Дипломная работа: Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "ВОДА")

Дипломная работа: Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "ВОДА")

Реферат

Об’єкт дослідження - Комунальне підприємство “Виробничо-технологічне підприємство “ВОДА”.

Мета дипломної роботи – дослідження механізму антикризового управління та розробка й обґрунтування практичних заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” та виходу його із кризового стану.

Методи дослідження – теоретичного узагальнення; аналізу і синтезу; ряди динаміки; статистичного аналізу; порівняльний аналіз; метод абсолютних, відносних і середніх величин; табличний, графічний метод;

У дипломній роботі розкриті теоретичні аспекти антикризового управління на підприємстві, визначено сутність та особливості розвитку антикризових процесів, наведені основні форми, методи та алгоритми системи антикризового управління. Проведений аналіз виробничо-господарської діяльності КП “Втп “ВОДА” за 2004-2006 рр.

У ході виконання проектного розділу запропоновано впровадити такі заходи: зниження собівартості продукції за рахунок адресної санації ділянок водоводу №2, на загальну суму 7389,955 тис. грн.; розглянутий проект зниження обсягів дебіторської заборгованості споживачів послуги холодного водопостачання, шляхом оптимізації роботи сервісних центрів КП “Втп ”ВОДА”, на загальну суму 2543,57 тис. грн., а також запропоновано проект зі зниження неврахованих втрат та врегулюванням взаємин з комунально-побутовими підприємствами, на загальну суму 3149,04 тис. грн. Впровадження проектів планується згідно з їх етапів та технологічного регламенту за кошти державного та міського бюджетів.

Вступ

Україна є країною з ринковою економікою, такий статус офіційно надано нашій країні з 1 грудня 2005 року Євросоюзом, а з 17 лютого 2006 року Сполученими Штатами Америки. Отже, Україна вступає в нову фазу свого розвитку, що характеризується розширенням спектра ринкових перетворень, пошуком нових ефективних методів досягнення конкурентноздатності у світі, створенням нового механізму міжнародного партнерства нашої держави в глобальних процесах сучасності. Теперішні реалії переходу України до нового етапу становлення ринкових відносин характеризуються недостатнім рівнем готовності економіки нашої країни до впровадження високоефективних форм фінансово-економічного співробітництва. Останнім часом ця проблема є досить відчутною. Це пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління економічною діяльністю у сучасних умовах. Разом з тим, відкриття кордонів та розвиток ринкової економіки в Україні призводить до зростання конкуренції на внутрішньому ринку, що негативно впливає на діяльність українських підприємств, непристосованих до діяльності в умовах ринку.

Слід зауважити, що у країнах з ринковою економікою щорічно сотні тисяч підприємств припиняють свою діяльність, втративши актуальність внаслідок не відповідності виробничого й інтелектуального потенціалу запитам в першу чергу індустрії. Криза неефективних підприємств - це нормальне явище ринкової економіки, проте, варто відзначити, що важливою тенденцією залишається істотний вплив багатьох факторів і категорій, пов'язаних зі слабкою зацікавленістю державного сектору цими питаннями в Україні і тому це є погрозою для ефективного ведення бізнесу. Таким чином, дослідження функціонування механізму управління підприємством яке знаходиться у кризовому стані в умовах ринкової економіки та пошук шляхів його вдосконалення надзвичайно актуальні.

Специфікою розвитку кризових явищ на вітчизняних підприємствах є перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкової, неадекватні наслідки впровадження ринкових взаємовідносин, а також, складна політична і законодавча ситуація, але зрозуміло, що у будь-якому випадку, на розвиток бізнесу впливають, не лише ці фактори. Багато економічних реформ, проведених в ході переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання, не враховували специфічні особливості структури і взаємозв'язки галузей економіки України, супроводжувались зміною умов і принципів функціонування підприємств, слід зауважити, що основні причини і механізми розвитку кризи розкриті в неповному обсязі, це ускладнює розробку правильних економічних способів виходу з кризи.

Об’єктом даного дослідження є КП “Втп “ВОДА”

Предметом дослідження є аналіз фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та антикризове управління його діяльністю.

Метою даного дослідження є проведення аналізу фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та розробка й обґрунтування практичних заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” на виходу його із кризового стану.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:

- проведений теоретичний аналіз та узагальнено підходи стосовно визначення понять „криза” та „антикризове управління” на макро- та мікрорівні;

- досліджено та систематизовано основні показники, що є ознаками кризового стану підприємства;

- досліджено основні механізми та інструментарії подолання кризи на мікро- (підприємство) та макро- (держава) рівнях та проведено систематизацію;

- проведений техніко-економічний та фінансовий аналіз господарської діяльності КП “Втп “ВОДА”;

- сформульовані і розроблені пропозиції щодо антикризового управління діяльністю КП “Втп “ВОДА”.

Для досягнення поставленої мети було використано наступні методи дослідження: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу – для з’ясування та уточнення сутності поняття „криза” та „антикризове управління”, статистичного аналізу – для вивчення, групування, виявлення тенденцій видозмін чинників що впливають на виникнення кризових явищ на мікро- та макрорівнях, табличний – для представлення розрахунків і конкретних результатів, графічний – для наочного зображення статистичного матеріалу і схематичного зображення теоретичних і практичних положень дослідження, фінансово-економічний - для дослідження господарської діяльності КП “Втп “ВОДА”. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп’ютерних технологій та програмного забезпечення (Ms Word, Ms Excel, Statistica).

Окремі і загальні теоретичні положення проведеного дипломного дослідження оприлюднено на Всеукраїнській міжвузівській науковій студентські конференції “Проблеми економіки, управління та розвитку підприємств в сучасних умовах”.

Розділ 1. Обґрунтування актуальності обраної теми

1.1 Кризи, їх класифікації та причини виникнення

В умовах ринкової економіки постійно виникають кризові ситуації як для окремих суб'єктів господарювання, так і для системи в цілому. Часто у відповідь система сама виробляє адекватні механізми, що спочатку проходять апробацію на практиці, а потім обґрунтовуються теоретично. Практика свідчить: оздоровлення будь-якого підприємства шляхом застосування антикризового управління фактично відбувається із застосуванням всіх елементів управлінської системи, у цьому головна особливість українських підприємств. Виходячи з положення, що склалося в Україні, найбільший інтерес представляють причини та наслідки появи кризових ситуацій, а також заходи з їх усунення (антикризове управління).

Перш, ніж обговорювати питання присвячені організації процесу управління підприємствами, що знаходяться в кризовому стані, треба визначитися з термінологією, бо вона є не лише джерелом алгоритмів антикризового управління, але й інформативною системою. Питання розробки окремих аспектів антикризового управління розкрито у роботах багатьох учених-економістів: Короткова Є.М. [1], Василенко В.А., Мірошника І.Є. [2], Максимова О.Б. [3] та ін.

Поняття „криза” у толковому словнику Даля визначається як перелом, або переворот. Відомі російські лінгвісти Ожегов С.І., Шведова Н.Ю., пов`язували термін „криза” з протиріччями в розвитку суспільства, розладі економічного життя, скрутного важкого положення.

На макроекономічному рівні (держава) поняття „криза” зазвичай розуміється як спад кон’юнктури, виробництва, інвестицій, зайнятості. Представники макроекономіки відомі світові науковці і економісти (Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Шарп У., Кейнс Дж. та ін.) у своїх наукових працях пов`язують поняття „криза” на макрорівні, із загальними циклічними коливаннями в економіці країни. Теорії економічних циклів Кондратьєва М. і Кейнса Дж. розкривають основні закономірності, періодичність і структуру циклів [52].

На мікрорівні (підприємство) за думкою Ростоу У., Леві Л., Фішера І., “криза” визначається, як порушення у сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві [52]. У той же час, як Фомін Я. [25], Захарченко В. [26], Балабанов І, [33] вважають, що поняття “криза” відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління, але якщо з цих позицій розглядати внутрішньо-фірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи, з іншого боку виникнення кризи на макроекономічному рівні, також, є наслідком невірного стратегічного вектору, обраного урядом, а отже, помилковим управлінням на макроекономічному рівні.

Нині, на більшості українських підприємств основу виробництва складає застаріле і зношене устаткування. Результат - низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції в порівнянні з закордонними аналогами. В економічному змісті на мікро- рівні “криза” означає дефіцит коштів для підтримки поточної господарської (виробництво) і фінансової потреб в оборотних коштах [8-10].

Слід зауважити, що кризи не обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти. Настання криз викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи. Практика показує, що кризи неоднакові не тільки зі своїх причин і наслідків, але і за самою своєю суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією засобів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру кризи, з'являються можливості зниження її гостроти, скорочення часу і забезпечення безболісності протікання Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як її параметри, що визначають оцінку ситуації, розробку і вибір оптимальних управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їхнього розв'язання [12].

Основні характеристики кризи диференціюються за: типологічною приналежністю, масштабом, проблематикою, гостротою; галуззю розвитку, причинами, можливими наслідками та фазами прояву кризи [17].

За масштабами прояву кризи поділяють на загальні і локальні кризи, загальні кризи охоплюють соціально-економічну систему у цілому, локальні - тільки частину її.

За формою прояву кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язані з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу. Несподівані кризи часто бувають результатом грубих помилок в управлінні, чи будь-яких природних явищ.

Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і її характер), вона може виникати періодично і має відомі фази свого настання і протікання. За фазами прояву існують також кризи явні і латентні (сховані). Перші протікають помітно і легко виявляються, другі є схованими, протікають відносно непомітно і тому є найбільш небезпечними. За гостротою прояву кризи, також, бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи часто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи, вони протікають складно і нерівномірно. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно, їх можна передбачити, ними легше керувати.

Важливу роль у кризових ситуаціях відіграє фактор часу, залежно від чого, уся сукупність можливих криз на групи, затяжних і короткочасних криз. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять болісно і складно.

За проблематикою можна виділити макро- і мікро кризи. Макро кризі властиві досить великі обсяги і масштаби проблематики. Мікро криза захоплює тільки окрему проблему чи групу проблем. Особливістю кризи є те, що вона, будучи навіть локальною чи мікро- кризою, як ланцюгова реакція, може поширюватися на всю систему чи всю проблематику розвитку, тому що в системі існує органічна взаємодія всіх елементів, і проблеми не зважуються окремо.

Причини криз, можуть бути різними. Зовнішні причини кризи пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Звичайно всі перераховані вище фактори можуть лежати в основі кризи підприємства, але більший вплив на стан підприємства роблять управлінські фактори.

Поняття "криза" найтіснішим чином пов'язане і з поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Ризик з одного боку виступає синонімом поняття кризи, а з другого це ймовірність виникнення збитків, або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом. Визначення ризику залежить від сфери діяльності його застосування.

З позиції фінансової діяльності підприємства поняття ризику та кризи, розглядаються, як дві суміжні фінансові категорії, а тому можна стверджувати, що криза (ризик) – це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом у конкретному часовому проміжку чи періоді тощо [4, 6, 12].

В господарській та фінансово-економічній діяльності суб`єкта, як визначено у Фінансовому словнику, під ризиком розуміють “усвідомлену можливість небезпеки виникнення не передбачуваних втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв`язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Вимірюють частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат ”. З позиції економічної безпеки, вважається, що в певному розумінні ризик є нічим іншим, як мірою економічної безпеки в діяльності підприємства. Аналіз досвіду та результатів функціонування українських підприємств є підставою для виділення таких основних груп ризик-факторів [19, 20] підприємницької діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що: ризик має свої специфічні ознаки, такі як: є конкретним явищем, має вірогідний характер; може бути виміряним та оціненим; має конкретну форму прояву, пов`язану з певним об`єктом; є невід`ємним елементом фінансово-економічних відносин. Наявність ризику передбачає здійснення антикризової діяльності, формами якої є компенсація, репресія, превенція.

Кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але і породжує нові супутні йому негативні явища, що можуть викликати головний збиток. Тому, чим раніше будуть застосовані антикризові механізми за рахунок нових технічних засобів і інформаційних технологій, тим більшими будуть можливості великими відновлення і стабілізації підприємства. Основним документом системи управління кризами бізнесів-процесів є карта криз [20, 21, 22] (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 - Карта ідентифікаторів кризових явищ

Вплив криз краще відображати не через створення робіт, що відповідають кризовим подіям, за допомогою моделювання їх можливих наслідків моделюванням їхніх можливих наслідків. Існує три формули, що враховують показники погроз і витрати на обробку криз.

Витрати на управління антикризовими програмами виражається як сума втрат і витрат на обробку ідентифікованих криз плюс сума втрат і витрат на обробку не ідентифікованих криз. Значення ефекту управління кризами визначається різницею прогнозованого ефекту і фактичних витрат на керування кризами. Слід зазначити, що на початкових етапах використання даної методики ефект від неї може показатися не досить значним, проте за час використання найбільш діючих методів профілактики і боротьби з наслідками числове значення показника ефекту управління кризами буде, безсумнівно, зростати [22,23].

1.2 Кризовий стан підприємства та його ознаки

Відомо, що стан підприємства характеризується трьома основними показниками: станом виробничих фондів, рівнем менеджменту і маркетинговою політикою. У країнах з розвинутою ринковою економікою кризове чи "падаюче" підприємство - це виробництво, де один з цих показників не відповідає вимогам і стану ринку. В Україні, як правило, на кризовому виробництві всі погано в комплексі. Тому на даному етапі розвитку вітчизняної економіки дуже важливим є питання визначення поняття “кризового стану підприємства” та виявлення основних його ознак, що властиві українським умовам господарювання. [13, 14]

Загальним проблемам управління бізнес-процесами підприємства в умовах „кризового стану” присвячені роботи Хотомлянського А, Черната Т., Северіна А., Любушина М., Ляшева В. 13, 16] та багатьох інших. Відомі відчизняні економісти Лігоненко Л. [20] Терещенко О. [21], розглядають термін “кризовий стан” як безпосередню погрозу існування підприємства.

Загрозі “кризового стану” підприємства притаманні два аспекти - зовнішній і внутрішній. Зовнішній полягає в здатності підприємства мобілізувати необхідний обсяг оборотних коштів для виконання своїх зобов'язань перед кредиторами. Внутрішній - у здатності забезпечити обсяг оборотних коштів, необхідних для ведення господарської діяльності. Підтримка величини оборотних коштів на відповідному рівні здійснюється за рахунок грошових і еквівалентних їм ресурсів підприємства [20].

З позицій стратегічного менеджменту „кризовий стан підприємства”[33] обумовлений втратою бізнес-концепції підприємства щодо створення реальної довгострокової конкурентної переваги.

З позиції маркетингової діяльності, у останній час термін „кризовий стан підприємства”, обумовлений посиленням конкурентної боротьби і різкого загострення проблем збуту продукції. В цих умовах виробники змушені пристосовуватися до вимог ринку і в той же час здійснювати регулюючий вплив на формування таких вимог.

З позицій фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності, зменшенні його ринкової вартості або падінні курсу його акцій, а також максимізації ризику неплатоспроможності [48]. Недостатність коштів для фінансового забезпечення поточної діяльності можна відобразити у вигляді нерівності [27,28]:

Поточна фінансова потреба в оборотних коштах (ПФП) визначається як сума майбутніх на момент розрахунку формули виплат по поверненню боргів (включаючи відсотки по них), а також штрафів і пені (у випадку прострочених платежів) за планований період. Покривається вона коштами прийнятними для кредиторів по змісту й умовах взаємо залікових операцій.

Поточна господарська потреба в оборотних коштах (ПГП) являє собою різницю між сумою виробничих і невиробничих витрат на планований період, з одного боку, і обсягом виробничих запасів підприємства в межах розмірів, передбачених кошторисом, з іншої.

Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабний кризового стану підприємства три принципових характеристики (таблиці 1.2):

Таблиця 1.2 - Масштаби кризового стану підприємства і можливі шляхи виходу з нього

Критерії формування таких характеристик, а також найбільш адекватний спосіб реагування і застосування захисних фінансових механізмів. Такий аналіз дозволить скласти базу даних типових сценаріїв економічної поведінки в умовах кризових ситуацій, що буде сприяти оперативності та збільшенню антикризового управління.

Таким чином, ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дозволяє визначити принциповий напрямок використовуваних форм і методів його фінансового оздоровлення [21].

У ході діяльності підприємства його стан може змінюватися як в кращій, так і в гірший бік. У самій найнесприятливішій ситуації стан може стати кризовим. Щоб запобігти погіршення стану підприємства і не допустити банкрутства, за дослідженнями Кожанової Є., Отенко І. необхідно досліджувати причини такого погіршення [38]. Ковальов В. [11], Коюда О. [12], ін. [35, 30, 27], у своїх наукових працях першорядне значення у визначенні та кризового стану приділяють закономірностям руху основного капіталу, техніки, інноваційним процесам. Але це більш класичний підхід до визначення джерел кризових явищ на макрорівні, а тому в сучасних умовах розвитку України як самостійної держави з ринковою економікою, він може використовуватись лише частково.

Криза в будь-якій сфері діяльності підприємства може привести до кризових явищ та появи чинників, здатних викликати збої в нормальному режимі діяльності підприємства, що може викликати неплатоспроможність, а потім і призвести до банкрутства. З метою уникнення кризових ситуацій у діяльності підприємства, важливе значення має діагностика кризових явищ у різних сферах його діяльності.

При оцінці фінансового стану підприємства необхідно використовувати деякий вимірник, що дозволяє на якісному рівні оцінити підприємство і зробити висновок про стадію його “кризового стану”, платоспроможність, або про неплатоспроможність Відповідно до ст. 1 Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [53, 18]. Для цих цілей Василенко В. [22], Терещенко О. [21] у своїх наукових працях використовують поняття “якість фінансового стану”.

Якість фінансового стану - комплексна якісна характеристика підприємства, що свідчить про ступінь його платоспроможності у момент аналізу. Вимір якості фінансового стану ці науковці у своїх наукових виданнях пропонують робити не по фінансовій звітності, а лише на підставі аналізу договорів підприємства і зіставлення графіка платежів по кредитах з календарем.

Для того щоб визначити якість фінансового стану підприємства, економісти Василенко В. [22], Терещенко О. [21], пропонують використовувати кілька ступенів якості: платоспроможне підприємство; передкризове підприємство; кризове підприємство; неплатоспроможне підприємство (після рішення Господарського Суду) [18].

Критерієм віднесення до певного ступеня якості є наступні умови (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 - Критерії ступеня якості фінансового стану підприємства

При виявленні на етапі попереднього аналізу ознак “кризового стану”, неплатоспроможності необхідно застосовувати комплекс антикризових заходів щодо повернення підприємства до платоспроможності. Для цих цілей проводиться комплексний аналіз якості фінансового стану.

Для дослідження причин кризового стану підприємства Тарасенко Н. [27], та Ковальов А. [29], пропонують проводити фінансовий аналіз стану підприємства. Схема аналізу (рисунок 1.1) являє собою ієрархічну систему, що включає різні методи аналізу з використанням апарата експертних оцінок для пошуку оптимальних шляхів вирішення проблем кризового підприємства.

Рисунок 1.1 - Комплексний аналіз якості фінансового стану

Алгоритм розрахунку й оцінки показників формального аналізу, причин неплатоспроможності підприємства запропонований економістами Джулій Л., Горнєвою С. [40] (рисунок 1.2). За допомогою головних показників діяльності підприємства оцінюється фінансовий стан підприємства, його фінансові результати, а також ефективність витрат і ресурсів.

Рисунок 1.2- Алгоритм розрахунку й оцінки формальних показників

Українські економісти Деренська Я. [10], Копитова В. [5]. та ін. пропонують розширити поняття кризової ситуації і розмежувати поняття кризи і неплатоспроможності (банкрутства).

Існують різні методи оцінки загрози банкрутства, зокрема, експрес-діагностика, що включає аналіз платоспроможності фінансової стійкості, рентабельності та діловій активності підприємства. Як відзначає ряд авторів: Георцина В., Дмитрієва В. [22], Градов А. [23], найбільш об'єктивними й адекватно відбивають реальні процеси на підприємстві є широко розповсюджені методи інтегральної оцінки загрози банкрутства.

До них відносяться: моделі для оцінки ризику банкрутства Альтмана [3], чотирьохфакторна модель прогнозування банкрутства Тоффлера Т. [4], модель очікуваної частоти банкрутства [31], комплексна однокритеріальна оцінка фінансового стану підприємства Бівера У., метод комплексного фінансового аналізу стану підприємства і ризику банкрутства Хотомлянського А. [16].

Вітчизняні українські економісти Покропивний С., Колот В., Лігоненко Л. [6], Терещенко О. [21] та ін. у аналізі останніх досліджень і публікацій виділяють три стадії розвитку кризової ситуації на підприємстві.

Виходячи з даних критеріїв, можна стверджувати, що більшість українських підприємств знаходиться на пізній стадії кризової ситуації, у зв’язку з чим виникає необхідність удоско