадянами, в тому числі працівниками банку при внесенні грошей у депозит та інших платежах.

 Перевірка аудиторами касових операцій здійснюється відповідно до порядку ведення касових операцій, встановленого НБУ. Для контролю цих операцій застосовуються документальні методичні прийоми, а також різні види експертних досліджень.

Операції банку з іноземною валютою залежать від умов, обсягів і режиму роботи банку. Вони можуть здійснюватися через прибуткові, видаткові, прибутково-видаткові каси та обмінні пункти. Аудиторській перевірці насамперед підлягають організація цих операцій відповідно до нормативних документів НБУ, а також правильність оформлення цих операцій документами, до яких належать: прибуткові касові і валютні ордери при зарахуванні національної та готівки іноземної валюти в касу банку; видаткові касові і валютні ордери при видаванні національної та готівки іноземної валюти із каси банку.

 Розрахункові операції та інші послуги, що здійснюються банками за угодами зі своїми клієнтами, підлягають аудиту щодо своєчасності та достовірності розрахунків по ЗП з працівниками, оплаті поставленої продукції, виконаних роботах та послугах, інших боргових зобов'язаннях. Кредитні операції є об'єктом аудиторського контролю, оскільки вони пов'язані з ризиком несплати позичальником основного боргу і відсотків, що належать банку. Кожний факт кредитного ризику аудитором вивчається окремо, встановлюються першопричини недоліків та вносяться пропозиції щодо запобігання їм у подальшій діяльності.

Господарська діяльність банку як об'єкт аудиту включає доцільність використання інтелектуальних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у забезпеченні виконання функцій банку, визначених законодавчими актами про банки і банківську діяльність. При цьому застосовуються фактичні, розрахунково-аналітичні і документальні методичні прийоми контролю та аудиту.

Ефективність діяльності комерційних банків є об'єктом обов'язкового аудиту відповідно до чинного законодавства. Потреба в цьому зумовлена тим, що засновники, акціонери, населення повинні знати, наскільки захищені їхні вклади від неплатоспроможності і банкрутства банку. Аудитор, застосовуючи розрахунково-аналітичні методичні прийоми, досліджує додержання банком у своїй діяльності економічних нормативів платоспроможності і ліквідності, створення страхових фондів, затверджених НБУ.

Бухгалтерський облік і звітність банку як об'єкт контролю підлягають аудиту з метою встановлення достовірності відображення банківської діяльності в обліку і звітності, які є основним документально достовірним джерелом інформації про діяльність банку. За даними обліку і звітності визначають фінансове становище банку, розрахунки з бюджетом щодо сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та інші показники його діяльності.

65. Аудит грошових коштів.

Аудит грошових коштів в касі.

Ведення касових операцій з 17.04.2001р. здійснюється згідно нового Положення про ведення касових операцій у національ-ній валюті в Україні №72 від 19.02.01р. Дія цього положення не поширюється на господарські операції з готів.коштами в іноз.валюті. Порядок формування в б/о інформації в іноз.ва-лютах регул-ся П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

Задачі аудиту каси та кас.операцій:

1.забезпечення умов зберігання готів.коштів та ін.цінностей в касі, при доставці та здачі їх в банк;

2.дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписок чеків та отримання по ним грошей;

3. дотримання порядку документального оформлення надход-ження грошей в касу та їх видачі;

4. дотримання встановленого ліміту готівки в касі, умов видачі готівки під звіт;

5.своєчасніть та повнота оприбуткування коштів;

6. стан обліку касових операцій.

В іноз.валюті: на підп-вах, які здійснюють грош.операції в іноз.валюті, її облік у касі й відображення операцій у регістрах б/о ведеться в такому ж порядку, як і облік націон. валюти. Аналітичні дані про кошти в іноз.валюті наводяться в гривнях і одночасно в тій іноз.валюті, в якій здійсн-сь господ. операція. У касі під-ва для відображення грош. операцій за кожним видом іноз.валюти ведеться окрема касова книга, а в бухгалтерії операцій відоб-ся в окремому для кожного виду валюти Журналі 1 і відомості до нього.

В націон.валюті.

Аудит грош.коштів в касі можно поділити на такі етапи:

- дотримання касової дисципліни: дотримання встановленого ліміту готівки в касі, своєчасність та повнота оприбуткування готівки та здачі виручки чи невикористаної за цільовим призначенням готівки до банку на поточний рахунок; дотримання правил розрахунків готівкою, дотримання правил ведення касових операцій, правил прийому та видачі грошей з кас, ведення касової книги;

- правильність оформлення касових документів і ведення обліку касових операцій;

- перевірка достовірності і правомірності здійс-ня кас.операц.

Аудит кас.операцій починають з перевірки фактичної наявно-сті грошей в касі. Аудитор пропонує касиру скласти звіт на момент перевірки.  Касир складає та надає аудитору покупюрний опис готів.коштів, а також розписку, в якій зазначає, що всі прибуткові і витратні док-ти включені до звіту і на момент інвентаризації неврахованих грошей, цін.паперів, бланків суворого обліку та ін.цінностей у касі немає. Факт.залишок коштів аудитор звіряє з обліковими даними на початок інвентаризації, після чого складає відповідний робочий док-т (заключення про перевірку каси).

Перевірка повноти й своєчасності прибуткування гот.коштів: аудитор звертає увагу на те, для яких цілей  була отримана готівка, на наявність на корінцях чеків підписів осіб, які мають право підпису таких док-в, на дати отримання. Дата, зазначена на корінці грош.чека, має відповідати даті виписки банку, даті, яку касир проставляє на прибутковому касовому ордері, що засвідчує факт прибуткування отриманої в банку суми готівки у касу під-ва. Якщо під-во здійснює реал-цію товарів за готівку, яка вноситься через власну касу під-ва, аудитор перевіряє своєчасність і повноту оформлення прибуткових касових ордерів, наявність на таких ордерах дозвільного підпису гол.бухгалтера. Також перевіряється наявність відбитку круглої печатки під-ва на обох частинах прибуткового касового ордера. При направленні готівки в інші каси під-ва перевіряється наявність договорів на повну матер.відповід. із касирами, які отримують готівку для подальшої її видачі. При проведенні розрахунків готівкою під-в сфери торгівлі, гром.харчування та послуг їз застосуван-ням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або викор-ням розрахункових книг (РК) оприбуткуванням є здійс-ня під-вами обліку готівки через РРО або РК їз складанням звітів у Книзі обліку розрах.операцій та оформлення готівки прибутк.касовим ордером і відповідним записом у кас.книзі в день надходження коштів.

Дослідження правильності списання готівки й своєчасності здавання її до установи банку:

Ліміт залишку готівки в касі для кожного під-ва установлюють комер.банки за місцем відкриття рахунка, з урахуванням режиму й специфіки роботи під-ва, й повідомляють його про це письмовій формі. Усю готівку понад установлені ліміти залишку готівки в касі під-ва зобо-в’язані здавати у порядку і строки,встановлені установою банку. У разі,якщо ліміт взагалі не встановлено, вся наявна в його касі на кінець дня готівка має бути здана до банку. У разі якщо одержана в банку готівка викор-ся для виплат, пов’я-заних з оплатою праці, пнсій, стипендій, відряджень, дивідендів, під-ва мають право зберігати її протягом 3-х робочих днів понад установлений ліміт, включаючи день отримання готівки в банку. Готівку, отриману в банку на інші потреби, під-во має видавати своїм працівникам у день її отримання в установі банку. Готівку під звіт з каси під-в видають за умови повного звітування конкретної підзвітньої особи за раніше отримані суми. Якщо працівнику одночасно видана готівка на відрядження та кошти під звіт на вирішення у цьому відрядження виробн. та господ.питань, то підзвітна особа, незалежно від строку відрідження, протягом 3-х днів після повернення з відрядження повинна подати до бух-рії одночасно звіт про суму на виробн і господ.цілі, та авансовий звіт про кошти, витрачені безпосередньо на відрядження.

Якщо працівник витратив власні кошти, то звіт про їх використання він здає у такому ж порядку. Працівник повинен здати звіт в бух-рію на слідуючий день, після видачі під звіт суми, якщо сума видавалась йому на виробничі або господарські потреби.

Аудитор перевіряє терміни складання звітів, своєчасність повернення до каси під-ва залишків невикористаної готівки, наявність оригіналів підтвердних док-в, їх погашення, цільове викори-стання підзвітних сум.

Сума платежу готівкою одного під-ва в розрахунках з іншим під-вом не може перевищувати 3 тис.грн протягом одного дня за одним або кількома платіжними док-ми. У разі здійснення під-ми готівкових розрахунків з ін.під-ми понад установлену граничну суму (3тис.грн) кошти в розмірі перевищення зазначеної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі платника одноразово їз подальшим порівнянням одержаної суми їз затвердженим лімітом каси.

Касові операції оформлюються док-ми, типові форми яких затверджені наказом Мінстату від 15.02.96 №51. Усі надходження й видачі готівки мають бути занесені до касової книги. Прибуткові касові ордери й квітанції до них та видаткові касові док-ти бухгалтер повинен виписувати лише чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп’ютерів. Бухгалтерія повинна зареєструвати прибут. й видаткові касові ордери у журналі реєстрації приб. і видат. кас.док-в. Виправлення помилок у касов.ордерах забороняється. Аудитор перевіряє  наявність у плат.відомостях на виплату з/п, пенсій, стипендій проти прізвищ осіб, яким не видана сума, штампів або напису “Депоновано”, наявність реєстрів депонованих сум. Усі касові док-ти повинні бути укомлектовані в хронол.порядку, пронумеровані й переплетені в окремі папки. Касова книга повинна бути пронумерована, прошнурована, опечатана печаткою та завірена підписами керівника та гол.бухгалтера.

В кінці дня касир робить звіт касира і передає його  в бухгалтерію.

Аудитори викор-ть різні методи фактич. та документ.контролю.Методи і техніку проведення аудиту аудитор визначає у кожному конкретному випадку у відповідності з програмою аудиту та ін. умовами роботи під-ва. В процесі аудиту викор-ть фактичну, екон., аналіт, та експертну перевірки. Касові операції вивчають в суцільному (сплошном) порядку.

Аудитор вивчає правильність кореспонденції рахунків за операціями по надходженню та витрачанню коштів. В обліку для обліку кас.опе-рацій викор-ся рах.30 “Каса”, який має два субрахунка: 301-Каса в націон.валюті та 302 “Каса в іноз.валюті”.

Аудит операцій по рахункам в банках.

Здійс-ся згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Укр в націон.валюті №135. Аудит починається з перевірки дотримання порядку відкриття розрахункових, поточних рахунків в установах банків. Аудитор суцільно звіряє тотожність залишків коштів у виписках банків з рахунків з даними обліку. Аудитор перевіряє повноту та достовірність банковських виписок та доданих до них док-в, правильність віднесення витрат на відповідні рахунки. Після цього аудитор повинен упевнитися, що всі проведені операції черех банк є достовірними та підтверджені відповідними док-ми. Бувають випадки, коли док-ти підроблюються або додаються не повністю,що дає можливість для здійс-ня шахрайства. У випадку виникнення сумнівів у справжності док-тів необхідно провести зустрічну перевірку платіжних док-в. Одночасно перевіряється правильність кореспонденції рахунків та записів в облікових регістрах. Аудитор звертає увагу на правильність оприбуткування в касу коштів, отриманих за чеками. Необхідно також звірити відповідність оборотів по дебету та кредиту рахунка по випискам банка за кожний місяць з даними оборотів згідно облікових регістрів.

При перевірці розрахункових операцій засто-совують метод вибіркової перевірки док-в. Аудитор перевіряє обгрунтованість використання грош.коштів з поточного рахунку під-ва, обгрунтованість списання грош.коштів безпосередньо на витрати вир-ва чи обігу, фінан. рез-ти , видатки майбутніх періодів.

Аудитор перевіряє операції при розрахунках ак-редитивами, чеками з лімітованих чекових книжок. Треба перевіряти відповідність залишків та оборотів по виписках банківз реєстрами б/о, повноту та своєчасність використання акредити-ва, повернення невикорист.залишків, повноту

Прод.пит.65

Оприбуткування матер.цінностей від постачальників, звернувши увагу чи немає подвійної оплати.

По валютному рахунку: методика перевірки така сама як і поточного рахунку, але з урахуванням деяких особливостей:

1. в облікових реєстрах операції відобр-ся в обсягах за видами іноз.валют та з перерахунко відповідно до їх курсу на дату здійс-ня операцій у націон.валюті Укр, правильність відображення курсових різниць;

2. перевірка своєчасності надходжень виручки від реалізації продукції при експорті ( нормативний термін – до 90 днів з дня перетину кордону відповідно до штампа митниці на вантажній товарній накладній про експорт товарів іноз.покупцям)

3. перевірка правомірності здійс-ня операцій з витрачання іноз.валюти на придбання по імпорту ТМЦ, устаткування. Треба аналізувати дані контрактів з іноз.постаччальниками про склад імпорту.

В обліку викор-ть рахунок 31 “Рахунки в банках”, який має субрахунки:

311 “Поточні рахунки в націон.валюті”

312 “Поточні рахунки в іноз.валюті”

313 “Інші рахунки в банку в нац.валюті”

314 “Інші рахунки в банку в іноз.валюті”

88. Особливості планування і проведення аудиту за допомогою комп’ютера.

(норматив №30 “Використання комп’ютерів в аудиті”, 13 “Аудит в умовах ЕОД”).

 Мета і галузь діяльності аудитора не змінюються, коли мова іде  про  перевірку  середовища  електронної  обробки даних (ЕОД). Однак,  прикладна програма може поставити аудитора перед необхідністю використання  комп'ютера як  засобу  контролю.  Ці різноманітні варіанти використання комп'ютера  відомі  як  "Методи Аудиту при Сприянні Комп'ютера (МАСК)". Необхідність  використання  МАСК  виникає  з тих обставин, коли відсутні вхідні документи і неможливо простежити  повний  хід операцій  (контрольний  слід),  а  також  тоді,  коли ефективність аудиту можна   значно    поліпшити    використанням    спеціальної комп'ютерної аудиторської програми.

Виділяють два найзагальніших методи аудиту - програмне забезпечення контролю  і  дані  тесту,  які  використовуються  для забезпечення  завдань  контролю. 

Програмне забезпечення контролю (ПЗК)

 ПЗК    складається    з    комп'ютерних    програм,    які використовуються  аудитором  як частина процедур перевірки,  котрі обробляють дані контрольних тестів системи обліку об'єкту  аудиту. ПЗК  може  являти  собою  пакет  програм,  або окремі програми і утиліти.  Програми можуть використовуватися як високоефективний рахувальний інструмент. При плануванні аудиту  необхідно  розглянути  можливість комбінування  ручного  аналізу  даних  з обробкою на ПЗК.  Утиліти використовуються для того,  щоб виконати загальні функції  обробки даних, сортування, створення і виводу файлів на друк.

Тестування даних. Перевірка  методом  тестування  даних викор-ся під час проведення процедур контролю, отриману вибірку даних вводять у комп'ютерну  систему клієнта і порівнюють з її результатами:  дані тесту,  які викор-ся  для  перевірки  специф.  засобів упр-ня  в  комп'ютерних  програмах  щодо  типу  інтерактивного паролю   і   доступу   до   даних;   на   шляху   операцій   тесту використовується "фіктивний" модуль (наприклад відділ або службова особа),  дії цього модуля  визначені,  результати  порівнюються  з проходженням  даних  через аналогічний модуль програми клієнта.  У тому випадку,  коли контрольні дані обробляються разом з реальними даними   клієнта,   аудитор   повинен  бути  впевненим,  що  після завершення тестування всі  контрольні  записи  будуть  вилучені  з реального розрахунку клієнта.

     Використання МАСК. МАСК може викор-ся для вико-нання різн. процедур перевірки, включаючи: 1) тестування подробиць  обробки  інформації  в  системі  обліку клієнта; 2) аналіт. огляд процедур для   виявлення    незвичайних випадків; 3) доступ до файлів даних і бібліотек; 4) тести на відповідність програмних засобів і систем упр-ня та обліку.

Основні дії аудитора при використанні прикладної програми МАСК: а) Визначення мети прикладної програми; б) Визначення змісту і доступності файлів об'єкту аудиту; в) Визначення  типів  операцій  і  шляхів,  котрі   необхідно перевірити; г) Визначення аудиторських процедур у системі програми; д) Визначення    розподілу    обов'язків між комп'ютерним персоналом та керівництвом; е) Зіставлення вигідності від використання ПЗК з витратами на її впровадження; є) Оцінка   рівня   впевненості,   що  ПЗК  будуть  правильно оформлені і необхідним чином зафіксовані і зареєстровані;          ж) Визначення   дефіциту  в  комп'ютер-ній  техніці  і  вміння користуватися нею; з) Використання функцій   програми   і   оцінка   отриманих результатів.

Аудитору необхідно оцінити вплив системи ЕОД на організаційну структуру користувача програми, оцінити також доступність даних, існування останніх у вигляді файлів, друкованого матеріалу, з'ясувати чи може система генерувати внутрішнє повідомлення, котре можна використовувати під час аудиту, з метою зняття інформації в конкретній точці. Коли існує значна автоматизація облікових процесів, необхідно визначити, як це впливає на оцінку ризику внутрішнього контролю, як змінюється характер таких ризиків.

89. Оцінка ризику ефективності контролю в комп.середовищі.

Загальні засоби управління системою ЕОД можуть істотно впливати на процес обробки операцій у прикладних програмах. У разі, коли такі засоби управління неефективні, може підвищитися ризик виникнення помилки, існування і невиявлення помилок у системі ЕОД. Таким чином, слабкі сторони основних засобів управління ЕОД можуть бути представлені як наявністю слабкої системи контролю прикладною комп'ютерною програмою, так і використанням методів управління без використання комп'ютерів.

Згідно з вимогами Нац. нормативу N 6, аудитор повинен оцінити властивий (притаманний) ризик і ризик невідповідності внутрішньої системи контролю і управління.

Властивий (притаманний) ризик і ризик внутр. контролю в середовищі ЕОД мають окремі властивості: ризик може виникнути через нето-чності при розробці програми, супроводженні і підтримці програмного забезпечення системи, операцій, захисту системи ЕОД і контролю доступу до спеціальних програм управління.

Розмір ризику може збільшуватися через помилки або шахрайство як у програмних модулях, так і в базах даних. Наприклад, треба вжити необхідних заходів, які попереджають виникнення помилок у системах, в яких виконується складний алгоритм розрахунків, оскільки виявити такі помилки дуже важко. Слід розуміти, що деякі системи більше піддаються впливу помилок у результаті неправильних дій оператора, а інші - навмисному перекрученню інформації, яка вводиться, залежно від вказівок вмонтованого контролю програмного комплексу.

Оцінка ризиків- субєктивний процес, використовуя нац.нормативи ауд.фірми повинні розробити тести, які дозволяють зробити аудитору правильну оцінку ризика.

До факторів, які підвищують ауд.ризик, відносяться: децентралізація комп.сіті, географ. віддаленість комп.терміналів, недостатній рівень знань бухг.персонала в обл.інформ.технологій; відсутність внутр.контролю за фукціонуванням комп.середовища, відсутність необхідних заходів по обмеженню несанкціонованого доступу в комп.систему.

До факторів, які знижують ауд.ризик, відносять:

Застосування ліцензіоних систем автоматизації, застосування сучасного програмного забезпечен-ня, наявність та функіонування спец.системи контролю програмного забезпечення, кваліфіц. визначення інформ.політики керівництвом екон.субєкта.

70. Аудит довгострокових зобовязань.

До довгостр.зобов’язань належать: довгостр.кредити банку; ін.довгостр.фін.зобов’язання; відстрочені подат.зобовяз.; ін.довгостр.зобовязання. Для обліку довгостр.зобовязань новим Планом рахунків передбачено рахунки класу 5 “Довгостр.зобовязан-ня”

В облік. політиці під-ва вказується порядок обліку довгострокових зобовязань. Заборгованість по отриманих кредитах та позиках показуються з урахуванням %, які потрібно сплатити на кінець звітного періоду.

При аудиті банківських кредитів а-ру в якості первинних док-в надають: виписки банків, платіжні доручення, меморіальні ордери банку, виписки банку по позиковим рах-кам, кредитні договори, договори застави, додаткові угоди до кред.договорів.

Без підпису гол. бухгалтера або уповноваженої ним особи грошові та розрахнкові док-ти, фін. та кред. зобовязання вважаються не дійсними  і не повинні прийматись до виконання.

Аналітичний облік по банк. кредитам повинен бути організован по видах кредиту, по банках , в яких він був отриманий, по цільовому призначенню кредиту, по строках.

Аудит  довгострокових зобовязань полягає в перевірці :

·  Обгрунтованості включення % по кредитах в соб-сть продукції в залежності від джерела отримання кредиту.

·  Фактичної сплати % по кредиту.

·  Правильність відображення прострочених кредитів та % за ними.

·  Фактичне дотримання цільвого призначення кредиту.

·  Правильність кореспонденції рахунків

Інші довгостр.фінанс.зобов.-сума довгостр.заборгованості під-ва щодо зобов”язань їз залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Напр., це зобов”язання під-ва за довгостр.облігаціями та довгостр. векселями. Аудитор перевіряє правильність придбання облігацій. При придбанні кредитори не отримують права голосу, що дозволяє під-ву – емітенту облігацій залучити кошти і зберегти контроль над капіталом. Виплата відсотка за облігаціями, на відміну від дивідендів, відноситься до витрат, що вирах-ся з доходів при визначенні оподатковуваного прибутку.До вад облігаційних позик відносять те,що виплати відсотка повинні здійс-ся в зазначені дати незалежно від доходу позичальника, у момент погашення облігацій має бути сплачена значна сума коштів. Для реєстрації розміщення облігацій і нарах-ня відсотків за ними компанії ведуть спеціальний журнал розміщення облігацій. Облігаційну позику в цілому хар-ть: сума позики, номінальна ставка відсотка і терміни виплати відсотків; строк позики і графік її погашення. Заборгованість за облігаціями, непогашені знижки і премії відобр-ся в Балансі як довгострокові зобов”язання. Аналітичний облік довгостр.зобов”язань за облігаціями ведеться за їх видами та термінами погашення.

До ін.довгостр.зобов”язань належать довгостр.зобов”язання з оренди та зобов.за розрахунками з ін.кредиторами та за ін.операціями, заборгованість за якими не є поточним зобов-м

Одним із видів довгостр.зобов”язань є відстрочені податкові зобов.- рах.54 “Відстр.под.зобов.”-призначено для відоб-ня тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, що виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними б/о і прибутку, що підлягає оподаткуванню.